337 років тому козацька Рада на березі річки Коломак вручила гетьманську булаву генеральному осавулові Іванові Мазепі.
Цю булаву він утримував упродовж двадцяти двох років – довше, ніж будь-який інший гетьман України.
23 липня 1687 року старшинська Рада звинуватила гетьмана Івана Самойловича у змові з кримськими татарами і позбавила його булави.
Старшина передала Самойловича командувачу московським військом Василю Голіцину, а той вислав його у кайданах до москви.
Для виборів нового гетьмана генеральна та полкова старшина і 800 кінних та 1200 піших козаків зібралися 25 липня на розлогій низовині біля козацького табору на березі лівої притоки Ворскли Коломака.
Військова Рада, оточена шістьма рядами московських рейтарів та стрільців, одноголосно обрала «гетьманом обох боків Дніпра» сорокавосьмирічного генерального осавула Івана Мазепу...
Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила внаслідок чергової антигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої московської правительки Софії князем Василієм Голіциним.
Московити робили на Мазепу ставку, тому навіть військова рада відбувалася під суворим наглядом московської знаті.
Але Мазепа мав свої плани, які розходилися із московськими.
Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.
У народі до сьогодні побутує знана приказка: «Від Богдана до Івана не було Гетьмана».
Військова Рада, оточена шістьма рядами московських рейтарів та стрільців, одноголосно обрала «гетьманом обох боків Дніпра» сорокавосьмирічного генерального осавула Івана Мазепу...
Оновити