Битва під Верденом у 1916 році стала найдовшою у всій Першій світовій війні – за десять місяців тут загинули більше 300 тисяч французьких та німецьких бійців. Всього ж через багнюку, окопи та колючий дріт “Верденської м’ясорубки” пройшли понад два мільйони військових у десятках дивізій з обох боків – це одна з найбільших битв у історії людства.

Військові в окопах

  • Author, Сергій Морфінов
  • Role, Для BBC News Україна

Через 106 років після початку Вердена схожа битва розгорнулася вже з іншого боку Європи – за невелике українське місто Бахмут на Донбасі. Після місяців штурмів російської армії поля, посадки та окопи навколо Бахмута візуально майже не відрізняються від апокаліптичних пейзажів Вердена.

Перевірити цифри складно, проте українські посадовці та західні аналітики вже кажуть про десятки тисяч загиблих росіян у безперервних піхотних “м’ясних атаках” на українські позиції. ЗСУ також зазнають у Бахмуті великих втрат.

Якою ж була Верденська битва далекого 1916-го року та чим вона нагадує події вже у новому столітті під Бахмутом.

Від галлів до франко-прусських війн

Мапа
На початку 1916 року Верден був укріпрайоном, який вигином заходив на підконтрольні німцям території

Верден – давнє місто на річці Маас, засноване ще галлами й відоме римлянам під назвою Верденум, “міцна фортеця” у перекладі з галльської.

Протягом своєї історії Верден часто був у епіцентрі конфліктів й особливо – франко-прусських війн XVIII-XIX століть, що сформувало його символічність для французів як фортеці у боях проти німців.

Крім того, Верден розташований на одній з головних доріг від кордонів Німеччини до Парижа, і коли в 1792 році прусські війська взяли місто, то багато хто у Франції це сприйняв як “відкритий шлях” до французької столиці (щоправда, німці тоді цією можливістю не скористалися).

На початку Першої світової війни Верден був укріпрайоном на сході Франції, що складався з власне міста та кількох фортів навколо нього. Утім, у перші два роки війни це була порівняно спокійна ділянка фронту – всі головні активні дії відбувалися спочатку біля Бельгії, а згодом у битві на Марні, де розбилися плани німців на швидку перемогу над французами.

Але бойові дії велися і тут, й станом на початок 1916 року Верден виявився виступом французької лінії оборони вглиб захоплених німцями територій.

Ця ситуація справді нагадує Бахмут у російсько-українській війні. Це місто так само вважалося умовно спокійним тилом після нетривалих бойових дій у 2014 році. Протягом восьми років Артемівськ, згодом перейменований на Бахмут, був важливими логістичним центром для ЗСУ за 30 км від лінії фронту.

Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення росіян у лютому 2022 року. У квітні вони зруйнували і захопили сусіднє місто Попасна, звідки поступово просувалися в бік Бахмута, що стоїть на шляху російських військ до ключових міст Донбасу: Костянтинівки, Краматорська і Слов’янська.

Ситуація біля Бахмута в лютому 2023 року
Ситуація біля Бахмута в лютому 2023 року

Тож, станом на початок 2023 року, Бахмут став виступом позицій ЗСУ вглиб російського фронту.

Підготовка до наступу

Французькі солдати з кулеметом Maxim MG у форті Дуомон біля Вердена
Французькі солдати з кулеметом Maxim MG у форті Дуомон біля Вердена

Бої 1914-1915 років на Західному фронті “Великої війни”, як називали тоді Першу світову, попри всю кривавість не дали вирішальної переваги жодній зі сторін і конфлікт вочевидь почав затягуватися.

Тому командувач німецького Польового генерального штабу Еріх фон Фалькенгайн вирішив завдати концентрованого потужного удару на одній з ділянок фронту, що, за його задумом, мало б зруйнувати лінію оборони союзників (Британії і Франції), поступово знекровити французьку армію та примусити французів до мирних переговорів на умовах німців.

Місцем для наступу німецький командувач обрав Верденський виступ протяжністю лише близько 20 км – символічні для Франції “ворота на Париж”. Німці не так хотіли справді просунутися до французької столиці, як змусити ворога оборонятися тут з усіх сил, що призвело б до постійних втрат.

А командувати атакою мав старший син німецького кайзера кронпринц Прусський Вільгельм III, що додавало символізму і ваги всій операції.

У французів були свої плани на 1916-й рік.

Верховний головнокомандувач французької армії, герой “Дива на Марні” у званні генералісимус Жозеф Жоффр готував з британцями власний наступ на річці Сомма, який би мав завершити війну вже на користь союзників.

Це був абсолютний пріоритет Жоффра, тому всі інші частини фронту розглядалися ним як другорядні. Дійшло навіть до того, що з фортів навколо Вердена забрали частину артилерії та скоротили гарнізони, як недоречні на такій спокійній ділянці.

Тим часом німці почали готуватися до свого великого наступу – розвинута залізнична мережа дозволяла їм підвозити боєприпаси та особовий склад близько до місця майбутньої атаки, тоді як з французького боку Верденський виступ був досить ізольованим логістично.

Все це дало змогу кайзерівським військам сконцентрувати значно більше військ у порівнянні з французами, а також отримати серйозну перевагу в артилерії та снарядах. Це ще одна паралель з Бахмутом, де росіяни мають кратну перевагу над ЗСУ в кількості бійців (за рахунок підрозділів компанії “Вагнера” та десантних частин), артилерійських систем та боєкомплекту.

До певного часу всі приготування німців були вдало замасковані і залишалися таємницею для французів. Хоча офіцери безпосередньо на лінії фронту помічали рух німецьких сил і навіть сигналізували про них командуванню.

Яскравим прикладом є історія Еміля Дріана – французького депутата від Лотарингії, який з початком війни мобілізувався і в званні полковника командував підрозділом у складі 2,2 тис. легких піхотинців, яких називали “шассери” – “мисливці” або “єгері”.

Вони стояли на передовій Верденського вигину в лісі Кор й полковник Дріан доповідав французькому командуванню аж до рівня Жоффра про підготовку німецького наступу.

Жозеф Жоффр, утім, ці попередження не сприйняв і перевів попередження Дріана у політичну площину “непокори командуванню”.

У Бахмуті так само воюють колишні депутати, як, наприклад, Юрій Сиротюк – “свободівець” з сьомого скликання Верховної Ради, який зараз є гранатометником 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Там же “працював” і колишній генпрокурор Юрій Луценко, але його прибрали звідти, як він каже, з “політичних мотивів”.

ввс

Від admin