Відносини українців з Третім Рейхом невід’ємно пов’язані з ім’ям Альфреда Розенберга. Він був призначений райхсміністром окупованих східних територій. Йому було доручено скласти програму облаштування звільнених від СРСР земель та бути посередником у відносинах між німецькою владою та українською політичною елітою.
 
То яким Альфред бачив майбутнє України?

А́льфред Ро́зенберґ (нім. Alfred Rosenberg, *12 січня 1893, Таллінн, Естляндська губернія, Російська імперія — †16 жовтня 1946, Нюрнберг, Американська зона окупації Німеччини) — німецький нацистський лідер. Вважається одним з головних ідеологів німецького нацизму, головні засадничі ідеї якого виклав у праці Міф двадцятого століття (нім. Der Mythus des 20. Jahrhunderts), виданій у 1930. Нюрнберзьким трибуналом визнаний воєнним злочинцем.

Він писав: Український народ протягом багатьох століть перебував у постійній боротьбі проти поляків і росіян. Перше місто, засноване вікінгами, від початку було справжньою столицею всієї Руської імперії і набагато пізніше було посунуте Москвою. Великороси виявилися чисельно сильнішими і багато в чому стійкішими, крім того, починаючи з XVIII століття, вони стали все ширше залучати до керівництва німців, так що всі договори, які передбачали рівноправність росіян і українців, могли безкарно порушуватися Москвою.
 
З історичної точки зору, вже в давні часи існував постійний зв'язок з Центральною Європою через Кавказ, територію сьогоднішньої України, і народам цих територій завжди вдавалося знайти спільну мову. Так і після краху 1918 року українське керівництво зробило верховному командуванню Вермахта пропозицію не повертати війська додому, а прийняти українське громадянство і задіяти німецьких солдатів на Україні проти Москви і більшовизму. Для таких масштабних планів на той момент забракло

По відношенню до України повинні бути сформульовані інші політичні цілі, ніж у Остзейских провінціях. Якщо стосовно останніх доводиться говорити про певну форму німецького протекторату, то тут необхідно завзято домагатися створення незалежної української держави, яка буде знаходитися в тісному, нерозривному союзі з Німецьким рейхом. Щоб досягти цього, вермахт і політичне керівництво повинні з самого початку підкреслити, що німці та українці ніколи не вели між собою воєн, у німців по відношенню до українців завжди були симпатії, але російський царизм не дозволяв здійснювати політичне співробітництво. Історичне обґрунтування цього погляду було дано 13 років тому в спеціальному виданні журналу «Світова боротьба» у статті «Україна - вузлова точка світової політики».

При введенні військ на Україну необхідно бути готовими до найгіршого. Обстановку там не можна порівняти з жодною західноєвропейською країною. Колишня інтелігенція, гадаю, здебільшого розстріляна або замучена голодом, а інші верстви населення 20 років нічого не бачили і не чули про Західну Європу. Усуспільнення матеріальних благ і колективізація селянства напевно надзвичайно сильно придушили інстинкт самостійності, що була в українців. Раніше українець відрізнявся від московитів своїм уявленням про власність. Якщо московити були колективістські орієнтовані на общинне землеволодіння, то українці завжди відстоювали особисту селянську власність. Це визначальне розуміння власності природним чином формує інакший народний характер і, врешті, є проявом сприйняття життя, відмінного від того, який був характерний для Москви.

До тієї частини, що в СРСР прийнято вважати суто українською, також можна було б приєднати прикордонні райони російського центру. У даному випадку мова може йти про частини Курського та Воронезького адміністративних округів. На досягнення цієї політичної мети пізніше має бути також зорієнтоване адміністративне і економічне облаштування всієї цієї території.

17 липня 1941 за розпорядженням А. Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (нім. Ostministerium). Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень — Білорутенії, Райхскомісаріату України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, — які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоврядуванням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна мала б стати незалежною державою, союзником Третього Рейху.

Тому такі от пироги