ГоловнаПолітика

«Голос» без «Справедливості»: хроніки розколу найменшої парламентської партії

Партія «Голос» на з'їзді переобрала головою Кіру Рудик і офіційно оформила розлучення з частиною депутатів фракції, які об’єднались у групу «Справедливість». «Розкольників» виключили з партії за власним бажанням, згідно з поданими заявами. Тепер найменша фракція парламенту буде розділена навпіл: половина її членів залишаються членами партії, стільки само стали безпартійними і, ймовірно, підуть у новий політичний проєкт Сергія Притули. У керівництві партії переконують: трагедії немає.

Фото: facebook/Кіра Рудик

Період напіврозпаду

Перший «злам» у партії відбувся ще в березні 2020 року, коли Святослава Вакарчука на посаді голови партії замінила Кіра Рудик. У «Голосі» це пояснили управлінськими здібностями нової очільниці, назвавши рішення «відповіддю на нові виклики, які стоять перед партією. Неофіційно партійці казали про необхідність подолати управлінський хаос у «Голосі». Сам Вакарчук пообіцяв залишитися «лідером партії» і працювати в парламенті.

Утім у червні того самого року співак удруге оголосив про те, що складає мандат народного депутата (уперше Вакарчук достроково склав мандат 2008 року – також через рік після обрання народним депутатом, – LB.ua). За словами співрозмовників LB.ua у фракції «Голосу», на той час уже накопичилося чимало взаємних претензій в активу партії та її засновника. Зокрема, фронтмен «Океану Ельзи» був єдиним з однопартійців, хто виступив проти збору підписів нардепів за відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Крім того, колеги Вакарчука стверджували, що він практично повністю відсторонився від участі в партійному житті, натомість продовжує виступати на корпоративах.

А вже в березі 2021-го частина фракції звинуватила Кіру Рудик і нового голову фракції Ярослава Железняка (перший очільник фракції Сергій Рахманін склав повноваження у грудні 2020 року) у перемовинах з керівництвом Офісу президента і підкилимних домовленостях з київською владою. LB.ua докладно писав про те, як політрада оголосила попередження за «атаку на незалежність антикорупційних органів» шістьом нардепам: Ярославу Юрчишину, Роману Лозинському, Олександрі Устіновій, Ользі Стефанишиній, Володимиру Цабалю та Соломії Бобровській.

Фото: facebook/Олег Федонюк

Приводом стало голосування цих парламентарів за направлення до КСУ закону про розширення повноважень президента у формуванні антикорупційних органів. Тоді ж співрозмовники LB.ua в керівництві партії припустили, що згадані члени «Голосу» натиснули кнопки «за» з однією метою – законсервувати статус-кво голови НАБУ Артема Ситника на час тривалого розгляду законопроєкту в КСУ. У відповідь Ярослав Юрчишин надав LB.ua протокол засідання політради про те, що попередження винесли взагалі без їхньої участі, а рішення було заздалегідь підготовлене. Депутат наполягав: розкол партії почався поетапно ще з минулого року – після призначення Кіри Рудик і виведення Сергія Притули з політради партії.

7 червня 2021 року Сергій Притула, який восени 2020 року балотувався на мера Києва від «Голосу», заявив про свій вихід з партії. 

Він пояснив рішення тим, що не згоден з політикою нинішнього керівництва, і пообіцяв залишитися в політиці. Офіційно в партії у відповідь «привітали» Притулу з тим, «що він зрештою визначився зі своїми політичними планами».

«Він хотів стати лідером «Голосу», але тепер робить ставку на власну партію. Буде тягнути частину людей за собою», – заявив LB.ua один з нардепів «Голосу».

Фото: goloszmin.org

Через декілька днів, 16 червня, у Верховній Раді 10 депутатів «Голосу» (Олександра Устінова, Ольга Стефанишина, Андрій Шараскін, Ярослав Юрчишин, Соломія Бобровська, Галина Васильченко, Юлія Клименко, Роман Лозинський, Наталя Піпа, Володимир Цабаль) заявили про розкол фракції та створення власної групи – «Справедливість».

«Справедливість» стала віртуальним утворенням, адже вийти з фракції і створити повноцінну депутатську групу (з повноваженнями представництва на погоджувальній раді та правом виступів від групи) «розкольники» не могли: за регламентом, кількість осіб у групі не може бути меншою, ніж кількість осіб у найменшій фракції, що сформована протягом першої сесії (в «Голосі» 20 депутатів). Але сам факт став приводом для іронізування навіть колег по парламенту. Так, голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко запропонував 10 «бунтарям» бути чесними до кінця, вийти з фракції та скласти мандати депутатів.

Мандати, звісно, «розкольники» не склали, натомість пішли в атаку: 12 липня нардепка Олександра Устінова оголосила про зміну керівника фракції з Ярослава Железняка на Романа Костенка.

Мовляв, за таке рішення проголосували 11 депутатів – більшість членів фракції у Верховній Раді. У відповідь Ярослав Железняк нагадав колегам положення про фракцію «Голос», за яким рішення про зміну голови має ухвалюватися 14 голосами.

Уже через тиждень Регламентний комітет Ради роз'яснив ситуацію із заявами про звільнення Железняка з позиції голови фракції, по суті, підтвердивши його легітимність.

Фото: facebook/Ярослав Железняк

Увесь цей процес перманентного розпаду, постійні публічні з’ясування стосунків у соцмережах не додавали партії ваги та рейтингів. Тому «Голос» слушно закликали припинити цей «іспанський сором», зібрати з’їзд і вирішити всі конфлікти там.

Закритий з’їзд

Напередодні з'їзду 29 липня стало відомо, що його формат буде закритим для медіа. У коментарі LB.ua нардеп фракції Ярослав Юрчишин назвав з’їзд «профанацією з однією метою – підтвердити повноваження Кіри Рудик». За його словами, для цього застосували обмежений доступ навіть для членів партії.

«Одна людина від партійного осередку, яку обрали на партійній конференції. Та ще по дві людини, яких затвердило керівництво партії особисто, але без права голосу на з'їзді. По суті, буде голосувати лише один делегат від кожного осередку. Усі осередки отримають по одному голосу, хоча у Львівському обласному осередку понад 200 членів, є представництво депутатів на всіх рівнях, а, наприклад, в Одесі – до десятка членів партії. Хоча саме в більших за кількістю вимагали змін керівництва, ситуації в партії та статуту. Менші осередки, скажімо так, лояльні. У них нічого немає, окрім партійного бренда. Там взагалі нічого не відбувається», – пояснив Юрчишин. Водночас він визнав, що такий принцип «селекції» делегатів не суперечить статуту «Голосу».

Фото: Анна Стешенко

Ярослав Юрчишин додав, що його та нардепа Ярослава Рущишина «Справедливість» висунула як альтернативних кандидатів на голову партії. Але сумнівів у переобранні Кіри Рудик не було.

«Тому я навіть не бачу необхідності бути на з'їзді та легітимізувати цю профанацію», – обіцяв нардеп.

Уже вранці, перед з’їздом, у Facebook одна за одною посипалися заяви членів «Справедливості» про вихід із партії. 

Дехто демонстративно писав заяви про вихід на туалетному папірці, пояснюючи, що саме це очікує партію в майбутньому (Кіра Рудик назвала це як мінімум неповагою до партії). Одна з депутаток, Юлія Клименко, порахувала, що тепер фракція «Голос» у Раді буде представлена по суті 50% на 50%: партійних і безпартійних. Тим самим підтвердивши, що 7 депутатів «Справедливості» не вийдуть з парламентської фракції та не відмовляться від депутатського мандата.

У керівництві ж «Голосу» вирішили відреагувати на це стримано. Ярослав Железняк у коментарі LB.ua підкреслив, що партія «дякує колегам за роботу».

Уже через пару годин пресслужба партії сухо повідомила: «86% делегатів висловили свою підтримку чинній голові партії (Кірі Рудик)». За інформацією джерел LB.ua, проти виступили лише делегати від Львівського та Луганського осередків.

Фото: Анна Стешенко

При цьому делегатів найбільшої партійної організації – Львівської – нібито не пропускали на з’їзд.

Після обіду на пресконференції Кіра Рудик запевнила, що насправді допустили всіх. Хоча член політради Андрій Осадчук обмовився: від Львівщини насправді хотіли потрапити «трохи більше делегатів». Голова партії стримано додала, що з членами «Справедливості», які написали заяви про вихід, «розбіжностей немає».

«Але надалі разом будувати партію неможливо. З’їзд ухвалив рішення про їх виключення. Прийнято рішення, і ми рухаємося далі», – казала вона.

Андрій Осадчук розповів, що на з'їзді ухвалено новий статут, над яким «працювали 5 складних місяців». Причини – «операційні та емоційні».

За його словами, зміни до статуту далеко не технічні, правки прописано на 130 сторінках. Серед основних пріоритетів – це розбудова ліберально-демократичної республіки з метою вступу до НАТО. Осадчук наголосив, що всі звинувачення депутатів «Справедливості» про узурпацію влади головою партії в новому статуті безпідставні. Він підкреслив, що в новому статуті з'явилася норма і тепер не менш ніж 50% членів у політраді передано представникам регіонів.

Андрiй Осадчук
Фото: goloszmin.org
Андрiй Осадчук

«А раніше це була виключно воля голови партії. Так придумав Вакарчук», – заявив нардеп, додавши, що на час між з’їздами «партією буде керувати політрада, а не голова «Голосу».

У спілкуванні off records співрозмовники в керівництві «Голосу» переконують: «Насправді трагедії не відбулося, йдемо далі. Але окремими кораблями».

Анна СтешенкоАнна Стешенко, спеціальний кореспондент LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram