На початку 90х, коли вже вибухнула перша 'Червона Рута', коли буяли 'Бу-Ба-Бу', коли збирались повні зали на концертах театру 'Не журись', а по радіо звучали українські пісні Ірини Білик, Таїсії Повалій, здавалося, оцей вир свята Воскресаючого Духу (за Андруховичем) вже ніхто не спинить!
Аж на тобі...
 
Прийшов Табачник, а з ним і Кучма (чи навпаки) і все отак потроху, тишком-нишком, українське відродження  почало провалюватися в діри забуття, порох минувщини, безодню 'нічого'.
 
Десь хтось з редакторів не поставив в ефір 'Братів Гадюкіних' натомість вилізли 'Іванушкі- інтернейшнл', хтось десь попросив не транслювати 'Пропалу грамоту' натомість увімкнули 'Масква слєзам нє вєріт'.., хтось з митців подався за кордон, хтось люто забухав чи зневірився, хтось вкоротив собі віку.
Але більшість сприйняли умови нав'язаної гри - перейшли на російську, почали мислити 'економічно' (сравнітє ринкі Украіни і Росії), і взагалі зачєм ето раздєлєніє...