Європа раптом прокинулася і раптом усвідомила, якого роду війни ведуться зараз в сучасній цивілізації, в медіапросторі. І редактор “Die Zeit” сказав з цього приводу дуже гарно, що “Путін проти нас воює, а ми проти нього ні”. Тобто тільки зараз прийшло усвідомлення, до чого були всі ці “Раша тудей”, до чого були всі ці сайти, таргет-групи, і що все це, виявляється, небезневинно… Одним словом, Європа зараз якось усвідомила і починає боротися проти цього хакання мозку.
Але єдиний насправді серйозний ресурс, який мені відомий, це здатність відрізняти справжні історії від штучно сконструйованих.

Ми встигли виростити ціле покоління, готуючи його (нинішню молодь) до зовсім іншого світу. І виросло ціле покоління з вірою в Фукуямин “Кінець історії”: що все буде добре, і тепер треба вчитися тільки, як dress for success, як отримувати диплом, заробляти гроші.. І ура – вперед, дорогі діти.
 
І дорогі діти виросли в глибокому переконанні, що тоталітаризм десь там в минулому…

200 років тому Ганс Крістіан Андерсен написав про троляче дзеркало (з казки про снігову королеву – ред), в якому все виглядало не таким, яким є насправді. Цікаво, що слово троль вернулося в нашу мову вже в зовсім іншому значенні, і не з дитячих казок… І пам’ятаєте, коли дзеркало розбилося, скалки розлетілися по цілому світу, і кому в око потрапляла ця скалка, то він світ починав бачити огидним, мерзенним, і всяким таким іншим. Ганс Крістіан Андерсен на початку 19 століття написав про телебачення. І спеціально – про українське телебачення.
 
Люди добрі – 21 століття, а ми все ще думаємо про війни в категоріях Другої Світової (ака Велікая аттєчествєнная). Ми все ще готуємося до минулої і позаминулої війни. Те, що відбувається зараз на Донбасі, це крихітний вершечок айсберга. Насправді війни 21 століття виграватимуться не бомбардуваннями міст, а бомбардуванням мізків, і люди з розбомбленими мізками самі винесуть загарбнику ключі од свого міста і самі організують свою власну смерть..