«Ядерні погрози – це все, що лишилось у Путіна» – The Atlantic

Всі спроби залякати світ загрозою ядерної війни свідчать, що Путін більше не знає, що робити, а російська доктрина не пояснює як діяти, коли Росія опинилась під загрозою від свого ж президента, пише Том Ніколс на шпальтах The Atlantic. Про це повідомляє Тиждень.


Нещодавно Дмітрій Медвєдєв у своїх соцмережах продовжив традиційні залякування і заявив, що Захід не втрутиться, навіть якщо Росія застосує найстрашнішу зброю проти України, бо не хоче «вмирати в ядерному апокаліпсисі». Том Ніколс зауважує, що хоча Мєдвєдєв, м’яко кажучи, може й не мати такої великої влади в Москві, як Путін (чи бодай якоїсь влади), але й жодна відповідальна американська адміністрація не повинна відмахуватись від подібних заяв.

Хоча наразі неможливо передбачити, чи варто серйозно хвилюватись з приводу подібних слів, очільник Кремля майже напевно знає, що ефект від його численних помилок в Україні накопичується і ставить під загрозу стабільність режиму в РФ.

«Росія — держава-вигнанець; вся нація та її провідні діячі, аж до, за чутками, дівчини Путіна, перебувають під санкціями. Молоді люди, нібито великі російські воїни-мачо, блокують дороги до Фінляндії та Грузії, намагаючись втекти з країни. Власні командири Путіна просять дозволу відступити, а деякі з найбільш радісних розпалювачів війни в російських ЗМІ, включаючи огидну Маргаріту Сімонян, налякані прискоренням стихійних лих, які змінили імідж Росії з великої держави на загнаного в кут слабака лише за сім місяців», – пише Ніколс.

The Atlantic звертає увагу на формулювання погрози Медвєдєва, який описав російську ядерну доктрину як таку, що дозволяє використати ядерну зброю, якщо існування російської держави та її територіальна цілісність будуть під загрозою.

«Парадокс тут полягає в тому, що російська доктрина нічого не говорить про те, що робити, якщо така загроза походить з боку її власного президента», – іронізує Ніколс.

Поза тим, автор переконує, що застосування Росією ядерної зброї малоймовірне, тому що Путін майже напевно розуміє – її використання нависає фатальною загрозою над його правлінням. І це не лише через ймовірність початку світової ядерної війни, а тому, що ядерний удар по Україні спровокує крах російського режиму.

«Путін — продукт радянської системи, – пояснює Ніколс, – його мислення завжди демонструвало велику залежність від старих радянських догм про Захід, і він, ймовірно, очікував, що такий вчинок спричинить паніку, розпад НАТО, заворушення в Сполучених Штатах і Британії та капітуляцію України під тиском Вашингтона та Брюсселя».

Втім, якщо оцінити цю ситуацію в історичній перспективі, то ставка на примушення до капітуляції насправді погана. Світ імовірніше об’єднається проти спільного для усіх ворога для прямих військових дій, і під світом автор розуміє міжнародну коаліцію за межами НАТО, в тому числі й Китай.

Том Ніколс також радить журналістам полишити питання до президента Байдена щодо конкретних кроків у разі ядерного удару Путіна. На його думку, воно довго залишатиметься без відповіді, тим паче, що «значна частина стримування залежить від невизначеності».

Ватажок Кремля може сподіватись витримати бурю, що підійметься. Втім, вона поширюватиметься на всю Росію, адже головною мірою Путіну вдалось розпочати війну в Україні, бо він обіцяв, що це станеться «швидко та безболісно», пише Ніколс і зазначає, що широка мобілізація точно не додасть йому підтримки у російському суспільстві:

«Ризик ядерної війни після спроби затягнути сотні тисяч людей в армію, у той час як радіація вдарить по Європі після ядерної атаки на Україну, стане переломним моментом для російського суспільства та значної кількості його еліт».

Підсумовуючи свої прогнози, Ніколс стверджує, що Путін та інші чиновники у Кремлі розуміють, що «невразлива позиція в Кремлі може стати надзвичайно вразливою», зокрема й на прикладі Лаврентія Берії, котрий «помер у підвалі, благаючи зберегти йому життя». Втім, у випадку, якщо за описаним сценарієм для РФ все буде втрачено, Путін може вирішити, що ядерна бомба – єдиний вихід. І невідомо, чи хтось завадить йому віддати наказ, чи таки виконає його.

Джерело

Автор