Найприємніше відчуття у світі - збити російський літак. Інтерв'ю з командиром дивізіону ППО

ППО

Дієвість української ППО стала несподіванкою для Росії. І захистом від смертельної небезпеки для десятків мільйонів українців. Але про виклики та побут бійців цього роду військ відомо не так багато.

Ці військові перебувають на цілодобових чергуваннях у лісах і полях місяцями. Мають лише секунди на ухвалення рішень.

За час російського вторгнення вони зіткнулись з наймасованішими ракетними обстрілами в Європі з часів Другої світової війни. До цього додаються російські авіаційні бомбардування не лише фронту, але й мирних міст. А також спроби Росії пробивати оборону неба з допомогою дронів.

За один день – 24 лютого 2022 року – українська ППО стала запорукою фізичного порятунку та збереження країни.

Президент Володимир Зеленський та міністр оборони Олексій Резніков практично на всіх своїх міжнародних зустрічах говорять про потребу далі посилювати українську систему протиповітряної оборони. Це абсолютний пріоритет України.

За словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, українська ППО досягла 76 % ефективності, тобто зі ста цілей може збивати в середньому 76. Про це в грудні 2022 року він розповів в інтерв’ю виданню The Economist.

Найбільшим викликом для української ППО нині є російські балістичні ракети.

У стратегічній перспективі Україні ще доведеться розбудувати багатокомпонентну систему захисту неба. У ній мали б бути й засоби протидії ракетним системам залпового вогню, і гіперзвуковим ракетам.

Про війну з точки зору ППО, про зброю, польовий побут та особливі радості її військових ВВС News Україна розповів командир зенітного ракетного дивізіону С-300 Олександр. Упродовж першого року війни його підрозділ воював на Донбасі, Харківщині та Херсонщині.

С-300

Автор фото, AFP

Інтерв'ю записали Жанна Безп'ятчук, Іван Єрмаков, Родрі Дейвіс.

Про фронт у небі зараз і в перші дні вторгнення

Якби ми програли небо – війна б закінчилась ще в березні 2022 року. Небо має вирішальне значення. Уявіть, що над нами постійно літали б російські бомбардувальники. Як швидко би ця війна закінчилася? В будь-який момент. Те, що ми захистили небо, дало нам змогу захистити і сухопутну складову.

Росія дуже сильно недооцінила наше ППО. Я вам скажу, що навіть ми самі себе недооцінили. Я не думав, що ми настільки добре зможемо працювати. Тому що комплекси у нас все-таки були застарілі, нормально в бойових діях ніхто не брав участі.

По-нормальному російські війська повинні були почати з того, щоб придушити систему ППО.

Але вони з якихось невідомих мені причин вирішили, що у нас, узагалі, нема системи ППО. Вони нахрапом пішли: і літаками, і ракетами. І от для нас це стало приємною несподіванкою. Ми побачили, що їх дуже легко збивати. Вони на початку війни навіть не використовували завади. Тобто вони летіли просто прямим потоком. Для нас це було як новорічна цукерка.

ППО

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Українська ППО збиває російську ракету над Києвом.

Далі протягом трьох місяців війни в мене були майже одні літаки. Це було на Донецькому, на Харківському напрямку, трошки на Запорізькому, коли ми стояли на Маріупольському фронті. Там ми збивали їхні новітні літаки: Су-35, Су-34 і Су-30.

Загалом, крім стратегічних бомбардувальників, ми збивали всі різновиди їхніх повітряних цілей: літаки практично всіх класів, гелікоптери, крилаті ракети, БПЛА.

На Донбасі росіяни часто використовували свої новітні літаки. Вони летіли на великих висотах від п’яти до десяти кілометрів. Коли пізніше я був на півдні, на Херсонському напрямку, вони вже їх не використовували для придушення.

Су-34 там в основному були задіяні в постановці перешкод. А залітали в зону досяжності української ППО на малих висотах старі Су-25 і Су-24. Це старі радянські літаки, яких в них, на жаль, багато.

От вони ще можуть залітати, але лише на краєчок зони враження. Трохи відпрацьовують і відразу відходять на малих висотах під прикриттям.

На Херсонщині я працював по маловисотних цілях, а на Донбасі - по висотних. Це залежало від того, який командир мені там протистояв. В одного була своя тактика, в іншого – своя.

На Херсонщині було цікаво і з людьми поспілкуватися, і емоції їхні відчути. Це було дуже приємно. Я сподіваюся, таких моментів ще в мене буде дуже багато в житті, коли будемо заходити на звільнені території.

Пропустити YouTube допис
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: BBC не несе відповідальності за контент зовнішніх сайтів. Контент YouTube може містити рекламу

Кінець YouTube допису

Біля фронту в нас було постійне протистояння з авіацією РФ. Як це відбувається?

Є, скажімо, російська авіаційна ескадрилья чи й бригада. У нас завдання – прикривати умовно Донецький напрямок з боку Лимана. Її завдання - подавляти дії наших сухопутних військ. Вони вилітають, починають бомбити - ми збиваємо їхній літак.

Для них це величезна втрата. Якщо це Су-35, то вони втрачають 65 мільйонів доларів. Така його вартість. Вони розуміють, що в цій зоні є засоби ППО. Але задача з них не знімається.

В цей момент вони починають збільшувати авіаційну складову, робити тактичні прийоми для подавлення систем ППО, для виявлення та знищення мене. А моя задача – зробити так, щоб вони мене не виявили, й не дати їм виконати їхнє завдання.

Після перших днів війни вони почали використовувати інтенсивні завади для того, щоб ми не могли виявити цілі. Стало працювати значно важче, але ми все одно продовжували досить непогано працювати по всій Україні.

Після того вони перестали на довгий час залітати в зону ураження наших зенітних ракетних комплексів і систем по всій країні, крім Донбасу. Там вони продовжували літати доволі нахабно.

Зрештою, вони зрозуміли, що не зможуть подолати систему ППО. Небо над містами чисте, нічого не літає. Я думаю, що вже й не буде ніколи літати над нами - маю на увазі літаки.

Про загрози нових масованих атак російської авіації

ппо
Підпис до фото,

Інсталяція на підтримку України в Кракові, 7 лютого 2023 року. В центрі - фігура зенітного ракетного комплексу.

Якщо будуть більше літати - будуть більше падати. Більше літаків - більше будемо збивати. Вони не пройдуть до міст, адже ППО тепер набагато сильніша, ніж була 24 лютого. Якщо тоді вони не змогли нас пробити, то зараз у них тим паче нічого не вийде.

По-перше, не буває такого, що 100 літаків злітають і летять, чим дехто лякає. Ну, запустять вони десять літаків - з них п’ять ми зіб'ємо, інші п’ять розвернуться, назавжди полетять. А наступні десять уже не полетять.

Ймовірність того, що вони знову масово підуть проривати систему ППО і бомбардувати міста, для мене нульова. Звісно, я вже нічому не здивуюся. Але якщо вони таки полетять – ми їх просто позбиваємо.

Війська ППО – це війська, які повинні бути готовими завжди і до всього. Уявімо, що завтра вийде Володька Путін і скаже: “Все, кінець спеціальної воєнної операції! Ми виводимо війська!” Ми все одно завжди будемо в постійній готовності.

Як правильно будувати систему ППО

Найважчі цілі – це завжди літаки і гелікоптери. В зону ураження, тобто туди, де їх може дістати ППО, вони залітають лише на кілька секунд. У тебе дуже мало часу на виявлення і знищення цієї цілі. Найлегші цілі - безпілотні літальні апарати.

Одним дивізіоном збити всі повітряні цілі неможливо. Є поняття “ймовірність знищення цілі”. Якщо поставити два-три дивізіони один за одним, то якщо перший ешелон ціль пройде, другий її знищить.

Системи ППО – це комплекс заходів і систем. Не можна, приміром, поставивши одну батарею Patriot на всю Україну, вважати, що ми закрили все небо.

Не можна поставити одну IRIS-T і сказати, що ми закрили все небо. Треба, щоб були комбіновані системи. Одні збивають цілі на дальніх межах зони ураження, інші - на середніх, треті – на малих. Треба, щоб це було комплексно й вони були між собою сумісні.

Найкращий приклад системи ППО – це ізраїльський “Залізний купол”. У них дорогі ракети збивають балістичні цілі, ракети подешевше збивають “шахеди”.

Поставити Patriot, ціна ракети якого умовно мільйон доларів, і збивати “шахеди” за 10 тисяч доларів – це нераціонально. Тому треба мати всі системи. Чим більше – тим краще. Їх також потрібно правильно розставити, правильно визначити на головні напрямки.

Якщо ми цього доб’ємося, а я впевнений, що так буде, то це буде ідеально для держави!

ППО
Підпис до фото,

Батарея Patriot на околицях Афін. Одна батарея може виявляти до 100 повітряних цілей.

Які російські ракети не можемо збивати

Найнебезпечніша ракета для нас – це балістична Х-47М2 “Кинджал”. На другому місце - це Х-22. Ці два типи ракет на даному етапі ми не можемо збивати.

Бомбардувальник Ту-22М3 озброєний цими Х-22. І коли він злітає, молимося: дай Бог, щоб він нічого не пустив, щоб у нього це був якийсь тренувальний політ.

Розуміємо, якщо він пустить Х-22, то ми цю ракету не зіб'ємо. І вона потрапить в ціль. А в неї радіус відхилення – п’ять кілометрів. Такими ракетами в жодному разі не можна стріляти по містах. Ракети Х-22 задумувалися для знищення авіаносців. А вони зараз по нас б’ють, по містах б'ють, це просто дикунство.

Наші радари ППО також не можуть їх виявляти. Їх можуть виявляти радіотехнічні війська.

Зенітні ракетні комплекси, такі як: SAMP-T, Patriot - їх бачать. Вони нам конче потрібні просто зараз. Є інформація, що Іран планує поставити Росії свої балістичні ракети. Вони недорого коштують. Якщо Іран це зробить і Росія почне по нас ними бити – це буде дуже важко.

З балістики вони зараз б’ють ракетами С-300. Б'ють по Харкову дуже часто, по Херсону. Тому чим швидше західні партнери нам допоможуть, тим швидше ми зможемо захистити цивільне населення.

Вони ж не б'ють по військових. Вони б'ють по населених пунктах, по звичайних людях. І нам потрібні ці зенітні ракетні комплекси, щоб захистити людей, в першу чергу. А ми, на жаль, зараз це не можемо зробити.

ППО

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Російська ракета Х-22 влучила в житлову багатоповерхівку в Дніпрі 14 січня 2023 року. Загинули 46 людей, 80 були поранені.

Якщо партнери нам будуть давати західні засоби ППО, які мають більшу межу зони ураження, та якщо нам дадуть на це дозвіл, то ми будемо збивати над територією Білорусі та Росії літаки, які б’ють по Україні ракетами.

Просто зараз у нас немає такої зброї, яка може збивати літаки над територією Білорусії.

Взагалі, я мрію збити стратегічний бомбардувальник, який запускає крилаті ракети. Але вони не підлітають поки що до нас. Ну, може колись підлетить – зіб'ю.

Винищувачі F-16, звісно, якщо їх нададуть, розвантажать ППО. Це багатоцільові літаки. Вони можуть працювати і проти крилатих ракет, БПЛА, і на лінії фронту по наземних цілях ворога.

Вони будуть допомагати і в наступальних, і в оборонних операціях. Частину цілей вони будуть брати на себе. Вся система ППО складається з ППО наземного базування й винищувальної авіації, з якою ми взаємодіємо.

Знаєте, як це йти в атаку, коли на тебе летить літак? А коли йдеш в атаку й знаєш, що ти прикритий твоїм ППО, що на тебе з повітря нічого не полетить, тобі легше. Тому будь-яка наступальна операція підтримується засобами ППО.

Про волю в кулаці, блискавичну реакцію й побут

Під час блекаутів було стійке відчуття, що погано робимо свою роботу. Ми думали, що будемо воювати проти літаків, проти ворога. Я не думав, що вони дійдуть до такого, що будуть просто бомбити інфраструктуру України і цивільних. У 21 столітті таким займатися… Я не думав, що таке можливе.

Під час блекаутів ми працювали із подвійним натхненням. Збирали волю в кулак, більше тренувалися, відпрацьовували свої навички.

Використовували для цього кожну хвилину, щоб наступного разу нічого не пропускати.

У нашій роботі головне – це швидкість виявлення цілей, захоплення, швидкість ухвалення рішень. Хоча в основному на відчуттях працюєш.

Завдання командира - знайти серед всього особового складу, який в тебе є, кращих людей, які найбільш якісно і найбільш швидко зможуть виявляти та захоплювати ціль.

Можу сказати з досвіду: 100% це не кожен може зробити. Тобто не можна взяти людину, вчити її рік, два, п’ять - і вона буде якісно це робити. Такого, на жаль, немає. Це талант, який тобі дано або не дано.

За темпераментом це має бути або сангвінік, або холерик. Тобто це має бути людина, яка дуже швидко ухвалює рішення. Є люди, які в критичних ситуаціях ловлять ступор. Оці якості взагалі нам не підходять. Нам потрібні люди, які максимально швидко починають реагувати і діяти. Можливо, навіть неправильно, але діяти, навіть якщо обстріли, якщо щось бахкає.

У моєму розрахунку є офіцер, у якого три ордени Богдана Хмельницького. Саме він виявляє і захоплює ціль. Він це робить із такою швидкістю, що коли ми показуємо відео кому-небудь, то не вірять, що так швидко можна це робити.

І це в умовах шалених завад, коли нічого не видно. Коли завад немає, ти чітко бачиш ціль. Добре її видно, її легко виявити та захопити. А російські війська застосовують всі види перешкод: пасивні, активні, загороджувальні, шумові. І на радарі засвічується весь екран, тобто все стає зеленим, мерехтить, нічого не видно. І тобі на фоні всього цього треба виявити маленьку крапочку.

ППО
Підпис до фото,

Бійці ППО Сухопутних військ на чергуванні в лісі під Києвом, лютий 2023 року.

Щодо нашого побуту, то найскладніше те, що ми постійно чергуємо. Якщо в інших родів військ переважно є система ротацій. Тобто людина п’ять днів чи тиждень сидить в окопі на нулі, а потім може вийти з того окопу, піти в якийсь дім і там п’ять днів відпочити, то в нас такої можливості немає.

Ми 24/7 постійно перебуваємо в готовності до виконання завдань за призначенням. І це триває вже рік. Немає можливості нормально помитися, привести себе в порядок. Оце трішки напружує, але ми вже звикли. Якось пристосовуємося.

Про радість і печалі ППО

.

Ми дуже переживаємо, куди впадуть уламки. Слава Богу, в мене не було випадків, коли я стріляв над територією, де є міста, будинки.

У нас немає часу прораховувати, куди вони впадуть. Це дуже, дуже важко. Якщо будемо сидіти і рахувати, чи впаде ракета над містом, чи ні, ми пропустимо той засіб ураження, який летить. Він може зробити набагато більше біди. Одна справа, коли уламки падають, а інша - коли падають ракети.

Коли збиваємо ціль, спочатку дуже радіємо. Це дуже приємне відчуття, його неможливо передати. Потім ми швидко вимикаємось і переїжджаємо в інший район. Потім пів дня ходимо, радіємо. Настрій добрий ще пару днів.

Це одне з найприємніших відчуттів у світі, коли ти збиваєш ворожий російський літак. Особливо після того, як знаєш, що ці літаки робили.

Дуже себе погано відчуваю в ті моменти, коли щось пропускається. Коли влучають ракети в будинки, дуже себе погано відчуваєш. Почуття вини дуже довго проходить. Коли ти збиваєш – це твоя робота. А коли ти пропускаєш - ти почуваєшся винним.

Щоб не повторилася така війна, як зараз, потрібно ніколи не забувати те, що трапилось, бути готовим до всіх викликів, продовжувати навчатися. І готувати нове покоління, яке в майбутньому нас замінить.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!