НАТО збудувала концесійний автобан Миколаїв - Кропивницький.
Хорошо, Дюма. Вот доберетесь Вы по этому автобану до Кропивницкого...
А что дальше? Из него только более-менее нормальная дорога до Умани. До Одесской трассы.
И что Вы выиграете?
Лучше сразу едьте на Вознесенк, Первомайск и на Умань...
Треба терпляче та наполегливо досягати мети - НАТО.
Рік за роком, крок за кроком. І так сім км
Для чого ми їм, Новенький ? Не мала баба клопоту, купила порося ?
От як би НАТО пустити в Україну - ото було б діло !
Уявляєте, країна, або декілька вскладчину, НАТО збудувала концесійний автобан Миколаїв - Кропивницький. Знаєте, як палко вони б потім захищали свою власність ? Який там путін, сам Укравтодор був би відстріляний ще при наближенні до будівництва/експлуатації.
"А що таке власний простір? У 21 сторіччі – це власна сильна культура, сильна мова”. Вот почему все эти типа патриоты никогда ничего не говорят про сильную экономику??? Неужели не понятно, что никакая мова не спасет страну, если она слабая и недоразвитая в экономическом смысле?? И неужели непонятно, что господство России на наших пространствах в первую очередь обусловлено именно ее экономическим превосходством? Без понимания этого базового принципа вообще ничего не будет. Но все эти радетели за Украину в упор этого не видят. Или не хотят видеть, или они просто в высшей степени недалекие люди, действующие по принципу "заставь дурака богу молиться, он и лоб разобьет".
Це все тільки докази того, що Україною керують не українці за духом.
Українці, товаришу, українці. А от з духом таки негаразд. Мій галичанський дід мав свій шмат землі і трохи лісу. З яких пір мав - то історії достеменно невідомо, але останні 50 років до 39-го точно мав. Котилися карпатами війни, змінювалися юрисдиції, але ніхто в нього тієї землі не відбирав. Другий мій дід, миколаївський, протримався за власну землю до 38-го року. А тепер скажіть мені, якщо ті, хто бездоганно українокультурні, чорновусі й білолиці проти приватної власності на землю, вони українодушні ?
Біда в тому, що у нас кожен українець має свій оригінальний люстраційний критерій, критерій, в більшості свої, поверховий, ресентементний. Дати кожному можливість, то полюстрували б один одного до ноги ( і знайшли б за що !). Але, країну, нмд, можна будувати лише збираючи каміння, а не жбурляючи його.
чомусь Чехія повернулася до чеської мови після "іх хайсе Мірославіус". Євреї відродили свою мову з однієї дитини. А у найкращого й найталановитішого в світі українського народу все то яйця завеликі, то ноги закороткі.
Ви гадаєте, що "руській мір" цього всього не розуміє і не розставив запобіжники? Все буде, але без втілення заповіту Степана Бандери - руйнації імперії, все може в якийсь час повернутися. Україна в цій боротьбі сама не впорається, отже, треба зважати на інтереси союзників, а не вийобуватися, які ми красіві й унікальні. Головні з них - США і Велика Британія.
mix_ko, чомусь Чехія повернулася до чеської мови після "іх хайсе Мірославіус". Євреї відродили свою мову з однієї дитини. А у найкращого й найталановитішого в світі українського народу все то яйця завеликі, то ноги закороткі.
Дюма, по-перше, державна мова президента далеко не відмінна, по-друге - він абсолютно російськомовна людина, як і 90% Верховної Ради, про яку ви згадали "у вишиванках". Це все тільки докази того, що Україною керують не українці за духом.
Ну й треба розділяти державу як сукупність громадян і інституцій, і країну як землю народу, і народ як масу овець.
Обидві ваші викладки майже тотожні і, дійсно справедливі і важливі.
Природа явищ з українськості існує в багатьох площинах, звісно, але витоки українця лежать у колисковій пісні, яку мати співає своїй дитині.
Якщо це "Спят усталиє ігрушкі..., це одне, а якщо "Івасик-Телесик, або "Ходить сон біля вікон" то це вже ближче до розв'язання проблеми існування українців як етносу!
Дорога тільки до повернення в таку Україну дуже довга, якщо вона взагалі існує, на жаль!
Можна поставити поряд російськомовного українця, російськомовного білоруса, російськомовного росіянина, і спитати в світу: хто перед ним? Як гадаєте, яка буде відповідь?
А я Вам запитанням на запитання. Є вищий законодавчий орган, який дружно встає під гімн держави, багато хто підспівує, деякі (хоча, якщо буде відповідне розпорядження, прийдуть усі) в вишиванках, але коли армія цієї держави, стікаючи кров"ю, пробивається із оточення на території цієї ж держави (Дебальцеве), цей орган безтурботно відлітає (навіть Скажений Принтер продовжив сесію ) в канікулярний вирій. Це справді парламент народу цієї держави ? Чи коли президент держави на відмінній державній мові заявляє, що він є гарантом мінських домовленностей (хоча в конституції цієї держави на мові цієї держави чітко і ясно записано чого саме (і нічого крім!) гарантом він може і повинен бути ), це президент дійсно цієї держави ?
Дюма, я не знаю, як ви зрозуміли Шкляра, але як на мене - "вибороти власний простір" з "сильною культурою і мовою" - це не "просто перекласти".
Китай і Тайвань - частини одного китайського народу, як дві Кореї. Українці і росіяни - не один народ, правда ж? Іспанія і Венесуела - теж порівняння не дуже. От якщо ви згадаєте білорусів... Можна поставити поряд російськомовного українця, російськомовного білоруса, російськомовного росіянина, і спитати в світу: хто перед ним? Як гадаєте, яка буде відповідь?
Носії різних мов бачать світ по-різному. І ставлення до світу в них різне, і ставлення світу до них - різне
Це дійсно так. Але трохи й не так (на рахунок ставлення світу). Не однаково ставиться світ до іспаномовних Іспанії і Венесуели, тюркомовних Турції і Узбекистану, "китайсько"мовних Китаю і Тайваню.
Українська мова й культура народилися і в малій мірі збереглися з української звичаєвості - мікрокосму, власного відчуття моралі, права й справедливості.
Треба "робити різницю" (паралельно, звичайно, з тим, щоб пропонує Василь) сутності, а просто перекласти чужу правду українською це й комуністи вміли.
Звичайно, змінює. Хоча б тому, що "преступление" і "злочин" - це концептуально різні речі. Карають за "преступление" - бо попався, за "злочин" - бо вчинив зло. Носії різних мов бачать світ по-різному. І ставлення до світу в них різне, і ставлення світу до них - різне. І ці приклади, які ви навели - ілюстрація того, що українці живуть в чужомовному світі. Скільки відсотків ОПГ/ОЗУ в Україні - українськомовні? Я десятки разів бачив в аптеках пацанчиків характерної зовнішності, які купували шприци. Жоден (!) не просив його українською. Це не значить, що немає українськомовних наркоманів, але принаймні свідчить, що їхній відсоток в Україні жалюгідно низький.
"В основі «русского мира», хоч хто що казав би, два кити: російська мова й російська церква. І вони роблять все можливе, щоб цей «русский мир» за допомогою цих інструментів поширити на нас, витіснивши все українське. Нам в таких умовах залишається одне: вибороти свій власний простір. Згадайте, вся світова боротьба зводиться до одного – до боротьби за власний простір. А що таке власний простір? У 21 сторіччі – це власна сильна культура, сильна мова".
Хорошо, Дюма. Вот доберетесь Вы по этому автобану до Кропивницкого...
А что дальше? Из него только более-менее нормальная дорога до Умани. До Одесской трассы.
И что Вы выиграете?
Лучше сразу едьте на Вознесенк, Первомайск и на Умань...
Для чого ми їм, Новенький ? Не мала баба клопоту, купила порося ?
От як би НАТО пустити в Україну - ото було б діло !
Уявляєте, країна, або декілька вскладчину, НАТО збудувала концесійний автобан Миколаїв - Кропивницький. Знаєте, як палко вони б потім захищали свою власність ? Який там путін, сам Укравтодор був би відстріляний ще при наближенні до будівництва/експлуатації.
Але в нас армія - одна з 50 найкращих у Європі, можемо собі дозволити.
Ну ОК, не ми - він може собі дозволити.
Українці, товаришу, українці. А от з духом таки негаразд. Мій галичанський дід мав свій шмат землі і трохи лісу. З яких пір мав - то історії достеменно невідомо, але останні 50 років до 39-го точно мав. Котилися карпатами війни, змінювалися юрисдиції, але ніхто в нього тієї землі не відбирав. Другий мій дід, миколаївський, протримався за власну землю до 38-го року. А тепер скажіть мені, якщо ті, хто бездоганно українокультурні, чорновусі й білолиці проти приватної власності на землю, вони українодушні ?
Біда в тому, що у нас кожен українець має свій оригінальний люстраційний критерій, критерій, в більшості свої, поверховий, ресентементний. Дати кожному можливість, то полюстрували б один одного до ноги ( і знайшли б за що !). Але, країну, нмд, можна будувати лише збираючи каміння, а не жбурляючи його.
Ну й треба розділяти державу як сукупність громадян і інституцій, і країну як землю народу, і народ як масу овець.
Природа явищ з українськості існує в багатьох площинах, звісно, але витоки українця лежать у колисковій пісні, яку мати співає своїй дитині.
Якщо це "Спят усталиє ігрушкі..., це одне, а якщо "Івасик-Телесик, або "Ходить сон біля вікон" то це вже ближче до розв'язання проблеми існування українців як етносу!
Дорога тільки до повернення в таку Україну дуже довга, якщо вона взагалі існує, на жаль!
А я Вам запитанням на запитання. Є вищий законодавчий орган, який дружно встає під гімн держави, багато хто підспівує, деякі (хоча, якщо буде відповідне розпорядження, прийдуть усі) в вишиванках, але коли армія цієї держави, стікаючи кров"ю, пробивається із оточення на території цієї ж держави (Дебальцеве), цей орган безтурботно відлітає (навіть Скажений Принтер продовжив сесію ) в канікулярний вирій. Це справді парламент народу цієї держави ? Чи коли президент держави на відмінній державній мові заявляє, що він є гарантом мінських домовленностей (хоча в конституції цієї держави на мові цієї держави чітко і ясно записано чого саме (і нічого крім!) гарантом він може і повинен бути ), це президент дійсно цієї держави ?
Китай і Тайвань - частини одного китайського народу, як дві Кореї. Українці і росіяни - не один народ, правда ж? Іспанія і Венесуела - теж порівняння не дуже. От якщо ви згадаєте білорусів... Можна поставити поряд російськомовного українця, російськомовного білоруса, російськомовного росіянина, і спитати в світу: хто перед ним? Як гадаєте, яка буде відповідь?
Це дійсно так. Але трохи й не так (на рахунок ставлення світу). Не однаково ставиться світ до іспаномовних Іспанії і Венесуели, тюркомовних Турції і Узбекистану, "китайсько"мовних Китаю і Тайваню.
Українська мова й культура народилися і в малій мірі збереглися з української звичаєвості - мікрокосму, власного відчуття моралі, права й справедливості.
Треба "робити різницю" (паралельно, звичайно, з тим, щоб пропонує Василь) сутності, а просто перекласти чужу правду українською це й комуністи вміли.
Не тільки, а може й не стільки. Хіба зміна назви ОПГ на ОЗУ змінює сутність явища ? Чи "кланово-олігархічна держава" українською звучить миліше ?
Власний простір в першу чергу - "...своя правда, і сила, і воля..." .