Ми відстаємо. Сильно. Настільки, що молоде покоління в світі буде вважати Пригожина та “Вагнерів” героями. Їх, а не наших героїчних Азов, Морпіхів чи третю штурмову.
 
Просто росіяни випустили гру. Цього достатньо для початку. Якщо вона виявиться вдалою або дуже схожою на Call of Duty – вважайте, що імідж Вагнера закріпиться в мільйонах голів хлопців по всьому світу. Тому що саме так працює реальний світ пропаганди та переконання.

Ігри. Кіно. Концерти. Ось наша зброя переконання. Та з цього нічого не працює. Знову – нічого.
 
Окрім гри за період війни росіяни зняли щонайменше два повнометражних фільми та один серіал про війну. Ми? Якість поки що в нас однакова. Можемо краще? Можемо.
 
Я бачив ескізи мультфільму про Маріуполь від авторів Мавки. Це геніально. Це спрацювало би. Але щось йде не так. З грошима. З обговореннями в суспільстві щодо етичності.
 
Та поки ми обговорюємо, росіяни роблять. Цинічно, але роблять.