Хвиля корупційних скандалів в Україні є здоровою ознакою – Bloomberg

Раптове поширення корупційних скандалів у зруйнованій війною Україні не є несподіваним після майже року війни. Однак його слід розглядати в контексті – а саме повної відсутності будь-яких подібних викриттів у потенційного завойовника України – Росії. На цьому тлі скандали насправді є ознакою надзвичайної міцності в країні, яка виживає лише завдяки героїчній армії та західній системі підтримки життя. Про це пише Леонід Бершидський, оглядач Bloomberg Opinion.

Минулих вихідних відомий журналіст-розслідувач Юрій Ніколов на ZN.ua оприлюднив договір Міноборони про закупівлю харчових продуктів для військових за цінами на 50% і більше вищими від роздрібних. Міністерство оборони заперечувало правопорушення, але насправді не заперечувало конкретики звітності Ніколова. Після того, як Росія напала в лютому минулого року, закупівлі Міністерства були засекречені й, отже, не відображалися в новітній українській системі публічних тендерів Prozorro. Чиновники Міністерства відмовилися відповідати на запитання законодавців щодо контрактів, доки не закінчиться війна. Вимога Ніколова щодо повернення до довоєнної прозорості, ймовірно, не буде почута через складний компроміс між інформуванням громадянського суспільства та наданням ворогу занадто великої кількості інформації. Але президента Володимира Зеленського, який переміг на виборах завдяки антикорупційним обіцянкам, не можна звинуватити в ігноруванні корупції та наживі під час воєнного часу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Тилові пацюки Міноборони під час війни «пиляють» на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя

У вівторок заступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов подав у відставку через харчовий скандал.

У понеділок Кирило Тимошенко, заступник глави адміністрації Зеленського, подав у відставку. Він був одним із ключових чиновників, відповідальних за відновлення України після нападу Росії, а в жовтні він їздив у позашляховику Chevrolet, подарованому Україні для екстреної евакуації. Після розголосу історії Тимошенко передав вантажівку ДСНС. Потім його звинуватили в тому, що він користувався Porsche, позиченим багатим бізнесменом, і дешево орендував великий особняк у будівельного магната з хорошими зв'язками.

На вихідних українські правоохоронні органи затримали заступника міністра інфраструктури Василя Лозинського в ході спецоперації, яка передбачала відкат у розмірі 400 тисяч доларів США за закупівлю обладнання. Лозинський – не просто чиновник, а соратник прем’єр-міністра Дениса Шмигаля під час його роботи у львівській обласній владі.

Новини такого роду були майже білим шумом у довоєнній Україні. Коли у 2012 році я допомагав створити групу розслідувань Forbes Україна, наші повідомлення про корупцію часто зустрічали втомленим закочуванням очей: «То що ще нового?» Після Революції Гідності 2014 року обіцянки боротися з хабарництвом стали ритуалом для політиків усіх мастей. Але хоча багато корупційних схем було розірвано, на їх місці з’явилися інші. У нещодавньому інтерв’ю Ярослав Железняк, головний законодавець у комітеті фінансів, податків і митниці українського парламенту, підрахував, що Україна втрачає 10 млрд грн на місяць тільки через корупцію на митниці. Цифри в мирний час часто були порівнянними.

У воєнний час, однак, це є особливо кричущим. Згідно з консенсус-оцінкою Bloomberg, минулого року економіка України скоротилася на 32,5%. У 2023 році країна розраховує на понад 30 млрд доларів міжнародної підтримки для фінансування дефіциту бюджету, який прогнозується на рівні 20% ВВП – дефіцит приблизно такий же, як і заплановані доходи бюджету. Крадіжка за таких обставин багато в чому допомагає російським загарбникам, не в останню чергу випробовуючи терпіння міжнародних донорів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Будь-яка інформація про корупцію в Міноборони повинна ретельно перевірятися – Залужний

Ви також можете вважати, що публікація корупційних викриттів допомагає ворогам України.

Однак як росіянин я бачу разючий контраст між повідомленнями про корупцію в Україні, які вільно поширюються, і повною відсутністю подібних новин з моєї рідної країни. Корупція в російській армії, безсумнівно, сприяла провалу бліцкригу для України минулого року. І все ж через рік братовбивчої кампанії навіть численні розслідувальні ЗМІ, які потрапили в поле зору громадськості за останні п’ять років, не виявили серйозних закупівельних скандалів – і, звісно, не тому, що там нема на що дивитися.

Владімір Путін виштовхнув журналістів, які писали для цих видань, з країни. Незалежно від того, наскільки хороші ваші джерела в Росії, важко розкрити там хабарництво з Грузії чи Литви, а «патріотична» преса, яка підтримала або погодилася з вторгненням і продовжує діяти в Москві та інших російських містах, просто не має сил або мотивації розкопати таку історію. У грудні 2022 року Путін дозволив чиновникам, які беруть участь у його «військовій спецоперації», припинити публічне декларування своїх доходів і статків, а тепер парламент поклав край і фінансовому декларуванню законодавців. Наважтеся пхати носа в справи чиновників і ви виявите, що живете десь далеко від будь-яких даних, які могли б дати щось сенсаційне.

Я іноді чув від українців, що Зеленський став авторитарним із початку війни – нетерплячий до порад, які суперечать його думкам, до політичної опозиції та незалежної активності. Це не той меседж, який надсилають корупційні викриття. Попри жахливі обставини, в яких опинилася Україна, її незалежна преса все ще робить все можливе, щоб тримати чиновників під збільшувальним склом. У мене є претензії до українських ЗМІ: вони досить чітко слідують лінії уряду щодо військових дій. Втім, це, мабуть, неминуче в країні, яка бореться за своє виживання, що є першочерговою метою для журналістів так само, як і для всіх українців. Важливо, однак, щоб усвідомлення загального скрутного становища не заважало журналістам отримувати та ретельно вивчати контрасти у сфері закупівель або відстежувати неформальні зв'язки між політиками та бізнес-спільнотою.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

"Суспільство побачить і підтримає": Зеленський анонсував більше кадрових рішень

Колишній міністр економіки України Тимофій Милованов нещодавно зазначив у Twitter, що скандали доводять одне про його країну: «Корупція є епізодичною, але зміна культури боротьби з нею є системною». Такий оптимізм може бути не зовсім виправданим. Мій досвід як в Росії, так і в Україні підказує мені, що рік тому одна жахливо корумпована країна напала на іншу – і що в обох патріотизм часто служить прикриттям для найцинічнішого злодійства. Коли бойові дії закінчаться і туман війни розвіється, успішні спекулянти скинуть свої гроші в обидві країни.

Однак є велика різниця. У Росії, якщо її режим виживе, ці спекулянти зможуть насолоджуватися життям без сорому, якщо Кремль розглядатиме їх як союзників. Українські шахраї ніколи не почуватимуться такими безпечними. Одержиме правосуддям громадянське суспільство країни, яке базується на масовій владі, і засоби масової інформації, які фундаментально з ним пов’язані, завжди переслідуватимуть злодіїв, навіть якщо вони не зможуть негайно їх перемогти. Те, що ця особливість української демократії пережила рік жорстокого вторгнення та супроводжуваного закручування гайок, свідчить якщо не про системну зміну, то про той самий український дух, який заважав Росії отримати швидку воєнну перемогу і може все ще заперечувати їй теж повільний.