Авада кедавра, Вован

Юрій Гудименко

Вчора намагався знайти найбільш зрозумілу для іноземців метафору, яка б описувала нашу війну. І, здається, знайшов.

Це «Гаррі Поттер».

Я це не тільки про те, що ми зараз на стороні добра і світла, а наші вороги максимально чітко підходять під опис хрестоматійного, абсолютного зла, причому досить примітивного і мудацького. Я скоріше про інше.

Якщо ви пригадуєте, у книгах Роулінг чітко підкреслено, що Волдеморт сам створив собі головного ворога, який його врешті-решт і прибив. У нього був вибір, і він його зробив, спробувавши вбити Поттера ще малям. Після цього він старанно дойо*ував Поттера протягом 325 серій, тьфу, тобто семи книг, у кожній книзі отримував 3,14зди, але потроху, аж до фіналу, у якому він вирішив провести спеціальну операцію на предмет дегарріпоттеризації магічного суспільства, унаслідок чого загинув від передозування авада кедаври в організмі.

При цьому сам Гаррі Поттер пройшов трансформацію від «Та я не в курсі, хто це такий» до «Я тебе, сука, кончу, навіть якщо сам загину».

Володимир Путін так само старанно зайо*ував українців протягом всього свого правління, кожного разу перетворюючи ще частину українців на ворогів Росії. І якщо у дев’яностих українці у тотальній більшості щиро вважали росіян братами і навіть думки не мали про те, щоб їх ненавидіти, то після Помаранчевої революції, де Путін відкрито підтримав Януковича, значна – але все ще не критична – частина населення почала задумуватись. Їхня кількість різко збільшилась після кривавої зими 2014-го, а ще більше – після окупації Криму та початку війни на Донбасі. Але і тоді не можна було сказати, що більшість українців ненавидять росіян і розуміють, що Росія – їхній смертельний ворог.

А тепер – можна. Після перших ракет 24 лютого.

Всі соцопитування говорять одне й те саме. З чергової спроби Волдеморт Володимирович все ж дої*ав українську націю. Настільки, що тотальна більшість українців чітко зрозуміла, що, як у тому пророцтві, «хтось один загине від руки іншого, бо разом їм жити не судилося». Або вони, або ми. Третього варіанту немає.

І тепер, вперше за всю історію, це розуміє не просто частина українців, а більшість. І це надовго. Сподіваюсь, що назавжди.

Ми стали найбільшим ворогом росіян. Вони стали нашими найбільшими ворогами. Вони розпочали війну, а переможемо у ній ми.

І вони зробили це свідомо. І відповідальність нестимуть разом. Тому що те, що колись було незрозумілим нам, прояснили ракети, Буча і Маріуполь. Ми все зрозуміли. Ми ніколи не забудемо. Ми – це десятки мільйонів дуже злих українських громадян.

Між Гаррі Поттером і Волдемортом – і Роулінг акцентує на цьому увагу – було багато спільного. Тільки один виглядав страшним і непереможним, а інший – маленьким і безпорадним. Але кожен зробив свій вибір, і один із них розпочав війну, а іншій її виграв.

Не без втрат. Не без жертв. Не без зрад і руйнувань.

Так само переможемо і ми. Бо після Бучі планета стала занадто маленькою для нас двох.

Авада кедавра, bitch.