"Острів смерті". Як у Британії під час Другої світової проводили секретні експерименти з біологічною зброєю

У 1960-х роках BBC вирішила дослідити повідомлення про таємні, шокуючі експерименти часів Другої світової, зараження довкілля та незрозумілу смерть тварин на острові біля узбережжя Шотландії.

"Тут вони називають його островом смерті, таємничим островом, і це недаремно", - казав кореспондент ВВС Файф Робертсон, стоячи на березі моря навпроти безлюдного шотландського острова Груїнард у 1962 році.

"Це не історія про темні справи старих часів чи забобони горян. Ні, ця історія почалася в 1942 році. Вже три роки тривала війна, коли група вчених з військового відомства приїхала на острів і почала проводити там експерименти - настільки секретні, що навіть сьогодні, через 20 років, мало людей знають, що там відбувалося. Місцевим мешканцям не казали нічого взагалі".

Що таке хімтрейли, і чи дійсно з літаків можна поширювати віруси чи тестувати хімічну зброю?

Як Швеція намагалася створити власну ядерну зброю - і чому від неї відмовилася

Робертсон мав на меті дослідити чутки про небезпечні урядові експерименти, які, як вважають, проводили на Груїнарді. У той час, коли він робив цей сюжет, міністерство оборони Британії вже оголосило острів закритим, і Робертсон не зміг переконати наляканих місцевих жителів провезти його на човні навколо острова, щоб ближче подивитися на нього.

Це була екологічна катастрофа. Острів залишався забороненою територією з високим рівнем забруднення протягом майже пів століття, аж поки у 1990 році уряд Британії нарешті не оголосив Груїнард безпечним.

То що ж там відбувалося насправді?

Подробиці про це з'явилися лише у 1997 році, коли уряд розсекретив фільм, який зняли військові, з описом експериментів.

Як виявилося, під час Другої світової британці таємно намагалися створити на Груїнарді біологічну зброю з використанням сибірської виразки - смертельної бактеріальної інфекції.

Проєкт під назвою "Операція вегетаріанець" розпочався під керівництвом Пола Філдса, тодішнього керівника біологічного відділу в Портон-Дауні, військовому об’єкті в графстві Вілтшир, Англія, який існує й сьогодні.

Портон-Даун заснували у 1916 році як Експериментальну станцію військового відомства для вивчення впливу хімічних речовин, які все частіше використовували під час Першої світової. У 1940-х роках, уже під час Другої світової, у Портон-Дауні почали розробку біологічної зброї, яку можна було б використати проти нацистської Німеччини з катастрофічним ефектом, зводячи до мінімуму фактичні прямі сутички між військами.

План полягав у тому, щоб заразити лляні макухи спорами сибірської виразки та скинути їх літаком на пасовища для худоби у Німеччині. Корови, які там паслися, з' їли б їх та заразилися сибірською виразкою - як і люди, які б потім їли заражене м’ясо.

Сибірська виразка - це смертельна інфекція. Її симптоми з'являються не одразу, але коли вони проявляються, вони є жахливими й можуть швидко призвести до смерті. Запропонований план знищив би постачання м’яса в Німеччині та спровокував загальнонаціональне зараження сибірською виразкою, що призвело б до величезної кількості смертей.

Але щоб зрозуміти, як сибірська виразка працюватиме як зброя в реальних умовах, дослідникам був потрібен відкритий майданчик далеко від населених пунктів, де вони б могли це перевірити. Тож ж улітку 1942 року військові купили віддалений безлюдний острів Груїнард площею 522 акри й заборонили місцевим жителям їздити на нього.

Тоді військові під наглядом вчених почали жахливі експерименти. Вони привезли на острів худобу, що мала стати об’єктом тестування, й почали серію випробувань із звільнення спор сибірської виразки на території острова.

"Мета полягала в тому, щоб перевірити, чи сибірська виразка витримає вибух у полі - вони цього не знали - і чи залишиться вона вірулентною після цього", — казав Едвард Спірс, почесний професор Університету Лідса в документальному фільмі ВВС "Таємниця Острову сибірської виразки" (The Mystery of Anthrax Island) в 2022 році.

"Вісімдесят з гаком овець прив’язали на різній відстані від імовірного вибуху. Вибух здійснили за допомогою дистанційного керування. Вибух не був великим, але він вивільнив потік спор, що рухаються за вітром і спричиняють інфекцію та смерть скрізь, куди потрапляють".

Результати були жахливими: протягом декількох днів після зараження вівці почали виявляти симптоми і швидко вмирати. Їхні інфіковані тіла розтинали, а потім спалювали або ховали під тоннами сміття.

Свідками деяких із цих експериментів стали місцеві землероби, які помітили дрейфуючу хмару сибірської виразки над островом. Один житель, який продав овець науковцям, пригадав, що бачив "дим, що опускається на тварин".

"Я думаю, що це були всілякі отруйні гази, сибірська виразка", - казав він Робертсону в 1962 році.

Секретні випробування тривали до 1943 року, коли військові визнали їх успішними, після чого вчені зібрали речі та повернулися в Портон-Даун.

У результаті виготовили п’ять мільйонів лляних макух, приправлених сибірською виразкою - але їх так і не використали за призначенням, оскільки вторгнення союзників у Нормандію мало успіх. Заражені макухи знищили після війни.

До 1952 року Британія розробила іншу зброю масового знищення й досягла успіху у своєму прагненні стати третьою ядерною державою. За чотири роки вона припинила свої програми хімічної та біологічної зброї, а в 1975 році ратифікувала Конвенцію про біологічну зброю, яка забороняє будь-яке її використання, виробництво чи накопичення.

"Операція вегетаріанець"

Наслідки "Операції вегетаріанець" були катастрофічними для острова. Сибірська виразка є стійкою бактерією, яка може десятиліттями зберігатися в ґрунті, викликаючи інфекцію навіть через багато років після спалаху. Експерименти військових зробили острів надто небезпечним для життя людей і тварин, і навіть дощова вода, що змивається з острова, була потенційно смертельною.

Протягом кількох місяців після випробувань тварини на материку біля затоки Груїнард почали гинути. Як пише Елізабет Вілліс у своїй статті "Зараження та компенсація", уряд Британії тишком виплатив компенсацію постраждалим, але стверджував, що смерті спричинила хвора вівця, яка впала з грецького судна, що проходило повз.

У 1962 році один місцевий житель сказав BBC: "Для нас було цілком очевидно, що вони щось про це знали, інакше вони б не заплатили так швидко, як вони це зробили".

Військові закрили острів на невизначений термін і встановили попереджувальні знаки, що забороняли до нього наближатися.

Протягом десятиліть після закінчення Другої світової війни робили спроби знезаразити це місце за допомогою хімічної обробки та контрольованого спалювання, але вони виявилися неефективними. Низка тестів у 1971 році показала, що хоча на поверхні більше не було спор сибірської виразки, вони все ще залишалися в ґрунті, створюючи серйозну загрозу для будь-кого, хто ступив би на острів.

У 1981 році екологічна група під назвою Dark Harvest Commandos висадилася на острові та взяла зразки ґрунту, зараженого сибірською виразкою. Вони залишили відро із землею біля Портон-Дауна, щоб привернути увагу до смертоносного забруднення на острові та змусити уряд вжити заходів.

За п’ять років вчені знову спробували провести дезінфекцію за допомогою розчину формальдегіду та видалення забрудненого верхнього шару ґрунту. Цього разу їхні спроби були більш успішними, і нарешті 24 квітня 1990 року, після 48 років карантину, уряд Великої Британії оголосив острів Груїнард вільним від сибірської виразки.

Острів Груїнард був не єдиним місцем, де Велика Британія проводила секретні випробування біологічної зброї, але саме він став першим. Наслідки тамтешніх експериментів є похмурим свідченням як небезпеки біологічної війни, так і здатності людства до знищення.