Наукова павутина: судді, слідчі, поліціянти, які захистили дисертації під керівництвом Олега Татарова

Заступник директора Державного бюро розслідувань, ексдепутат від проросійської ОПЗЖ, очільник поліції Київщини, суддя у справі настоятеля Києво-Печерської лаври Павла, ексочільник Полтавської облпрокуратури та десятки інших правоохоронців.

Що може об'єднувати цих людей? hromadske знайшло спільний знаменник. Усі вони захищали свої кандидатські роботи під керівництвом заступника керівника Офісу президента Олега Татарова.

У грудні 2023-го hromadske оприлюднило резонансне розслідування про неоднозначну біографію, скандали та майно Анатолія Щадила — керівника поліції Київської області.

Тоді з’ясувалося, що 2016 року Щадило захистив дисертацію під науковим керівництвом Олега Татарова. Проте тісний зв’язок між ними зберігся й через 8 років.

«Він підтримує з ним дуже-дуже теплі стосунки. Коли ми ще спілкувалися, він мені казав: “Ось мені тут задачі Татаров з Офісу президента ставить — щось там робить”. Він прямо називав прізвище Татарова: “От Татаров, я не можу його підвести, от я повинен зробити”», — так характеризував стосунки Анатолія Щадила, який у 2020-2023 роках був очільником поліції Дніпропетровської області, з Олегом Татаровим його колишній підлеглий Сергій Лукашов.

Ми знайшли всіх, хто захищав дисертації під керівництвом або опонуванням Олега Татарова за період після 2014 року, коли він пішов із влади, та до серпня 2020-го, коли повернувся до влади вже як заступник керівника Офісу президента. Тут нас чекала справжня несподіванка: понад 50 науковців із шести вишів, більшість з яких із блискучими кар’єрами в правоохоронній системі, значущими посадами просто зараз та гучними кейсами, про які говорила вся країна.

Справа Стерненка

Чому призначення Татарова в Офіс президента було скандальним? А тому, що під час Революції гідності, саме в розпал Майдану, він працював заступником начальника Головного слідчого управління МВС під керівництвом Віталія Захарченка і дозволяв собі отакі репліки щодо протестувальників:

«Деякі із загиблих мають поранення в потиличну частину голови, що дає можливість стверджувати, що постріли робили поруч з особами, які були серед мітингувальників».

Простіше кажучи, майданівці стріляли самі в себе… Після перемоги Майдану Татаров із системи змушений був піти. Займався науковою діяльністю і подався в адвокати. Мав дуже цікавий список клієнтів.

Наприклад, представляв у суді інтереси дружини одного з нападників Сергія Стерненка — Ірини Кузнецової. Чоловік загинув під час нападу, і саме Татаров подавав клопотання про оголошення активісту підозри в умисному вбивстві та закінченому замаху на вбивство двох осіб. Остання стаття передбачає покарання аж до довічного ув’язнення.

«Татаров знав, що ці двоє на мене напали, він знав, що це був організований напад, але у своєму клопотанні він пише, що це я сам, просто так, без будь-яких причин раптово напав на своїх нападників», — описував тодішні події в серпні 2020-го сам Стерненко.

Інтереси Кузнецової в суді Татаров представляв щонайменше до травня 2019-го як член Адвокатського об’єднання «Татаров, Фаринник, Головко». У 2020-му об’єднання перейменувалося в «Креденс», а Кузнецову в суді супроводжував уже інший адвокат цього самого об’єднання — Станіслав Свириденко.

До слова, у червні 2018-го Свириденко захистив дисертацію під керівництвом Олега Татарова. Справа самого Стерненка тим часом виходила вже на суто політичний рівень, про неї почали говорити перші особи держави.

« Щодо Стерненка підозра буде в будь-якому разі… Вбивство, або вбивство по самозахисту, або затримання злочинця. І так і сяк — це підозра », — заявляла у квітні 2020-го генпрокурорка Ірина Венедіктова.

Коли Стерненка у лютому 2021 року таки відправили за ґрати, під двері Офісу президента прийшли з видовищною акцією протесту.

З цього моменту справа Стерненка стала ще більш політично забарвленою. Суди відправили під домашній арешт активіста Романа Ратушного (загинув 9 червня під Ізюмом), Сергія Філімонова (командира батальйону «Вовки да Вінчі») та ще кількох людей за так званий підпал дверей на Банковій. У справі про домашній арешт Ратушного натрапляємо на прізвище судді Шапутько.

Суддя Печерського районного суду Світлана Шапутько відмовила тоді у відводі своєї колеги, коли та розглядала арешт Ратушного. Жодних пояснень чи аргументів цього рішення не навела. Забула навіть про цей розгляд попередити адвокатів активіста, за що й потрапила в базу «Правотворець», яка збирає інформацію про переслідувачів за політичними мотивами.

Клопотати про арешт іншого учасника протестів до суду прийшов прокурор Олег Білоус. Він відомий своєю участю в реаліті-шоу «ЛавЛавКар», під час якого роздягнувся догола, за що й був покараний колегами-прокурорами доганою.

Як пов’язані між собою суддя, адвокат та прокурор, крім участі у справі щодо захисників Стерненка та його самого? Про захист дисертації Свириденка ми згадали вище. Суддя Шапутько захистила дисертацію під керівництвом Татарова у травні 2018-го, а прокурор Білоус — у березні 2019-го; у нього Татаров був опонентом. 

Отже, у різних провадженнях та епізодах однієї «великої» справи всі три сторони — адвокат, суддя та прокурор — з-поміж науковців Татарова.

Невипадкові збіги

У квітні 2018-го дисертацію під керівництвом Олега Татарова захистила також колега Шапутько по Печерському райсуду — суддя Світлана Смик. У 2019-му вона розглядала справу про невчасне декларування президентом Зеленським отримання 2,5 млн грн за продаж облігацій. Думала над справою пані Смик рік і закрила її в останній тиждень липня 2020-го.

«Це неподання повідомлення про отримання доходу з продажу — доволі формальна й проста для суддів справа. Але вона все ж таки була закрита. Тут можна побачити ознаки лояльності до влади та відсутність бажання розбиратися у справі», — вважає адвокаційна менеджерка Фундації DEJURE Ніка Крейденкова.

Через затягування справи щодо Зеленського суддею Смик НАЗК звернулося до Вищої ради правосуддя. І тут увага на дати: цього разу справу проти самої судді закрили 20 серпня 2020 року. Нагадаємо, що 5 серпня того самого року в Офіс президента офіційно працевлаштувався науковий керівник пані Світлани Олег Татаров.

У фундації DEJURE, яка збирає досьє на суддів, пригадують набагато показовішу справу за участі судді Смик.

«Також Світлана Смик була відомою через справу Паші-Мерседеса, служителя Києво-Печерської лаври. Авторозподіл цієї справи мав ознаки маніпуляції. Як це відбувається? У кожному суді є багато суддів, у Печерському їх приблизно 30, а в авторозподілі їх чомусь не всі 28, а лише двоє. Зазвичай це відбувається у такий спосіб, що деякі спеціально йдуть у відпустку, хворіють і так далі й в авторозподілі залишаються лише двоє суддів», — пояснює Крейденкова.

Під час розгляду справи Павла Лебедя — намісника Києво-Печерської лаври, більш відомого у народі як Паша-Мерседес — в авторозподілі опинилися саме знайомі нам дві судді: Смик і Шапутько.

Але дива правосуддя в Печерському суді на цьому не закінчуються. Суддя того самого суду до 2023 року, Віта Бортницька, перед виходом на пенсію прогриміла на всю країну рішенням про арешт майна Петра Порошенка. А ще, вже на пару зі Світланою Смик, Бортницька неодноразово продовжувала арешт екскерівника Харківської СБУ Романа Дудіна, якого звинувачують у держзраді за події перших днів повномасштабного вторгнення. Ми розповідали про очевидну політичну вмотивованість цієї справи.

Кандидатську роботу Бортницька захистила під керівництвом Олега Татарова прямо перед його призначенням на Банкову — у 2020-му. Офіційним опонентом і автором відгуку на її дисертацію був Артем Шевчишен.

Прізвище Шевчишена вигулькує не вперше. Наприклад, він писав відгук на дисертацію Андрія Мельниченка, який захищався під керівництвом Татарова 2018 року в спеціалізованому поліційному виші. Ну і сам Артем Шевчишен під керівництвом того ж Татарова захистив і кандидатську, і докторську дисертації. А нині він — заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції. Його кар’єрний стрибок теж припав саме на 2020 рік, коли тільки почали говорити про ймовірне призначення Татарова на Банкову.

У підсумковій таблиці помітно, що в парі з Татаровим Шевчишен супроводжував захист не однієї наукової роботи. Зокрема, в ролі керівника та опонента вони були під час захисту дисертацій судді Бортницької та одного з чинних топчиновників ДБР.

Кар'єрні дива спіткали й Мельниченка. Після двох років роботи слідчим у київському главку він одразу став заступником начальника Головного слідчого управління облполіції. І призначили його за пів року після того, як Татаров обійняв посаду в Офісі президента.

«Не просто так вони всі потрапили до одного наукового керівника»

Чи можуть «підзахисні» та «опоненти» наукових робіт під керівництвом Татарова перетинатися роками? Питання риторичне. Загалом Татаров був науковим керівником у шести колишніх і нинішніх суддів. У фундації DEJURE звернули увагу на суддю Солом’янського районного суду Олександра Бурлаку.

«Суддя Бурлака відомий в такій категорії, як судді Майдану. Він наклав штраф на учасника Революції гідності під час подій 28 січня, це був такий відомий автопробіг Автомайдану до “Межигір’я”, штраф щодо незупинення транспортного засобу. Те, що Бурлака, який розглядав справи щодо Майдану, захищався в людини, яка виправдовувала дії влади під час Майдану, — справді має ознаки того, що мають місце якісь домовленості. Це — мережа захисників дисертацій, не просто так вони всі потрапили до одного наукового керівника», — підсумовує Крейденкова.

Для подальшого дослідження теми ми залишимо посилання на таблицю з усіма аспірантами Татарова, або ж тими науковцями, на захисті робіт яких він був опонентом, між 2014 та 2020 роками. Задля уникнення звинувачень в упередженості — список сформований у зворотному хронологічному порядку, згідно з календарем захисту дисертацій.

Мережа після призначення

Те, що зв’язок Татарова із підзахисними науковцями системний, а не випадковий чи формальний, максимально чітко видно на прикладі двох призначень.

Через 5 днів після того, як Татаров прийшов на Банкову в публічному доступі з’явилася декларація кандидата в експерти з питань юстиції Офісу президента України. Ця втаємничена особа — Олександр Нагорнюк-Данилюк. У 2016 році він захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Татарова. У той час він працював помічником судді Деснянського району столиці.

А з 2020 року його прізвище регулярно трапляється в парламентських хроніках, він представляє позицію Офісу президента перед законодавцями.

У жовтні того ж року на роботу в ОП прийшов й Олександр Старенький. У декларації кандидата на посаду вказав роботу в тому самому АО «Креденс», де раніше працював сам Татаров. А під час захисту дисертації в КНУ у 2016-му Олег Татаров був опонентом Старенького. Зверніть увагу, що вся трійця — Татаров, Шевчишен та Старенький, — взяли участь у захисті судді Бортницької, про яку ми згадали вище.

За місяць після приходу Татарова в ОП, у вересні 2020-го, генпрокурорка Венедиктова призначила очільником Полтавської обласної прокуратури Антона Столітнього. Він був експертом із питань реформування правоохоронних органів Офісу президента. У лютому 2018 року опонентом Столітнього під час захисту дисертації був його майбутній шеф — Олег Татаров.

Помітно, що у всіх шести колишніх та чинних прокурорів, яких ми знайшли в науковій біографії Татарова, він під час захисту був опонентом.

А от у списку адвокатів, які колись захищалися під його науковим керівництвом, ми, можливо, і знайшли пояснення, як мережа «науковців» Татарова допомогла йому здобути кабінет на Банковій.

«Це був березень 2020 року, мені зателефонували з ОП і попросили прийти на зустріч з керівництвом держави. Це був березень, а потім через 5 місяців запросили ще раз і сказали: "Давайте будемо, можливо, (співпрацювати — ред.)», — пояснював журналістам Татаров хронологію свого повернення до влади.

Що ж відбулося у березні 2020-го та протягом наступних 5 місяців, коли Татаров уже офіційно прийшов на роботу в ОП? Перший гучний скандал зі звинуваченням чинної влади в корупції: публікація відеозаписів Гео Леросом, на яких брат Андрія Єрмака Денис проводив негласні співбесіди з кандидатами на різні державні посади.

Уже у квітні, коли слідчі НАБУ викликали Дениса Єрмака на допит, він прийшов туди з адвокатом Іваном Холондовичем. Крім того, що на той момент він працював у тому самому об’єднанні «Татаров, Фаринник і Головко», у жовтні 2019-го, за пів року до цих подій, Холондович захистився під науковим керівництвом Олега Татарова.

У НАБУ справа пробула недовго, Спеціалізована антикорупційна прокуратура змінила кваліфікацію з корупції на шахрайство та передала її до поліції. Там вона й зникла.

Крім НАБУ, справу тоді завело і ДБР, але вже за заявою самого Андрія Єрмака. Звинуватили нардепа у «втручанні в діяльність державного діяча». Публічно Бюро навіть скаржилося, що Лерос не приходить на допити. Чому Андрій Єрмак звернувся в такій приватній та близькій для нього особисто справі саме до ДБР?

Може, тому, що заступник голови ДБР Олександр Буряк, підполковник ДБР Володимир Воронін, заступник керівника відділу Головного слідчого управління ДБР Станіслав Стратонов,заступник начальника слідчого відділу теруправління ДБР у Києві Артем Спусканюк, колишній заступник начальника теруправління ДБР у Києві Сергій Олійник захищалися у різний час під керівництвом або опонуванням Олега Татарова?

Науковці з МВС

Ось список дисертантів Татарова або ж тих, кому він опонував на захисті. Усі ці люди — з Головного слідчого управління Нацполіції, яке займалося і справою Стерненка, і його прибічників, і справою Дениса Єрмака, та й усіма резонансними розслідуваннями поліції загалом:

• Щадило Анатолій Антонович, начальник Головного управління Національної поліції Київської області;
• Шумейко Дмитро Олександрович, начальник Головного управління Національної поліції у м. Києві;
• Шумейко Тетяна Анатоліївна, Головне управління Національної поліції Київській області;
• Мельниченко Андрій Валерійович, заступник начальника слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області;
• Шевчишен Артем Вікторович, заступник начальника Головного слідчого управління НПУ;
• Карпенко Наталія Василівна, заступниця начальника відділу Головного слідчого управління НПУ;
• Ковтун Олександр Вікторович, начальник управління дізнання Головного слідчого управління НПУ;
• Загамула Вадим Вікторович, старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління НПУ;
• Дрозд Валентина Георгіївна, головний спеціаліст консультативно-контрольного відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України;
• Шульга Наталія Валеріївна, головна інспекторка Департаменту кіберполіції НПУ;
• Бондюк Андрій Федорович, начальник управління кадрового забезпечення ГУНП Івано-Франківської області;
• Расчотнов Євгеній Вікторович, слідчий Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;
• Фараон Оксана Василівна, інспекторка сектору ювенальної превенції ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

«Очевидно, що доказів того, що Татаров там розставляв цих людей, знайти неможливо. У нього, як у заступника керівника ОП, взагалі немає кадрових повноважень. Але є ситуація де-юре, а є — де-факто. Не секрет, що Татаров повністю курує правоохоронний блок. Повірити в те, що Офіс президента не брав жодної участі у формуванні керівного складу цих органів, я не можу. Маючи своїх адвокатів, маючи зв’язки в слідстві, прокуратурі, судах, можна під ключ взагалі якісь справи закривати», — підсумовує список науковців Татарова юрист «Центру протидії корупції» Вадим Валько.

Наостанок варто згадати ще «останнього губернатора Януковича», як його називають у медіа, та ексочільника Львівщини — Олега Сала. Він захистив дисертацію під керівництвом Татарова у червні 2018-го і багато років працював у МВС.

А депутат забороненої нині проросійської партії ОПЗЖ Григорій Мамка докторську дисертацію захистив у січні 2019-го, за пів року до парламентських виборів. Олег Татаров був у нього «опонентом». До речі, у 2020-му «Центр з протидії корупції» знайшов плагіат у цій самій дисертації Мамки.

Враховуючи, що перетікань та взаємозамін «керівників» і «опонентів» у списку науковців Татарова ми знайшли десятки, у цьому контексті ці ролі більше скидаються на формальність.

І є підстави підозрювати, що ця неформальна мережа Татарова служитиме владі, щоб розв’язати ще не одну делікатну справу.