"Мамулечка, надо сваливать отсюда!". Крим став яйцем із голкою, в яких ховається смерть Кощія з Кремля
У кожного суперлиходія є слабке місце. Кощій Безсмертний – насправді смертний. Потрібно лише знайти те саме яйце з голкою – і страшний дід, міфологічний викрадач наречених, перестане існувати.
Військовий пенсіонер із Одеси Ігор Кириленко, який став YouTube-блогером, у словесних баталіях із обивателями з РФ любив повторювати:
"Крим – ваш? Ні! Крим – наш. Він просто знаходиться на спецзавданні, головна мета якого – розвалити РФ".
До 24 лютого ці слова здавалися лише жартівливою бравадою. Але після повномасштабного вторгнення росіян стали схожими на реальну формулу української перемоги.
Анексувавши Крим, Путін відчув себе по-справжньому великим. Його покірне населення, яке скотилося в Середньовіччя – теж.
Під час "кримської промови" 18 березня 2014-го кремлівський Кощій виглядав тріумфатором. Але це було лише початком його кінця. Справжньою пірровою перемогою.
Зірвавши великий куш малою ціною, Росія могла б зупинитися на окупації Криму. Глибока занепокоєність світової спільноти з роками остаточно загубилася б у актуальному світовому порядку. Питання Криму мучило б лише українців, та й то далеко не всіх.
Але РФ обрала інший шлях.
Разом зі своєю імперською паствою Путін повівся, як класичний жадібний лудоман: одержимий несподіваною халявою, він поставив на кін все, мріючи забрати решту України. Але, як виявилося, проковтнув кармічну наживку, яка веде до злиднів та смертельної задухи.
Під час вибухів на військовому аеродромі в Новофедорівці народився, мабуть, другий найголовніший мем цієї війни: "Мамулечка, нужно сваливать отсюда!". Першим були легендарні слова: "Російський військовий корабель, іди нах*й!".
Сенс цих двох фраз і подій, між якими майже пів року великої битви зі злом, настільки добре перегукується, що тепер немає сумнівів: затори на кримському мосту в серпні 2022-го року – це вже початок неминучого виходу росіян із півострова.
"Недоторканність російського Криму" – скріпа, яку пропагандисти вклали в голови імперців, через вісім років дала тріщину.
А відео з вибухами в Новофедорівці зафіксували розгубленість тих, хто щосили намагається зберегти віру в непереможність армії та ППО РФ. І в те, що забирати чуже – не ганебний злочин, а доблесть, гідна глави в підручниках історії.
Наче укол для наркомана, анексія Криму дала путінській Росії швидкоплинне відчуття ейфорії. Після нього настала болісна ломка. Спроба нових ін'єкцій у вигляді повного захоплення України виявилася провальною. Далі – лише поступове гниття РФ та болісна смерть імперських амбіцій.
Анексувавши Крим, Росія відкрила скриньку Пандори, в якій немає місця для майбутнього РФ. Але є місце для сильної України.
"Вы мне, гады, ещё за Севастополь ответите!" – говорив персонаж колись популярного фільму "Брат-2". І це правда. От тільки відповідати доведеться не Україні, а Росії.
І не лише за Севастополь. Але й за Херсон, Миколаїв, Енергодар, Мелітополь і Бердянськ.
За Маріуполь, Донецьк, Попасну, Сєвєродонецьк, Луганськ та Лисичанськ.
За Харків, Вінницю, Ірпінь та Бучу.
Євген Руденко, УП
