Аж поки суспільство не стане дорослим…

Почитую розчарованих. Після передачки про вагнерівців. Мовляв. як таке могло статися?
Одні з них хотіли дати Янелоху шанс. Молоде обличчя , а раптом воно щось змінить. А інші голосували “аби не” – за менше зло.
А ви справді думали, що веселий чувачок, який двох слів зв’язати не міг, який нікому нічого не обіцяв, вирулить країну у цей тяжкий час? Ну лікуватися до артиста, який зіграв лікаря, ви б не пішли. А країну поганому артисту, який зіграв, до речі, поганого президента, ви довірили.
Ви мені тоді, в часи передвиборчої кампанії і навіть до неї, нагадували підлітків, які хотіли всього і зразу – щоб кисільні береги і молочні ріки, у ріках водилися смажені щуки і карасі, а з неба падали, банани, ківі і котлети по-київські.
А коли молоко у ріках виявилося не тієї жирності, про яку ви мріяли, коли карасі і щуки були не смажені, а з неба падали тільки яблука, то ви почали репетувати, як підлітки, котрим батьки купили не ту іграшку, про яку вони мріяли.
Якщо перекласти вищесказане з метафор на просту мову, то ви собі намалювали якийсь ідеал. А коли побачили, що досягти його не вдається, то й почали виявляти невдоволення. При цьому ігнорували зроблене, концентрувалися на провалах і мінусах.
Вам нагадати про зроблене? Злізли з газової голки Росії, чим ліквідували ключову корупційну схему, яка роками живила наші еліти. Безвіз отримали.
Провели децентралізацію, яка передала колосальні кошти на місця і ліквідувала ручне управління фінансовими потоками, що теж було джерелом корупції. Перемогли в суді над Газпромом. Реформа Верховного суду. І багато чого іншого. Ні, це не пропаганда. Це голі факти, які неможливо заперечити.
Ви мені назвете купу фактів протилежного змісту – провалів і недоліків. І я не стану сперечатися.
Але будь-який політик має оцінюватися за балансом плюсів і мінусів. Наше суспільство звертало увагу тільки на мінуси. Воно було невдоволено, що не вдалося досягти ідеалу.
Ідеали – це чудово. Ідеали- це мета, до якої слід прагнути. Але дорослі люди розуміють, що до ідеалу веде шлях, на якому зустрічаться ями і далеко не завжди чисте узбіччя.На ньому можна спотикатися і навіть провалитися. А інфантили уявляють собі, що досягти його можна одним стрибком. І шукають чарівника,який зробить це саме саме в такий спосіб. А коли чарівник не виправдовує їхніх очікувань,то вони кажуть: “Дайте нам іншого”.
Чи суспільство усвідомить після цього свята клоунади і некомпетентності такі очевидні речі?
Я би дуже хотів, щоб так сталося. Але мене мучать сумніви.
Наріду знову увімкнуть телевізор. Влаштують істерику і підсунуть якогось гордона. Він же сказав Смешку:”Якщо ви не підете, то піду я”. Ну не персонально Діму, якогось гордоноподібного. І все піде по колу. Аж поки суспільство не стане дорослим.
Але це не за мого життя.

і