На схилі XVIII ст. Російська імперія завалює систему українського козацтва, і Січ іде в еміграцію. І все ж залишається певний значний її рудимент між Дністром і Бугом — «Чорноморське військо». Ось імперія, від гріха подалі, і десантувала його на Кубань, пише Василь Скуратівський.
На неосвоєні , фактично те нічийні землі. Та ще й прикордонні: неподалік жили черкеські молодці, які лише символічно підлягали Стамбулу. Старіюча Катерина геніально прорахувала ситуацію.
Виникла нова Запорізька Січ, яка цілком повторила структуру попередньої. От нехай вона і повоює з мусульманами, а заодно й освоїть ту землю. А за новими отаманами доглядатиме піший українець — генерал, граф Гудович. син останнього міністра фінансів останнього гетьманату. Ось так і почалася майже столітня війна «чорноморців», яка закінчилася страшним розгромом черкесів і не менш страшною їхньою еміграцією в єдиновірну Туреччину.
Кубанська Україна вчасно виправила відомий дефект Запоріжжя — його безшлюбність і женоненависництво. Нова Січ поруч із козаком поставила козачку. І інститут сім’ї забезпечив тій останній Січі господарське і культурне цвітіння. Імперська адміністрація, яка не терпіла української мови, туг зовсім не перешкоджала її вживанню у побуті. Так вона назавжди і залишилася на Кубані як певний лінгвістичний сигнал історичного походження місцевої спільноти. І ми бачимо тут українську етнографічну стихію, що перебуває в тіні сили, яка колись передислокувала цей багатоколірний світ, — світ, котрий унікальне зберіг пасіонарність своїх запорізьких предків.
І все ж залишається певний значний її рудимент між Дністром і Бугом
Вы бы не фантазировали понапрасну, а почитали бы "Записки барона де Тотта о татарском набеге 1769 года на Ново-Сербию."
Или "Путешествие А.И Гильденштедта по Елисаветградской провинции".
Там все про "козаков" между Бугом и Днестром написано.
Хули - современники.
Или "Путешествие А.И Гильденштедта по Елисаветградской провинции".
Там все про "козаков" между Бугом и Днестром написано.
Хули - современники.
Оновити