Російський голова Криму Сергій Аксьонов стверджує, що на півострові розпочали спорудження фортифікаційних споруд на кордоні… з Херсонщиною – тією самою Херсонщиною, яка, з погляду російського законодавства, є таким самим "суб'єктом федерації", як і сам Крим. Але, здається, навіть сам Аксьонов у це вже не вірить, оскільки запевняє, що окопи та рови на кордонах між двома "суб'єктами федерації" забезпечать мешканцям Криму безпеку.

Російський губернатор Севастополя Михайло Развожаєв запевняє, що вдалося запобігти атаці безпілотників на Балаклавську ТЕС. Наскільки правдивою є інформація чиновника окупаційної адміністрації, ми не дізнаємося. Але очевидно одне – Розвожаєв почувається головою прифронтової території та збирається приховувати це від населення.

Коли Росія у 2014 році окупувала Крим, це відбувалося під гаслами "сакральності" та "безпеки". Нібито Крим – це така особлива територія, яка нібито "подарована" Україні колишнім першим секретарем ЦК КПРС Микитою Хрущовим, а насправді – невіддільна частина "російської цивілізації", і тому має бути з Росією назавжди.

Але сумнівність цих тверджень була викрита самим президентом РФ Володимиром Путіним, коли він ухвалив рішення ще й про анексію Херсонщини, Донеччини, Луганщини та Запоріжчини.

Стало очевидним, що "сакральність" – лише жалюгідне виправдання. Тому що чотири українські регіони, які вирішили після фейкових "референдумів" вписати до російської конституції, ніхто нікому не "дарував". Виявилося, що "сакральна" територія – це територія, яку можуть захопити російські війська. І, певен, жодної особливої різниці між Кримом, Донбасом та півднем України немає і бути не може.

Думаю, якби українські війська не звільнили б територію Харківщини, то був би вигаданий ще один "суб'єкт федерації" і пропагандисти говорили б уже, щоправда, не про "сакральність", а про "безпеку" та "мирне життя".

Але, як бачимо, захоплення зовсім не обіцяє жодної безпеки; викрито ще один російський пропагандистський міф! До окупації Крим справді був мирним українським регіоном. Мирним українським курортним регіоном, між іншим. У Криму всім були раді. На адміністративних кордонах Криму нікому й на думку не спадало рити окопи. Система протиповітряної оборони існувала радше як музейний атрибут, а не як інструмент для відбиття атак. Молодих мешканців Криму ніхто не закликав до армії, щоб перетворити їх на "гарматне м'ясо" для задоволення амбіцій диктатора. Путівники Кримом видавалися різними мовами світу. Українська туристична група змінювала у Судакській фортеці групу з Росії чи Польщі…. Це й була безпека….

Окупація Криму принесла півострову війну та страх і стала першою сторінкою майбутньої війни проти всієї України. Крим, схоже, зовсім не був для Путіна "сакральним", і він зовсім не прагнув зробити його безпечним. Крим, упевнений, просто став першою жертвою російського мілітаризму, що відродився.

Спеціально для Крим.Реалії