Піноккіо для Києва: як Нацопера здивувала дитячим балетом

Піноккіо для Києва: як Нацопера здивувала дитячим балетом

Як у Нацопері відмовилися від Буратіно? Куди подівся золотий ключик? Чим замінять «Лускунчика» взимку? Вікенд побував на репетиції балету «Піноккіо», розвіяв деякі стереотипи та дізнався новини головного театру країни.

Це старий балет

Не зовсім так. Вперше його показали у 2007 році. А це вже третє відновлення.

Цього року Нацопера, враховуючи обставини, працювала влітку. Тож звичного урочистого відкриття нового сезону не було. Але до початку навчального року театр зробив подарунок дітлахам, 3 вересня тут показали оновлену версію «Пригод Піноккіо».

Виставі просто дали іншу назву

Ні, спектакль пережив справжній ребрендинг. Змінилася не лише назва. Оновлено декорації, змінилися сенси та акценти.

Балет створений за мотивами «Буратіно»

Балетмейстер-постановник Віктор Литвинов і композитор Юрій Шевченко створили виставу за мотивами казки Карло Коллоді. Але глядачі хотіли звичний «Золотий ключик». Тож спочатку спектакль отримав компромісну назву «Буратіно та Чарівна скрипка».

Тут ті ж герої, що в «Буратіно»

Ні, тут немає Мальвіни та Артемона, Карабаса та татка Карло. Натомість є Лялька з блакитним волоссям, Цуцик, Господар ляльок і татусь Джепетто, який не має золотого ключика, зате має чарівну скрипку. А оскільки котиків багато не буває, то тут не один кіт, а відразу три. Усіх трьох ганяє одна вправна та хитра лисиця.

Натисніть на фото для збільшення

Мажорний вальс — класичний фінал багатьох балетів

Загалом так. Але цей балет закінчується мінорним, а не мажорним вальсом. За словами диригента-постановника Германа Макаренка вальс присвячений синові композитора (хлопчик загинув трагічно).

Це остаточна версія вистави

Зовсім ні. Актори розповідають, що постановник дозволив їм імпровізувати, і це надихає на щирість.

— Це жива вистава, яка постійно трансформуватиметься залежно від часу, складу артистів чи навіть від глядача. І головне, що вона добра й магічна. У фіналі від прояву людської доброти та любові під звуки чарівної музики всі наші ляльки оживають і перетворюються на звичайних веселих, пустотливих дітей, — каже балетмейстер-постановник Віктор Литвинов.

Це складна вистава

Культурна експертка Ольга Стельмашевська вважає, що вистава — ідеальна, щоб стати першим балетним досвідом для дітей.

— Музика захоплює, вмикає фантазію, веде за собою бездоганно мелодійними та жанровими лейтмотивами (марш, полька, гавот, вальс) і викликає ейфорію від її миттєвого сприйняття та розуміння. Це так важливо в музичному театрі для дітей або «дорослих дітей», яким час від часу теж не завадить слухати музику, що повертає у безтурботне дитинство зі зрозумілими музичними темами.

Гарна, але не зимова казка

Автори мають цікавий задум, як зробити цю історію зимовою та ще більше казковою. У жовтні Віктор Литвинов і театральна трупа почнуть працювати над «Різдвяними пригодами Піноккіо». На жаль, 23 березня 2022 року композитора Юрія Шевченка не стало. Але талановитий мелодист, добре відомий в Україні та за кордоном, залишив величезний спадок.

— Ми задумували «Піноккіо» як живу виставу, яка постійно трансформуватиметься залежно від часу. Тому до Різдва в ній з’являться і новорічна магія, і ялинка, і чудова обробка «Щедрика», зроблена давним-давно Юрієм Шевченком. Але раніше це був симфонічний номер, а зараз він стане лейтмотивом різдвяного балету, — пообіцяв постановник Віктор Литвинов.

Як відомо, Національна опера відмовилася від балетів Петра Чайковського. Відповідно на зимових канікулах ми не побачимо звичного «Лускунчика». Зате почуємо геніального «Щедрика» в обробці Юрія Шевченка. Ідеально для зимової казки, правда? І найімовірніше це не єдиний сюрприз, який готує Нацопера до зимових свят.

Під час війни потрібні героїчні вистави

Попри війну київські діти розпочали новий навчальний рік. І чудовим подарунком для них стала нова казка, яка дарує надію та нагадує, що добро завжди перемагає.

Перший показ успішно пройшов 3 вересня, наступна вистава — 10 вересня. Не пропустіть нагоду порадувати малечу та відволіктися самим.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Нацопера у війну та після: вкрадений танок і світові гастролі;

Букет для Залужного та бавовна для краси: як зараз працюють флористи;

Україна — місце кіносили: як іноземці знімали кіно про наших;

Від шахти до оранжереї: що покажуть на екскурсії на ВДНГ;

Невдалі назви: вулиці Києва, за якими ніхто не сумує.