Тетяна – пенсіонерка, але навіть якби й мала роботу, то працювати не змогла б, адже постійно знаходиться поруч із сином. Як і більшості таких родин, їм не вистачає грошей на лікування і проживання. Держава не забезпечує виплатами та соціальними послугами доглядальників за пораненими ветеранами. Ця праця сьогодні в Україні є невидимою і неоплачуваною.

Це добре ще, якщо у пораненого є якісь НОРМАЛЬНІ виплати за поранення. Але ж їх часто ще треба вибігати - а він лежить, часто без тями. А для кого не вибігали і він отримує копійки? Чи цікавляться патронатні ДЕРЖАВНІ служби - чи за всіми є кому і на які гроші доглядати?