Вічна пам'ять Людині і Поету! Він залишив свій великий Слід у совісті народу, у його пам'яті, у поезії, фідьмах, у театрі і житті кожного. Певно, він був не найкращим батьком чи співробітником, він не був святим, з ним було важко усім, він був занадто своєрідним і чутливим, як оголений нерв.
Пробачимо йому недосконалості і захопимося досягненнями, відчуємо захват від його незбагненної здатності тонко відчувати матерію Слова:
"Спят горные вершины, вдыхая облака,
И выдыхая снежные лавины..."
"И рвутся аорты, но наверх не сметь!..."
Идет охота на волков, идет охота..."
"Вдоль обрыва, понад пропастью, по самому по краю..."
Странно как-то: 25 июля - а как обычный день, ни тебе массы воспоминаний по ТВ...
Пробачимо йому недосконалості і захопимося досягненнями, відчуємо захват від його незбагненної здатності тонко відчувати матерію Слова:
"Спят горные вершины, вдыхая облака,
И выдыхая снежные лавины..."
"И рвутся аорты, но наверх не сметь!..."
Идет охота на волков, идет охота..."
"Вдоль обрыва, понад пропастью, по самому по краю..."
Другий такий народиться дуже нескоро.
В грядущий рай не ладил чемодана -
Учителей сожрало море лжи
И выплюнуло возле Магадана.
Но, свысока глазея на невежд,
От них я отличался очень мало -
Занозы не оставил Будапешт,
А Прага сердце мне не разорвала.
А мы шумели в жизни и на сцене:
Мы путаники, мальчики пока.
Но скоро нас заметят и оценят.
Эй! Против кто?
Намнём ему бока!
Но мы умели чувствовать опасность
Задолго до начала холодов.
С бесстыдством шлюхи приходила ясность
И души запирала на засов.
И нас хотя расстрелы не косили,
Но жили мы поднять не смея глаз -
Мы тоже дети страшных лет России,
Безвременье вливало водку в нас.
1979 г.
Практически эпитафия...
Оновити