Сьогодні останній навчальний день на тренінгу командирів піхотних відділень. Сьогодні цілий день були контрольні вправи. Дві групи «воювали» одна з другою. Одна в обороні, інша в наступі. Потім навпаки. Сьогодні був результат роботи трьох тижнів. В принципі, сказати що я задоволений, не сказати нічого.
А контрольні заняття взагалі були ідеальні. Всі рішення приймалися командирами випускниками. Було все. І ДРГ в тил наступаючому противнику, і зустрічній бій, і класичний прохід «в стик». А все що могло піти не так у курсантів, пішло не так. Від проблем з аккумами рацій, до втрати управління. Але всі впорались, всі реальні молодці.
Адреналін бив фонтаном. Якби хтось послухав ці «суперечки» зі сторони, мабуть був би трошки шокований.
- Так не чесно, ваш убитий прийшов і убив нашого бійця. — А ваш мертвий зливав інформацію про напрям нашого переміщення. Він був не 200, а 300, тому міг зливати.
І так на пів години «розбору польотів».
Ні одного відрахованого. Ні одного байдужого. Ввімкнулися всі і відпахали на 100%.
Єдине що мене зараз трошки непокоїть, що наші командири відділень більш підготовлені та знають більше, ніж їх безпосередні командири з мобілізованих. Але задача стоїть підсилити ланку командирів відділень. А з чогось треба починати.
Три тижні навчання, де не було жодної вправи «для галочки». Кожен постріл обдуманий.
150 навчальних годин, з яких: тактична підготовка – 68 годин; вогнева підготовка – 28 годин; лідерство – 23 години; інженерна підготовка – 15 годин; тактична медицина – 10 годин; військова топографія – 4 години; підготовка зі зв'язку – 2 години. З загального розрахунку годин групові заняття склали 43 години, практичні – 107, з яких 9 вночі.
Колись потім будуть подробиці. А зараз просто стало на два десятки фахових захисників України більше.
