Вже більш ніж два роки я приїжджаю регулярно в одну бригаду, ну ок, в 59-у бригаду, що ж тут приховувати, і ночую в одній і тій самій располазі у друзів літунів.
 
За два роки лінія фронту у зоні відповідальності цієї бригади не змінилася, слава богу, а значить не змінилося і росташування місця моєї ночівлі.
 
Я зауважив, що кількість глухих виходів артилерії стабільна, як японська економіка. Всі два роки. Кожні 3-4 секунди, так так - секунди, лунають близькі чи далекі глухі, а інколи і гучні звуки артилерії. І так всю ніч. Під ранок трохи стихає, вдень рідше.
 
Та сама звукова доріжка в располагах інших бригад. Плюс-мінус.
 
Можете собі уявити кількість снарядів випущених за два роки тільки на одній з позицій? А скільки таких позицій по всій лінії фронту?
 
Коли я чую дискусію про потребу утримання за державний кошт музею якогось чергового імперського письменника, я розумію, що ця дискусія можлива виключно там, де ця канонада не чутна. Тут така дискусія неможлива...