Вашингтону і його союзникам слід утриматися від цієї спокуси щонайменше з трьох причин.
По-перше, без прямого військового втручання здатність Заходу вплинути на результат такого великого і складного політичного процесу буде мінімальною, в той час як потенціал поглиблення ворожнечі й позбавлення себе важелів впливу буде величезним.
По-друге, сам Захід, ймовірно, буде розділений щодо того, як і чи варто втручатися, саме тоді, коли збереження трансатлантичної солідарності перед обличчям невизначеності матиме першочергове значення.
І, по-третє, спроби вплинути на майбутнє росії – найімовірніше, марні і, вірогідно, великою ціною відволікатимуть Захід від зосередження на критично важливих питаннях, на які він має реальні важелі впливу, таких як забезпечення безпеки України і просування наступного раунду розширення Європейського Союзу.
Директор Програми демократичної стійкості Центру аналізу європейської політики та професор з питань російської політики в Королівському коледжі Лондона Сем Грін переконує Захід не втручатися в долю росії після путіна. Він радить стояти осторонь тих процесів, які там відбуватимуться, особливо, якщо відцентрові сили захочуть розлучитися з москвою. Так само він не радить влазити у відносини між учасниками політичних процесів у самій росії і не ставати на чийсь бік. На його думку, це шкодить Заходу, який має сконцентруватися на перемозі України і розширенні ЄС.