– Він [Содоль] хотів забрати у нас приданий підрозділ і не дати нікого взамін.
 
Ми зробили все, щоб цей наказ відмінили. Його відмінив головнокомандувач і, знову ж таки, міністр (внутрішніх справ – УП) допомагав нам у цьому.
 
Але я потім сів отак і зрозумів, що ми два тижні витратили на боротьбу з якимось дегенератом, якого вже давно повинні посадити. Я втомився, я реально втомився. Я хочу воювати. І всі хочуть воювати.
 
Але ми просто-напросто всадили 2 тижні, щоб доказати, що не можна забрати підрозділ, залишити діру і нікого не дати взамін...

вони не мали чекати мого листа. За законом, вони повинні відкрити провадження стосовно будь-якої інформації, навіть якщо от побачили щось в інтерв'ю – все, вони за 48 годин відкривають ЄРДР, дзвонять мені: "Здрастуйте, можете дати свідчення?". Да, можу.
 
До речі, вони так зробили по тій людині, по якій я дав свідчення після полону. Вони побачили в інтерв'ю, як я щось говорю, подзвонили мені і сказали: "Добрий день, у нас є справа, ви можете про нього розказати?". Я кажу: "Із задоволенням".
 
Це про іншу людину, яка зараз у полоні сидить, яка є зрадником України, я вважаю. Але зараз вони цього не зробили і я подав скаргу в суд на ДБР.
 
Мене це дуже сильно напрягає, тому що хтось у нас в країні подумав, що він вище закону.

...У нас що? В інтерв'ю всі кажуть, що ми підемо на Крим, і ми йдемо на Крим. Серйозно?
 
Мене не так війна вбиває, а вбиває такий тотальний дебілізм...
 
Я не можу звинувачувати когось точно, хто приймав рішення саме так наступати. Певно, там був консиліум, певно, хтось був за, хтось казав проти, прийняли рішення таке, як прийняли. Але контрнаступ був дебільний...
 
Після полону я написав у Twitter, мені ця думка в Лефортово (російські окупанти утримували Кротевича у в'язниці Лефортово – УП) прийшла, що війна – це низка помилок, і перемагає той, хто робить їх менше. Поки ми робимо менше помилок, це факт.
 
Але через те, що в них ресурсу більше, все одно вони наступають. Нам треба вмикати голову.
 
Нам потрібні розумні голови на керівних посадах...