Отець Степан Подольчак – мученик за Христа періоду повномасштабної війни

Ексклюзив. Російські загарбники 15 лютого 202 року закатували до смерті 59-річного Степана Подольчака, настоятеля храму Православної Церкви України в селищі Каланчак Скадовського району на Херсонщині. За два дні до того священника викрали з його помешкання. А де позачергове засідання ООН? Де публікації правозахисників у Times i Washington Post? Світова громадськість гуде про пошкоджені замки на дверях храмів, що є предметом суперечки, – але мовчить про тортури і вбивства служителів Церкви за їх віросповідання. А під час повномасштабної війни загинуло від куль рашистів понад 30 священиків, зокрема 8 капеланів; деяких з них, як отця Степана, ми вважаємо мучениками за віру.

Степан Ярославович Подольчак був настоятелем Парафії всіх Святих Землі Української. До повномасштабного вторгнення і після нього отець вів служби виключно українською. Майбутній мученик за Христа та за Україну приїхав до Каланчака з Львівської області, разом із вірянами понад 10 років духовно окормляв своїх парафіян.

Символічним є той факт з життя отця Степана, що саме 15 лютого у 1998 році його висвятили на служіння у Херсонські області. Про це пише єпископ Херсонський та Каховський ПЦУ Борис (Харко).

Отець Степан не просто служив людям, він будував храм. Зводив його не лише з цегли, а й з душ людей, яких об’єднував навколо себе. «Церкву, в якій батюшка проводив службу побудували й продовжують відбудову виключно за гроші місцевих жителів. Його всі любили та дуже поважали! Він був вірний Богу, чистий душею, чесний і справедливий. Неможливо повірити та ніколи не пробачимо», — йдеться у повідомленні селищної адміністрації.

Духовну освіту отець Степан здобував у Колегії Патріарха Мстислава у м. Харкові. До священства тривалий час був дяком-псаломником на Львівщині. За самовіддане служіння в умовах російської окупації Предстоятель благословив нагородити його найвищою нагородою – правом носіння митри ще восени 2022 року після звільнення Херсона. «На жаль через окупацію нагорода ще не була вручена. Нині о. Степан пішов по нагороду вічну від нашого пастиреначальника Христа»,– зазначив єпископ Херсонський і Каховський Борис (Харко).

До війни Степан Подольчак постійно відправляв богослужіння українською мовою в місті Каланчак. Навіть після окупації він наполегливо відправляв богослужіння рідною мовою та зберіг патріотизм до України.

Саме за його патріотичну позицію росіяни декілька разів викликали отця на численні розмови до ФСБ. Від нього вимагали перейти до Московського патріархату разом із відбудованою церквою і парафіянами, але Степан Подольчак рішуче відмовився.

13 лютого 2024 року отця Степана Подоляка, який ніс служіння в окупованому м. Каланчак, викрали з власного будинку, а вже 15 лютого його дружину викликали на опізнання тіла. У отця Степана залишилися дружина, діти та онуки.

Рашисти не змирилися з існуванням такої чистої та світлої людини. Він був замучений до смерті російськими силовиками за відмову служити по-російськи та переходити в підпорядкування УПЦ МП. Силовики і до цього допитували його і чинили на нього тиск, а кілька днів потому забрали його з дому босоніж і з мішком на голові.

Їхня темрява здригнулася перед силою віри та стійкістю священика. Російські окупанти, які не знають нічого, окрім жорстокості й ненависті, вбили отця Степана, не зважаючи на його сан, на його віру, на його прагнення до миру.

Жорстокий злочин знову оголив справжню сутність російських окупантів. Їм чужі поняття людяності, співчуття, милосердя. Їм нічого не свято. Їх мета – сіяти смерть, страх і хаос. В чому їх досить часто підтримує їхня псевдо- церква РПЦ МП імені Сталіна

Про це говорить й мучеництво отця Степана. Стало відомо, що крім російських окупантів у настоятеля храму ПЦУ був ще один ворог – Михайло Кулина, настоятель місцевого храму Російської православної церкви в Україні (так званої «УПЦ Московського патріархату»). А саме цей псевдо-священик Михайло Кулина завжди ставився із заздрістю до єпархії ПЦУ за те, що люди тягнуться до них, а не його церкви.

Наведемо пост Романа Грищука, священика ПЦУ, в якому наголошено на справжній причині смерті: отець Степан «загинув не від випадкового уламку, не від шальної кулі, навіть не через сварку з якимсь піддатим солдатом. Його цілеспрямовано стратили за релігійні переконання. За всіма ознаками, це називається мучеництвом за віру. Світовій громадськості потрібно більше говорити про тортури і вбивства служителів церков за віросповідання. А не про пошкоджені замки на дверях храмів».

До цього додаймо три моменти.

По-перше, росіяни свідомо записали цей злочин на відео і свідомо його оприлюднили”, щоб залякати українців. Це ті акти геноциду, яких окупанти не соромляться. Але як у всіх інших випадках – так званого бліцкригу, або ракетних ударів – це речі, які тільки згуртовують українців.

По-друге, у отця Степана був страшний вибір: між зрадою вірі (а в даному випадку перехід в РПЦ МП імені Сталіна) і смертю. Він вибрав смерть за Христа, незважаючи на те, що у нього залишилися матінка, діти, онуки та парафіяни.

По-третє, це все складає прямі підстави для його канонізації як мученика. Сподіваємось, що комісія по канонізації святих ПЦУ найближчим часом ухвалить таке рішення.

Херсонська єпархія ПЦУ направила до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця звернення. У документі зазначено, «що на тимчасово окупованій території Херсонської області окупаційна влада Швабростану спільно з представниками структур РПЦ порушують конституційні права та свободи громадян України через їхні релігійні або політичні переконання». Наголошується, що тут за підтримки окупаційної влади формують штат так званої Скадовської єпархії. У місцевих священиків вилучають установчі документи релігійних організацій, а за відмову прийняти російське громадянство та перереєструвати релігійну громаду за російським законодавством» у структурі РПЦ МП імені Сталіна. Бо окупанти погрожують посеред зими відключити від електро-, газо-, водопостачання «та іншими карами».

Ієрархи очолюваної митрополитом Онуфрієм (Березовським) релігійної структури красномовно мовчать, тому «на захист духовенства й громад, які все ще належать до їхньої юрисдикції і потерпають, звертаємося ми. Адже вони перебувають на нашій канонічній території, яка охоплює всю Херсонщину», – йдеться у зверненні  єпархії. Уповноваженого Верховної Ради з прав людини просять вжити заходів з метою захисту цивільного населення під час війни, в тому числі на міжнародному рівні.

Отець Степан пішов у засвіти, але його віра та світло його душі ніколи не згаснуть. Він назавжди залишиться в пам’яті людей як справжній герой, який не злякався окупантів і до останнього подиху служив своїй громаді та своїй країні. «Отець Степан був святою людиною, яка служила Богу і людям. Він молився за Україну, за Каланчак і не зрадив вірі», – зазначила Вікторія Підвисоцька, яка знала священника.

Як написав владика Борис (Харко): «Прошу молитов за упокій убієнного українського священика митрофорного протоієрея Степана, а також прошу про молитву за згорьовану дружину Галину, дітей та онуків, щоби Господь укріпив їх у горі та зберіг від безбожних посіпак. Хай Господь прийме душу убієнного протоієрея Степана в оселі праведників та за молитвами усіх святих землі української дарує нам якнайшвидшу перемогу над ордою».

Сьогодні ми схиляємо голови в скорботі за отцем Степаном. Ми молимося за упокій його душі та за всіх, хто загинув від рук окупантів. Віримо, що Україна переможе! І ніколи більше ми не допустимо, щоб на нашій землі панували жорстокість та ненависть.

Світла пам’ять!

Вічна пам’ять!

Ієромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький,

доктор богословських наук.