Підозра Порошенку – подарунок путінській пропаганді. Браво. Так їм давно не допомагали
Можна дуже не любити Петра Порошенка, але в той момент, коли країна потребує міжнародної коаліції для протистояння президенту РФ Володимиру Путіну, робити з України державу, в якій є політичні репресії, – не дуже розумно.
А саме так і сприймуть підозру Порошенку на Заході. Тому що коли ти висуваєш своєму головному політичному опоненту підозру, то маєш бути на 100% упевнений, що зможеш довести його провину за три хвилини на будь-яких зустрічах у будь-яких кабінетах. Якщо ти маєш відео, де твій політичний опонент "п'є кров немовлят". Можна навіть російськомовних. Розпинає хлопчиків. Особисто краде яблуко у голодної дитини. Або сидить із рацією і шле повідомлення із освідченням у коханні Путіну.
Віктор Янукович мав набагато більше підстав саджати Юлію Тимошенко. Тому що цей газовий контракт країна відхаркувала роками.
Але все одно світ сприйняв це як політичні репресії. І нічим добрим для країни це не закінчилося. І для Януковича також. Саме політичні репресії зробили із нього ізгоя. Ще до Майдану. І, до речі, не допомагали залучати гроші Україні.
Україна – форпост демократії на кордоні з Росією . І тому нас підтримують. У тому числі на шкоду своїм інтересам.
Але як пояснити західному обивателю, що у форпості демократії є політичні переслідування? Так може не вартий вона того, ця Україна, скаже простий німець, якому не подобається газ по $2 000? Може правий Путін щодо того, що українці – це ті ж росіяни, запитають прості французи? Може, не варто йому заважати? Чи може Україна не гідна бути членом НАТО? Чому б не піти на поступки Путіну, якщо Україна сама натякає, що він має рацію?
Хто щасливий у цей момент, так це російська пропаганда. Так їм давно не допомагали.
І не важливо, чи є в тебе причини вважати Порошенка злочинцем чи ні. Важливо, чи зможеш ти це довести, не посилаючись на 1945 рік, чи не можеш. Повірять тобі твої союзники або вирішать, що ти злякався зростання рейтингу основного політичного конкурента.
Лише сьогодні у Financial Times вийшла стаття, що в той час, коли біля воріт України стоїть ворог, усередині країни розпочинають дивну війну з олігархами, яка більше нагадує розбирання між самими олігархами. Послаблюючи цим країну. Нарратив статті простий – атака на Ріната Ахметова шкодить Україні. Атака на Ахметова – не боротьба з олігархами як класом. І це не стенограма секретних посиденьок Дмитра Гордона з Андрієм Богданом та доктором Комаровським. Це Financial Times.
Так гадають на Заході. І не вірять у чисті помисли.
І одразу після такого сигналу треба розпочати ще й політичні репресії. Браво. Це геніальний стратегічний крок.
