Ситуація з НАБУ та САП. Бонусом ще й ВАКС

На фоні того, що структура продовжує виписувати мертві підозри людям, до яких питань особливих немає, і вже пішла ліпити астрономічні застави. Це лонгрід з поясненням логіки всіх сторін, ну, на мою думку, яка, звісно, може бути помилковою.

Традиційний дисклеймер. Сумно бути дядьком Томом, який пояснює юній марсіанці Подкєйн прописні істини про політику, але посада голови НАБУ політична (технічною вона може бути за умов сильного голови САП), посада голови САП політична без всяких умов, громадський контроль над НАБУ здійснюється як реалізація політичних цілей українського середнього класу, який і зробив існування НАБУ та САП можливим. І який насправді і є єдиним союзником НАБУ та САП. Останню тезу підтверджує кількість народних депутатів та топ-держслужбовців серед колишніх членів РГК НАБУ, діяльність РГК НАБУ політична, і її члени продовжують ту діяльність вже як офіційні політики. Антикорупційна діяльність також політична. Цілі середнього класу досить зрозумілі – це створення в Україні прозорої, контрольованою та комфортної для виборців влади, яка діє за зрозумілою мотивацією. Це політичні цілі, хто б що не казав. Дисклеймер всьо.

Що було раніше, чому зараз багато людей, які є і були реформаторами української влади, відчувають фрустрацію від дій НАБУ та САП?

Раніше підозри від НАБУ були чимось, ну не сказати, щоб монументальним, але вагомим. Не знаю, чи це було так за дизайном, чи так сталося під тиском обставин, але так сталося. Необхідність існування і забезпечення ефективної діяльності НАБУ в умовах фактичного саботажу від інших органів влади, відсутність антикорсуду, корумповані суди загальною юрисдикції, відверто слабке, а іноді просто зрадницьке минуле керівництво САП, призвели до того, що НАБУ було ЗМУШЕНЕ вичухувати та полірувати свої матеріали і підозри. Так, звісно, не обходилося без провалів, це життя, на опонентів працюють найкращі адвокати, в них багато важелів впливу, а сам орган новостворений, люди в ньому всі ті самі вчорашні українські силовики. Навіть в НАБУ, що показав конкурс на нового голову, куди подавалися співробітники НАБУ.

Справи типу Коболєва і Пивоварського були і раніше (Писарук за рефін, Омелян за портові збори, так з голови згадав), тобто ніхто не каже про якусь тіньову величезну трансформацію антикорвертикалі за декілька місяців. Просто деякі симптоми стали помітніші, їх стало більше. Тим не менше, раніше підтримувати обвинувачення НАБУ та САП було легко, бо всі розуміли, що частіше за все підозри, які висуває САП, аргументовані. І це допомогло імплементувати ВАКС і дожимати стару судову систему.

Тепер ця ситуація вочевидь ЗМІНИЛАСЯ. Немає в мене ніяких інсайдів, суто по факту кажу. І ця зміна настільки корінна, що її відчув не тільки я, але вже і багато людей, які взагалі не мали ніякого відношення до діяльності НАБУ та САП. Тепер до ВАКС дотягують ВЗАГАЛІ ВСЕ. Зі словами «ну там в суді розберуться». І суд розбирається так, що менше питань не стає.

Можливі дві ситуації чому так сталося.

Ситуація перша – тактична.

Умовно кажучи, новий голова САП сказав всім своїм прокурорам, а ті передали всім детективам НАБУ, одну просту ідею. Хлопці, в нас три місяці, може, там півроку, поки в нас конфєтно-букєтний з Офісом, поки в нас імунітет, тому все, що завалялось у вас у столах, повинно доїхати до ВАКСУ за цей строк. Тупо все, що бачите, навіть плівка, в яку ви бутерброди загортаєте. Хто не зробить, по тому будуть висновки. Хто зробить, але в суді воно помре, – ну це така доля. Краще щось подати і просудити зараз, ніж тягнути без кінця. По поточній владі – поки без ентузіазму, щоб вони нам палки в колеса не вставляли сходу, і ось за це буде відповідати мій зам Синюк, буде Татарову улибатися скільки зможе, а всіх інших до стінки. Ну і всі зажмурілісь і пригнули з моста. Всі побіжали, і я побіжал. Ситуація в такому випадку достатньо зрозуміла.

Але в неї є мінуси. Я зараз не кажу про моральну сторону ситуації, ну ось це коли пишуть про зруйновані репутації, неможливість обиратися, дискредитацію, витрати на адвокатів, необхідність відвідувати засідання і допити, а для декого і арешт. Не буду вказувати це валідним аргументом при аналізі. Не тому, що я сам так вважаю. А в основному тому, що детективи НАБУ та прокурори САП – це все одно фактичні держслужбовці, які на ситуацію, коли вони від імені держави комусь руйнують життя дивляться відсторонено. А я чо, я нічо, згідно з, відповідно до. І ніякі моральні аргументи не примусять задуматися когось із українських держслужбовців, що вони будуть робити, коли так само буде з ними, тому що «А нас-то за що?».

Мінуси інші. САП і НАБУ зміну парадигми, навіть тактичну, НІЯК не комунікують і не модерують. Це помилка. Тобто заради тактичної вигоди (на мою думку, сумнівної, але про це пізніше) САП і НАБУ припускаються втрати стратегічного союзника у вигляді того самого середнього класу, активного громадянського суспільства і минулих чи майбутніх реформаторів. Те, що один Шабунін та ціле ЦПК (ну може з Де Юре) будуть захищати всі «пєрєгіби на мєстах», не призведе до зміни консенсусу громадянського суспільства «що відбувається щось не те».

Сталінські мантри типу «у суді розберуться», «арештували, значить було за що», «та це просто застава», «та це домашній арешт, а не звичайний арешт», «ну посидить у СІЗО, зараз можна в платній камері з комфортом», не є і не можуть бути комунікацією, і тим більше модерацією. Тут тактично лєс рубят, там під ноги товаріща майора щепкі лєтят, це хорошо, але не у випадку, коли ви це намагаєтесь продати це щєпкам, як перемогу.

Тому що, якщо це тактичне рішення, то кому НАБУ та САП свої перемоги (а вони об’єктивно є) представляють? Ну от типу три місяці всіх колпашим, купа успішних приговорів, а інша половина розсипалася у суді (але типу ніхто цього не бачить), якихось людей закрили на СІЗО та продовжують строк досудового розслідування, столи у прокурорів і детективів чисті – іііі? Кому всі ці результати будуть показувати? Владі? Їм пофіг, функціонал НАБУ та САП системно створений як опозитний для будь-якої влади, оце як раз дизайн.

Тому, коли буде потрібно, будь-яка влада назовні відзвітує перемогами САП і НАБУ, а всередині країни ввалить той самий САП і НАБУ за факапи (які будуть і які є, або які просто придумають). Тому, нє-а, владі це не покажеш.

Широким верствам населення? Не чув, щоб у САП і НАБУ був телеканал. Тому шанс донести щось до народу є, але потім вийде Поворознюк і скаже щось типу «ви всі бабки просрали, аудиту нема, суди ото якісь, а надо просто розстрілювати. А ви такі ж, як Коболєв, подивіться на ваші зарплати, детективи та прокурори (а будь-які зарплати можна назвати високими порівняно з пенсією)». І всьо. І ви програли битву за голови широких верств.

То кому показувати перемоги будемо? Громадянському суспільству? Так воно вам скаже «ну зашибісь, що Трухін тепер депутатом не буде, місце то йому все одно знайдуть. Але мене непокоїть не Трухін, а моя особиста доля. Я начебто як активна людина повинен йти у владу і країну міняти. А я не піду. Через вас. Саме через вас. Бо ви ж мене потім і посадите, бо в мене нема грошей на норм адвокатів, а у медіа на мене насруть і скажуть, що ну закон-то я порушив».

Нє, ну завжди будуть поїхавші у хорошому сенсі типу Дейнегі, але ж нам потрібні ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ. Мінімум. Окей, мене та Марка Савчука можна звинуватити у конфлікті інтересів у справі Коболєва. Всіх колишніх та нинішніх робітників Дрегона можна звинуватити, що вони підтримують свого колишнього колегу і знайомого Пивоварського, окей, робітників НБУ можна звинуватити, що вони підтримують Писарука, знайомі блогери підтримують Смелянського та Омеляна і так далі. Можна на всіх наригати, бо громадянське суспільство в нашій країні не таке вже й велике, і всі всіх знають, і всі зі всіма знайомі. Далі що?

Тому тактичні дії, окрім суто процесуального моменту, ніяких плюсів для НАБУ та САП не створюють, а створюють проблеми. І не треба казати, що «чєсть мундіра», «ми тут не політики», бо це буде не правдою. Процесуально, якщо б вже було бажання зменшити навантаження на детективів і прокурорів, можна було провести внутрішній аудит справ і позакривати мертві, заодно і справи прийняти з повним розумінням, що в тебе всередині. Рішення швидко все передати до суду, щоб показати швидкі результаті і цим закріпити свої позиції, – ЦЕ РІШЕННЯ НЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ, А ПОЛІТИЧНЕ. Тому і оцінюю я його як політичне. І результат цієї оцінки – це рішення помилкове.

Це ми, нагадаю, розглядали всю цю ситуацію як рішення тактичного рівня. Але можливо, що зміна парадигми, в якій існувало НАБУ та САП раніше, носить системний характер. Знову ж таки не можу знати, це просто аналіз подібного припущення.

Тобто ситуація друга – стратегічна.

У випадку цієї ситуації ми будемо розглядати варіант, в якому САП і НАБУ, під наглядом САПу, змінюють парадигму своєї роботи системно. Тепер мета показувати нестримну та безкомпромісну боротьбу з корупційов. Так, щоб аж вилиці зводило. А скільки там справ доїдуть до кінця, хто там ворог, хто союзник, – то вже другорядне. Є багато причин це зробити, насправді.

Основна – домовленість з владою. Це насправді зовсім не про корупцію. Окремо розпишу. Це просто політичне рішення, в якому обирається більш зручний союзник. Активне громадянське суспільство та середній клас в нашій країні не монолітні, цілі свої вони остаточно не сформулювали та публічно не презентували, політичної платформи спільної не мають, своїх вони намагаються захищати. Єдиного центру, з ким домовлятися, немає. Тут айтішніки, тут реформатори, тут вотчдогі, тут журналісти, тут Нова Пошта, тут Розетка, і всі різні. Це потужний, але децентралізований та неформалізований союзник, у якого взагалі-то багато своїх справ.

На відміну від цього у влади є єдине вікно для домовленостей. І ніяких інших справ, окрім зміцнення своєї влади, у певної частини влади немає. Є медійні ресурси, які дозволять звітувати за перемоги і прикривати провали. І якщо влада скаже прокурору «Да валіть по всіх, ми вас підтримуємо, ми самі за очищення власне», то кооперуватися з владою прокурору банально зручніше (політично). Бо когось влада готова здавати на певних умовах, а когось навіть бажає здати без умов, через внутрішні розвали. І ніякої корупції, бо кожний в межах і в спосіб.

Більше того, при повному співпадінні інтересів немає необхідності у фактичній змові. Тобто така схема може бути складена і без особистої домовленості всіх вказаних акторів. Просто по комусь експертизи будуть швидше рухатись, а по комусь повільніше. Когось віддадуть і порадять піти на угоду зі слідством, сказавши, що ми тебе не забудемо, а когось будуть на ТБ зображати світовим злом, імітуючи або створюючи соціальний запит, який зчитають детективи та прокурори. І, більше того, я вважаю, що саме так все і сталося, суто політичним шляхом, без корупційних домовленостей.

Якщо Татаров реалізував таку взаємодію, то я вражений. Високий рівень гри, стратегічний, непрямий, набагато більший за те, що Татаров демонстрував до цього. Тому я не дуже вірю в такий варіант, хоча, може, це представник Татарова в САП Синюк (це не мої слова, це Шабунін казав, цитата «Синюк якого запхав на посаду Татаров») такий професор Моріарті, я не знаю. Якщо що, саме Синюк був одним з двох прокурорів САП, які представляли обвинувачення в суді по Коболєву. Ага.

Знову ж таки для САП і НАБУ така стратегічна перебудова помилкова. І знову ні про які моральні аспекти не говоримо. Тупо з раціональних позицій. Також з раціональних позицій у випадку, коли ми аналізуємо стратегічну трансформацію САП, то ми вже не апелюємо до громадянського суспільства як до можливого союзника. САП має більш зручного союзника. Або думає, що має. Але проблема в тому, що цей союзник ненадійний, антикорупція вона є механізмом контролю влади, а контроль нікому не подобається. І проблема в тому, що САП від цього союзу слабшає.

Громадянське суспільство незадоволене, бо його представників кидають у багаття задля хайпу та політичних балів. Воно тепер не просто не союзник САП і НАБУ, воно ворог, НАБУ та САП змушені атакувати громадянське суспільство, казати про тиск на слідство, казати, що є кумовство та непотизм у середньому класі і таке інше.

Антикорупційні організації в нашій країні живуть не в вакуумі, вони збирають донати, вони наймають людей, їх підтримка такої парадигми буде не вічною, бо вони також залежать від активного громадянського суспільства.

Далі гірше. САП і НАБУ заради забезпечення нової парадигми будуть змушені атакувати ВАКС (або ставити його під контроль). Бо хтось повинен бути тепер винуватий через те, що все більше і більше справ розсипаються в суді. Ну і потрібно буде на випередження звинуватити ВАКС у всіх гріхах, ми все гарно розслідуємо, то судді або тупі, або корумповані, ату їх. І ми вже це бачимо, знову ж таки не як результат змови, хитрої гри Татарова чи корупції, а як результат звичайної діяльності всіх акторів. Хоча, можливо, ВАКС або якась його частина будуть просто підмахувати САП. Тоді в нас будуть величезні проблеми в ЄСПЛ.

Далі ще гірше. Білі хлопці – більш зручна ціль, і тому НАБУ та САП фактично починають атакувати реформу корпоративного управління. Знову ж таки автоматично, а не через пряму вказівку (хоча знову таки є темна лошадка Синюк). Жити за законом в нашій країні складніше, ніж поза ним, і білі хлопці роблять багато речей, за які їх можна доганяти. Пивоварський, наприклад, виконав норму закону згідно з колегіальним рішенням Кабміну. І нічо, ось тобі підозра. Це все призводить до системних питань до НАБУ та САП (і в перспективі до ВАКС) від міжнародних донорів, коли зрозумілих їм людей починають кидати на вила ні за що. І не треба казати, що такого не станеться – подивіться на заяви представників міжнародників (та хоч з тієї самої Наглядової Ради НАК) по тій же справі Коболєва. І це тільки початок, якщо САП продовжить діяти так само системно по інших, такого буде багато, хоча на перших ітераціях не дуже щоб і публічно.

Тобто в такому випадку умовний Татаров отримує розрив союзу антикорупційної вертикалі з громадянським суспільством, зменшення підтримки НАБУ та САП від міжнародників, війну всередині новоствореної вертикалі між САП (та опціонально НАБУ) з ВАКС або з ЄСПЛ. А що отримує САП? Можливість в будь-який момент знесення всього керівництва САП, де нову комісію буде обирати Татаров, а в.о голови САП буде татарівський Синюк. І це не моє припущення, про це Шабунін пише, бо зараз правоохоронний комітет ВР відмовляється прийняти поправки про вибори голови САП. Справжнім володарем речі є той, хто може її знищити. Справжнім володарем САП стає Татаров. Ну чи хто там це все організував.

Ми опинились в дуже дивній ситуації. Згідно з КПК будь-яка заява повинна бути зареєстрована в ЄРДР. Якщо навіть орган сповзе і не буде реєструвати, завжди можна отримати рішення суду про примусове внесення. Після цього повинне починатися розслідування. Якщо є концепція, що будь-яке розслідування НАБУ підхоплюється САП та повинне бути скеровано до ВАКС, який виписує астрономічні застави або арешти, то не помічати цього суспільство не зможе. При цьому формально всі в своєму праві.

Детективи НАБУ зобов’язані все зареєструвати та розслідувати. Ніякий громадський контроль НАБУ не зможе їм завадити це зробити, БО І НЕ ПОВИНЕН. Громадський контроль НЕ МОЖЕ ВКАЗУВАТИ, ЩО РОЗСЛІДУВАТИ, А ЩО НІ. Громадський контроль може лише перевіряти, чи не було помилок, чи не має корупції та перевищень службових, ну і всяке таке інше. Ну от у справі Коболєва можна буде спитати, чому не допитали членів Наглядової Ради. Ну не встигли, окей, зараз допитаємо. Всьо. Детектива не можна карати за те, що він робить свою роботу. Контроль за прокурором взагалі винесений в окреме прокурорське самоуправління чи до Вищої Ради Правосуддя. З суддями аналогічна ситуація.

Але далі ми виходимо на процесуальний шлях, де татарівський Синюк викликає на допит радника Байдена, бо саме він очолював відповідний комітет Наглядової Ради НАК і приймав рішення по премії. А потім і всіх членів минулої Наглядової Ради викликають на допит, частина з яких вже перепризначена і ЗАРАЗ є членами нової Наглядової Ради НАК. Тут їх ввели в оману, бо вони не професійні (ну або були у змові і є співучасниками, бо голосування було одностайне за премії). А тут тих самих людей знову призначили, тобто питань до них немає. Одним ударом дискредитується антикорупційна реформа через втрату підтримки активного громадянського суспільства. І дискредитується корпоративна реформа, бо як так вийшло, що в результаті конкурсу люди, до яких є питання, знову стали членами Наглядової Ради? А як минулих обирали? А, може, їх взагалі нормальних обрати не можна? Тим більше що ніякі нормальні вже на конкурси не підуть, бо кому охота бути облитим брудом за те, що отримував занадто високу зарплату, а потім ще отримати підозру, бо в нас законодавство таке. Ну і давайте все це згортати, будемо призначати крєпкіх хозяйствєнніков. Без конкурсів, все одно в них сенсу немає, вам про це САП з ВАКСом сказали.

Туше.

В будь-який момент будь-хто може просто знести і НАБУ, і САП з ВАКС, просто прийнявши новий закон. І ніхто, окрім малої кількості активістів, не буде заперечувати та протестувати. Може, навіть міжнародні партнери будуть не проти тотального перезавантаження САП та НАБУ (і в перспективі ВАКС). Я хз, як там Байден буде реагувати на спроби назвати його радника некомпетентним чи тим більше злодієм РІШЕННЯМ УКРАЇНСЬКОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ.

Все описане – це більшою мірою попередження, ніж пророцтво.

Звісно, багато хто, як той же Шабунін, напишуть, що я не правий, що так писати не варто, що дискредитую антикорупційну реформу і таке інше. Я не вважаю, що громадський і експертний контроль повинні підтримувати будь-що, що роблять правоохоронні органи. І тут не може бути мови про конфлікт інтересів НА ЕТАПІ ОБГОВОРЕННЯ. А більше нічого і не сталося, бо ніякого справжнього громадського контролю за САПом немає і не може бути, бо це нонсенс. А дисциплінарне провадження в НАБУ може бути відкрите лише за якимось фактом і лише директором НАБУ, окрім того представники РГК НАБУ не мають більшості в дисциплінарній комісії.

Не я дискредитую антикорупційну реформу, як не журналісти дискредитують владу, коли пишуть про проблеми. Дискредитує той, хто проджобує, а я свою функцію вотчдогу виконав. Написав про проблеми, в яких я розбираюся. Мав би можливість донести інформацію якось інакше – доніс би. Можливості немає.

Звісно, багато хто може сказати, що всього описаного може й не бути, а є просто «головокружєніє от успєхов» нового керівника САП. Але я описував модус операнді груп, вони будуть діяти за описом незалежно від того, якою буде причина початку їх дій. Якщо хтось не має планів, то це не значить, що всі навкруги нього не мають планів. Тому варто б було ці плани скласти.

Наф сказав.