16-17 квітня Литву з робочим візитом відвідує Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева. Наразі вона працює над завданнями, пов'язаними з першими кроками після деокупації Криму, зокрема, над питаннями відповідальності, майнових прав, кадрового резерву, громадянства та іншими питаннями, а також над стратегією економічного відновлення Криму після деокупації. Також місія на чолі з Тамілою Ташевою зосереджена на моніторингу та регулярному інформуванні міжнародних партнерів про ситуацію в окупованому Криму.
Портал LRT.lt торкнувся усіх цих питань в ексклюзивній розмові з Постійним представником Президента України у Криму Тамілою Ташевою і пропонує її до уваги своїх читачів:
- Таміло, раді вітати Вас на ЛРТ і просимо стисло розповісти про те, яка ситуація зараз у Криму, наскільки зараз там активний опір, наскільки там активний рух "Жовта стрічка"? І наскільки це зараз можливо за того тотального терору, який створює окупаційна влада і Російська Федерація?
- Дякую за запрошення, дякую за запитання. Видно, що ви розумієте і добре володієте ситуацією у Криму. Дійсно, після початку повномасштабного вторгнення ми бачимо небувалий сплеск протесту, опору у Криму. Протест, звичайно ж, дуже різний. Не слід думати, що це якісь великі демонстрації і мітинги, тому що в умовах окупації це неможливо.
Свідчення тотального контролю - кількість справ в окупаційних "судах"
У Криму, який тотально контролюється ФСБ, центром протидії екстремізму, це було неможливо впродовж 8 років і, звісно ж, після повномасштабного вторгнення, де десятки тисяч військових, зокрема, і фактично це така собі військова база, яку Росія створила на території півострова. Але, незалежно від цього, ми бачимо спочатку повномасштабного вторгнення, як піднімають українські прапори над українськими містами в Криму.
Це люди, які відмовляються обслуговувати російських військових у кав'ярнях. Це люди, які втоптують російський прапор у землю. Це ті люди, які роблять жінкам жовтий і блакитний манікюр на своїх нігтях. І за це потім їх притягують до відповідальності.
Це нововведення в Російському кодексі адміністративному і в кримінальному зокрема - так звана "дискредитація збройних сил Російської Федерації".
Тобто здебільшого це окремі люди, які якось чинять опір. Але часто це і об'єднані групи осіб, якийсь рух. Такий як "Жовта стрічка", такий як "Атеш", такий як "Кримські партизани", такий як "Кримська бойова чайка".
Я вам наведу останні цифри, які ми побачили в окупаційних судах.
Дійсно у нас немає доступу до території півострова, там немає соціологічних якихось досліджень зі зрозумілих причин, але незалежно від цього, власне, ми можемо навіть посилатися на офіційні дані російських окупаційних "судів" у Криму.
Жіноче обличчя Кримського спротиву
Станом на 15 квітня 2024 року за статтею 20.3.3 "Про дискредитацію Збройних сил РФ" ми маємо 780 випадків цих матеріалів справ, які надійшли до судів. За більшістю з них винесені рішення. Це або штрафи величезні, або це затримання на 10-15 діб адміністративного арешту. 41% із загальної цієї кількості - це жінки.
Тобто можна говорити навіть про те, що Протест у Криму, зокрема, має жіноче обличчя, а не тільки чоловіче.
Це, звісно ж, і дружини політв'язнів, це і адвокати, і це, власне, жінки, які в тій чи іншій формі чинять опір у Криму. Це унікально. З чим це пов'язано? На нашу думку, це пов'язано з тим, що Україна активно бореться за Крим, і в тому числі військовим шляхом.
В кінці 2023 року і початку 2004 року були нанесені точкові удари по військових базах у Криму. Удари по Керченському мосту, який є не цивільною інфраструктурою, а безумовно є військовою інфраструктурою для швидкого перекидання військ, тобто живої сили, військової техніки тощо.
Траса "Таврида", яку побудували начебто для потреб цивільного населення, має ключову функцію перекидання активне військ з Керчі до Севастополя. Це десятки військових баз, по яких вже були прильоти, як ми кажемо, або "бавовна", яка там розквітала. І це, звичайно ж, військові кораблі Російської Федерації, російського флоту. Фактично на третину знищений російський флот, незалежно від того, що в Україні насправді повноцінного флоту немає.
Тобто це такі асиметричні дії українських військових. Це унікально. І на це, власне, і реагують українські люди в Криму, розуміючи, що зараз ця підтримка з боку цивільного населення дуже важлива.
У фокусі незаконного призову РФ - кримські татари
- Останнім часом з'явилася інформація про те, що Росія готується до посиленої мобілізації кримських татар до лав російської армії. Що вам про це відомо?
- На превеликий жаль, вони це роблять від початку повномасштабного вторгнення. Якщо говорити про незаконний призов, то незаконний призов у Криму здійснюється з 2014-го року. Це вже 18-та кампанія, якщо говорити про строкову службу. Це десятки тисяч людей, які служать уже в російській армії.
Після повномасштабного вторгнення почалася дійсно мобілізація. Населення незаконно слідує ситуації на міжнародне гуманітарне право. Це військовий злочин з боку Російської Федерації.
Дійсно, у 2022 році восени мобілізація була таргетована, спрямована на кримськотатарське населення.
Більшість повісток, місцях компактного проживання кримських татар було роздано саме кримським татарам. Яка кількість людей у підсумку опинилася на фронті, нам складно сказати, тому що після того, як розпочалася мобілізація, тисячі кримських татар із сімей почали виїжджати з території півострова. Цей процес ми називаємо такою собі гібридною депортацією. Тобто, людей не саджали у вагони, як у 1944 році, а створили умови, за яких вони змушені були виїжджати.
Власне, територія окупованого півострова - це те ж саме, що відбувається на території національних так званих республік у Російській Федерації, коли призивають, мобілізують населення, власне, з національних республік. Це і буряти, це і Дагестан, це і інгуші і так далі, і так далі для того, щоб, власне, знищувати населення, яке не є так званим російським етнічним населенням.
- Але при цьому велика кількість кримських татар воює в українській армії. Чи можемо ми говорити про якусь кількість?
- Знаєте, про кількість складно говорити, але дійсно їх багато. Чому складно? Тому що у нас у паспорті немає графи "національність". І відповідно відстежити, хто людина є за етнічним походженням, дуже складно. Але ми дійсно знаємо про тисячі кримських татар, які воюють на фронті. І в принципі це тисячі кримчан незалежно від етнічного походження, які воюють на фронті.
На жаль, багато загиблих кримських татар, українців інших національностей з Криму. Про це дуже важливо говорити насправді.
Взагалі українська армія інтернаціональна, я б казала, багатонаціональна. Дуже багато в українській армії мусульман зокрема служать, юдеїв служать. Це дуже важливо. І важливо показувати і розповідати нашим міжнародним партнерам. Тому що за українську незалежність, за цю землю воюють дуже-дуже різні люди, тому що вони переживають за долю. І кримські татари чомусь активно долучаються до спротиву військового, тому що вони розуміють, що єдиним шляхом і можливістю повернення на свою батьківщину є деокупація півострова і, відповідно, перемога української держави над російським агресором.
Незаконна колонізація
- Таміло, все-таки за настроями людей, за прильотами, за атаками на Чорноморський флот, за настроями аудиторії можна судити про те, як все-таки люди налаштовані і що вони чекають на українську армію?
- Я безумовно вважаю, що так! Так, звісно ж, не чекають на українську армію і українську державу.
Там близько 800 тисяч людей, які приїхали незаконно на територію півострова. Це фактично така нова колонізація території. Росія як велика імперія не покаялася за свої злочини, які вона здійснювала протягом століть. На жаль, наші західні партнери самі каялися у злочинах колонізації, імперськості перед багатьма народами, які вони колонізували, які далеко від них знаходилися, за океанами. Але чомусь вони не дивляться на Російську Федерацію як на імперію, яка ставиться по-ворожому до своїх колоній, колишніх колоній, які поруч із ними знаходилися.
Власне, і витоки цієї війни в тому, що Росія дуже б не хотіла, щоб Україна йшла з-під контролю, як і власне з територіями багатьох країн колишнього Радянського Союзу.
Тому це така нова колонізація територій, за це вони не покаялися і не хочуть каятися, на жаль. Тому це ключова історія насправді в цьому.
- Ми знаємо, що Британія відійшла від своєї імперськості, і імперія - це не тренд 21-го століття. Але як Україні зробити так, щоб не грала Росія як імперія на почуттях людей і не казала, що "вас Україна залишила"? Ми знаємо про ці інформаційно-психологічні спецоперації, в яких людям кажуть, що "ви на Україну тут уже не чекаєте". Скажімо так, моделюють ці настрої. Як може Україна тут зіграти на інформаційному полі? Ми знаємо, що є проєкти чудові як Крим Реалії, є канал ATR. Але як донести ось цей сигнал сучасними засобами? Ми знаємо, що ФМ - це неефективно, станції глушаться і так далі. Є можливість відродити потужне середньохвильове радіомовлення. Знову ж таки, на середніх хвилях мовило Радіо Крим Реалії, але зі взяттям Чонгара ворогом передавач замовк. Як тут бути? Які інструменти є інформаційного впливу України на Крим?
- Ще раз повторюся, Україну чекають, але не те населення, яке приїхало незаконно і почало незаконну колонізацію території. Вони абсолютно добровільно беруть участь у злочині колонізації, розуміючи, що вони незаконно там перебувають.
Власне, це одна з важливих тез, що вони мають виїхати на момент деокупації території півострова. Звісно, ми не будемо депортувати їх колективно у жодному разі, тому що це порушення норм міжнародного права. Колективні видворення заборонені. Але на індивідуальному такому рівні ці люди повинні будуть ухвалювати рішення щодо їхнього видворення.
Телеграм як можливість доступу до інформації
Якщо говорити про пропаганду, вона дійсно там тотальна. Потрібно розуміти, що Росія контролює абсолютно все інформаційне поле в Криму, власне, витіснивши всі українські незалежні медіа з Криму з 1-го квітня 2015 року. До цього вони там якось існували, але після того, коли вони мали перезареєструватися на момент 1-го квітня 2015 року, вони всі в Криму зникли.
Відповідно, Інтернет-трафік повністю контролюється. ФСБ розуміє, хто з користувачів використовує VPN-сервіси для того, щоб обходити всі блокування. Тому комунікація з нашими громадянами в Криму дійсно дуже-дуже ускладнена.
Що стосується середньохвильових радіостанцій і так далі, все це звичайно ж необхідно робити. Питання лише в тому, що Росія блокує з іншого боку всі ці можливості. Тому єдиними джерелами інформації для наших людей у Криму є, звичайно ж, Інтернет. І це різного роду телеграм-канали, які відіграють досить негативну роль насправді всередині країни, якщо говорити про підконтрольну українському уряду територію.
Але, якщо говорити про окуповані території, це фактично єдиний інструмент донесення правдивої інформації. Люди все одно продовжують підтримувати той опір, який є. Він відбувається по території всього Криму. Тобто про це свідчать матеріали, які надійшли до так званих судів.
Потрібно говорити, що є неповнолітні, це інший рівень розгляду нібито "справ". Є рівень, коли людей примушують зізнаватися на камеру і в "суди" ці справи вже не надходять.
Тому це величезний зріз думки населення. Це не просто майже 800 справ щодо "дискредитації", але це для невеличкого достатньо Криму в принципі дуже хороші показники. Те, що там майже половина жіночого населення, яке чинить опір у тій чи іншій формі. Це взагалі, мені здається, дуже важливо, і про це слід говорити.
Крим не прийняв Росію. Крим не отримав того достатку, який йому обіцяла, звичайно ж, Росія. І Путін.
Путін говорив, що з Криму зробить якусь там вітрину, і все буде добре. А у підсумку це територія, яка без влади, без верховенства права. Ти не можеш тепер сказати те, що ти думаєш.
Це територія без будь-яких економічних перспектив. І про це теж необхідно говорити. Це територія, яка підсанкційна і, відповідно, розвиватися вона не буде. Люди це розуміють, люди на це реагують.
Але, знову-таки, те "волевиявлення" нібито, яке було у 2014 році, воно не було репрезентативним. Це близько 30% населення, яке, в принципі, пішло на так званий референдум.
Яка кількість людей справді голосувала, ми не знаємо.
"Когнітивна деокупація" півострова
- Чи є візія, стратегія реінтеграції населення і території на момент деокупації?
- Звичайно, є! Ми зараз працюємо дуже активно над цим. Ми готуємо до ухвалення на рівні уряду загальну стратегію реінтеграції всіх окупованих територій. Там є, звичайно ж, частина окрема по Криму.
Тобто ми вже працюємо над тим, як буде відновлена українська влада в Криму. Що ми будемо робити в гуманітарному плані.
Цей процес ми називаємо когнітивною деокупацією півострова. Є плани дій на виконання такої стратегії. Це освіта, це політика пам'яті, це інформаційне середовище, це і питання відповідальності, яким чином будемо притягувати людей до відповідальності за незаконні дії.
Ключове, що всі не будуть притягнуті до відповідальності, а тільки ті, хто дійсно здійснював дуже серйозні злочини по відношенню до громадян, які проживають на цій території.
Тому план є. Ключове зараз - отримати підтримку наших західних партнерів, військову підтримку, для того, щоб мати можливість перемогти у цій війні. А перемогою і справедливим миром для нас буде, звичайно, остаточна деокупація всіх наших територій.
