Багато хорошого та навіть приємного для нас у сьогоднішньому звіті Тома Купера. Якщо підсумувати загалом: вороги вже майже нічого не можуть, а ми можемо все більше. Визріває, ой визріває, відчуття нашого близького «удару у відповідь»… Чи хай би й кількох.
ВІЙНА В УКРАЇНІ, 29-30 КВІТНЯ 2022
Доброго дня всім! [Опубліковано 1 травня 2022 р. о 15.00 за Києвом].
Ось мій огляд найбільш важливих подій війни в Україні за 29 та 30 квітня 2022 р.
Люди-яким-треба-свіжого-повітря [Пентагон – ред.] заявляють, що кількість російських батальйонно-тактичних груп в Україні за минулий тиждень зросла до 92 одиниць. Ну, якщо рахувати поштучно, то може й правда. Але більшість цих підрозділів настільки жахливо недоукомплектовані й у такому безладі: в одну БТГр зводять підрозділи з різних армій, а солдатів з одного підпорядкування переводять до іншого. В особливому хаосі фронтові частини рф між Харковом та Рубіжним і станом на зараз, я не бачу, як цю ситуацію може поправити нещодавнє прибуття двох БТГр 76-ої дивізії ВДВ.
Американська Палата представників (Конгрес) проголосувала за відновлення «ленд-лізу» – програми часів Другої світової війни, що тепер уможливить більш ефективне постачання американського військового обладнання для України (звісно, 10 представників з Республіканської партії Трампа голосували проти). Це означає: Київ тепер може купувати абсолютно все, що виробляє оборонка США (обмеження стосуватимуться зброї стратегічного призначення – наприклад, балістичних та крилатих ракет). Того ж дня, 29 квітня, Байден звернувся до Конгресу з проханням затвердити воєнну та економічну допомогу Україні в обсязі 33 млрд. доларів.
За минулий тиждень вал надходжень натівської зброї в Україну масовано зріс. Скажімо, вияснилося, що Польща передала майже дві повноцінних механізованих бригади – більш як 230 танків Т-72М. Крім того, українці отримали «кілька десятків» (давніх) БМП-1, самохідних 122 мм. гаубиць 2C1 «Гвоздика» та реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Логічним чином, деяку техніку відвели з лінії фронту для оновлення комплектації. Врешті, 27 квітня ЗСУ розгорнули «десь у районі Донецька» й уперше використали в бою американські M270 MLRS [РСЗО аналоги російських «Торнадо»]. Поки результатів не знаємо.
Не дозволю собі вдаватися в деталі щодо наступного, тому ось просто інформація: упродовж останніх кількох днів багато свіжих підрозділів ЗСУ прямують у напрямку Барвінкового, Краматорська та Слов’янська: деякі з них вже замінили постраждалі в боях частини, проте більшість мають просто зміцнити лінію фронту.
Якщо й справді так трапилося, як всі говорять, що не хто інший як особисто генерал армії герасимов (командувач генштабу рф) зараз керує оперативною обстановкою принаймні в районі Ізюма, то його присутність справляє на ВКС дегенеративний ефект. Я проаналізував кілька вильотів російської авіації, зроблених останніми днями, й вони видаються мені повністю позбавленими сенсу: більшість часу їхні льотчики просто мажуть по своїх цілях.
[Ми вже майже напевне знаємо, що герасимов був під Ізюмом і був там поранений; напевне, Купер скаже про це в наступному звіті й позбиткується над ідеєю залучення голови генштабу ядерної держави до польового керівництва арміями – перекл.]
30 квітня близько 18.40 росіяни «помстилися», завдавши удару по одеському аеропорту трьома крилатими ракетами земля-земля «Онікс» (випущеними батареєю берегової оборони К-330П «Бастіон-П» [з окупованого росією Криму – перекл.]). Ракети пошкодили злітні смуги (включно з недобудованою) і, згідно заяви української влади, аеропорт зараз не функціонує. Цього ранку завдали удару й по Одеській області: видається, що ракета поцілила в сховище нітратів.
Попри все це, 29 квітня українські повітряні сили збили ще один російський Су-25 десь «у районі Дніпра» (міста), а потім ще один – 13-ий, якщо рахувати – Ка-52 (цей знищено протитанковою ракетою «Стугна-П»).
Утім, всі розуміють, що найбільшою новиною з України є наступне: сьогодні вранці український Генштаб заявив про знищення російської станції радіоелектронної боротьби «Репеллент-1», а також трьох зенітних комплексів та 40 осіб їхньої обслуги на острові Зміїний. [РЕБ «Репеллент-1» призначений, найперше, для протидії безпілотним літальним апаратам – перекл.]. Зверніть увагу: Зміїний знаходиться десь за 145 км. від Одеси й приблизно на рівній відстані від найпівденнішої точки українського узбережжя та узбережжя Румунії. Тобто це доволі ізольована, проте досить цінна позиція: наприклад, звідти добре моніторити постачання українських сил з Румунії, а також розвідницькі польоти НАТО над Румунією та Чорним морем. Відповідно, найбільше в цій новині зацікавлює відстань до Зміїного.
Ні, ну справді, хіба ж це не добре місце протестувати [американські ракетні системи] M142 HIMARS, які, як ми знаємо, кілька днів тому були передані Україні? Ну й, кладучи руку на серце: така близькість острова до сил НАТО робить «перфектно логічним» бажання «присутніх в регіоні осіб» нейтралізувати російські можливості до такого моніторингу.
Все це, звісно, не більше ніж припущення, але: так чи інакше, я певен, росіянам слід подумати не тричі, а п’ять-шість разів, перш ніж розгортати там подібні засоби знову.
28 квітня під Харковом українці завдали удару пошарпаному 437-му мотострілецькому полку росіян та звільнили (цілком зруйноване) село Руська Лозова: росіяни помстилися артилерійським обстрілом. Однак тепер російську артилерію відкинуто від Харкова так далеко, що дістати до міста вона може тільки реактивними системами залпового вогню.
Ще один успіх українців за минулі два дні в тому, що вони надійно, залізобетонно зупинили наступ російської армії на південь від Ізюма. Звичайно, це було непросто: від передових позицій росіян до дороги та залізниці, котрі повʼязують Барвінкове зі Словʼянськом, зоставалося заледве пʼять кілометрів, але 81-ша аеромобільна і 3-тя танкова бригади українців упоралися з цим завданням, хоч би які сили проти них не кидали росіяни.
Незмінно премудрий дворніков — чи, як подейкують, ґєрасімов, котрий 28 квітня прибув у район Ізюма, — після того навів нову понтонну переправу через Сіверський Донець та, «натомість», розпочав атаку в іншому напрямку: від Заводів на захід, на Велику Комишуваху, яку росіяни нібито захопили 29 квітня. Разом з тим, вчора українці все ще перебували на основних об’єктах і в південній частині цього села.
Далі на схід росіяни — а саме 30-та окрема мотострілецька бригада, сили 201-ої воєнної бази, 74-та окрема гвардійська мотострілецька бригада та 239-ий гвардійський танковий полк, за загальної «підтримки» «гарматного м’яса» з 7-ої та 9-ої бригад сепаратистів, — потужно наступають із Лозового на Яцівку та на Коровій Яр (досі українці вже могли їх утратити), із Зеленої Долини та Зарічного на Лиман, Озерне та Ямпіль. Після відведення 17-ої танкової бригади український захист цієї ділянки складають 15-ий окремий Слов’янський полк нацгвардії, 57-та мотопіхотна та 95-та десантно-штурмова бригади (3-тя танкова захищає Дібровне та Довгеньке; 4-ту танкову, схоже, тримають у резерві). Тобто, українці зазнають величезного тиску, але їхні підрозділи чудово маневрують: поділені на невеликі загони, вони обходять російські наступальні з’єднання з флангів, роблять коротку зупинку, знищують одну-дві одиниці техніки й переїжджають знову. Таким чином, російське просування зостається болісно повільним, бо кожен пройдений метр коштує їм великих втрат.
Очевидна мета росіян на цій території — хоча б дійти до річки Сіверський Донець чи навіть її перетнути, а відтак підійти до Слов’янська з цього боку (чи принаймні встановити лінію оборони, опираючись на значну природну перешкоду). Не дивно, що за минулі 3-4 дні українці підірвали чимало мостів через Донець: спершу два біля села Студенок, потім один у Богородичному, далі ще один поруч з Озерним. Залізничний міст біля Лимана (що з’єднує це місто з Райгородком) було знищено повітряним ударом росіян. Не певен, зумисно це зробили чи помилково: може тому, що українці залишили на ньому порожній поїзд? [30 квітня штаб ООС підтвердив цю інформацію: міст знищено внаслідок ворожого авіанальоту – ред.].
Питання в тому, як саме українці збираються невдовзі відводити свої підрозділи з північного на південний берег Дінця… а їм доведеться це робити, якщо тільки вони не задіють 2-3 додаткові бригади на цій вузькій ділянці фронту — даруйте, поки неясно.
На території на схід і далі на південь від Рубіжного — тобто на півночі і далі вздовж старої лінії розмежування — росіяни продовжують бомбардувати все, що можуть, а потім знов і знов кидають в атаку піхоту, найбільше в районі Новомихайлівки (їх тут швидко подерли на шмаття). Найважчих ударів за минулі два дні зазнали Лисичанськ, Попасна, Авдіївка та Марʼїнка. Але здається, їхні підрозділи втомлені й виснажені настільки, що на жодні досягнення не спромоглися (втім, не схоже, що українські війська з іншого боку перебувають у набагато кращих умовах).
Немає чіткого розуміння що саме там відбувається. З одного боку є повідомлення про евакуацію мирних жителів з комплексу «Азовсталь» – очевидно, узгоджену з ООН – «у напрямку підконтрольної Україні території», починаючи з учорашнього дня. З іншого боку, Київ оголосив про неможливість переговорів з росіянами через їхні військові злочини та неповагу до будь-яких домовленостей щодо умов припинення вогню. Окрім того надходять повідомлення про напади росіян на східний бік комплексу, а також про дрібні атаки гарнізону за межами заводу. Врешті, не можна довіряти Путіну, що він “в принципі домовився” з Гутеррішем чи ким-небудь іншим, адже він зарекомендував себе як людина, якій не можна вірити взагалі.
На Херсонщині 49-та армія продовжила атаки в північному та західому напрямках. На півночі вона наступає на Орлове та Заградівку; на заході – на Таврійське та Нову Зорю. Наскільки знаю, дані про всі атаки на півночі перевірені, хоча росіяни, схоже, все ж таки вчора захопили Таврійське. Насправді у них немає жодної іншої мети, окрім як відволікати українців і тримати їх подалі від Херсона. Ходять чутки, що росіяни готують «референдум» з наміром проголосити відокремлення/незалежність «Херсонської республіки» від України, а згодом і її союз з Росією…
Є лише одненька проблема: неможливо провести референдум, якщо місцеві відмовляються брати в ньому участь, а величезна кількість місцевих саме так і вчиняє. Авжеж, схоже, у росіян більше немає важливих завдань, окрім як змусити місцевих підприємців відкрити магазини, кафе та місця для відпочинку. І це справді нелегко, бо до всього іншого вони змушують їх використовувати рублі як валюту та ще й вилучають всі продукти вироблені в Україні.
Люди-які-потребують-свіжого-повітря [так автор називає Пентагон. — перекл.], повідомляють, що росіяни наразі підсилюють зуськовську 58-му армію, і що зараз це другий найгарячіший фронт на цій війні. Перепрошую, але все, що міг отримати зусько, — це три виснажені БТГр: 40-ва та 155-та бригади морської піхоти та 177-ий морський піхотний полк, що їх було виведено з Маріуполя. Здається, один-два з них допомогли 70-му мотострілецькому полку захопити Новосілку. Однак вчора, коли вони спробували штурмувати Зелене Поле, 53-тя мотопіхотна та канадсько-українська бригади розтрощили їх, відправивши вцілілих тікати на свої позиції.
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.