Ми творимо державу чи колгосп? Ми пишемо історію чи казку? Ми хочем без наркозу перемог Чи хочемо під опіум – поразки? Для мене справді є різниця, де. І хто і з ким готовий побрататься. Не проживе держава без людей. Людей, що вовкодавів не бояться.
Для мене справді є різниця, де. Для мене є різниця, з ким, куди і звідки. Все очевидно: хтось вперед іде, А хтось стає навколішки й навшпиньки. А щодо того, хто кому товариш, друг і брат, На щастя, кожного я право поважаю, Але не поважаю я порад, Як через пекло проповзти до раю. І як підставити щоку під чобіт зла, І як закрити гідність у коптьорку, І тих, хто молиться на голову козла, І тих, хто всує одягає гімнастьорку. У кожного свій погляд на життя, Свої слова, гріхи і протиріччя. Старіють очі і від сміху і від сліз, Та не буває без очей обличчя. Як не буває без облич людей, І не буває без людей держави. Какая разніца, под чєм под кєм і с кєм, Коли овець зганяють вовкодави. Коли нема зубів, вже все одно: Жувати шоу чи смоктати серіали. Яка різниця: сало чи попкорн. Коли тебе на мило готували. Ви кажете, що кожного колись Потрібно врешті-решт нагодувати. Я згоден з цим. Але навіщо всім Солодку вату в душу заганяти.