Окружний адмінсуд Києва вже довгий час “змагається” з Верховним та Конституційним за звання найвідомішого в Україні суду, хоча формально є звичайнісіньким судом першої інстанції, яких повно.

Проте насправді ОАСК – суд непростий. Не тому, що замість фігурувати у скандалах, в ОАСК їх створюють, не тому, що його голову, Павла Вовка, НАБУ не може впіймати вже кілька місяців, хоча суддя Вовк ніяк не обмежує своє пересування Києвом, відвідує вечірки та показово ігнорує існування детективів НАБУ. І навіть не тому, що хоча з моменту публікації “плівок Вовка” та спричиненого ними скандалу минуло уже майже два роки, а розпускати ОАСК Володимир Олександрович вирішив лише тоді, коли відчув смак влади над судами (з Конституційним трохи не вийшло, хоча “свою” частку суддів президент таки може там отримати, але чому б не спробувати з Окружним адміністративним).

Особливість ОАСК криється у статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює за Окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, виключну підсудність щодо справ з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабміну, окремих міністерств та інших центральних органів влади, НБУ, АМКУ (позови з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель тощо), справ щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію політичної партії або ліквідацію політичної партії і так далі.

Така “спеціалізація” на практиці означає, наприклад, якщо у вас є певне непорозуміння з Кабінетом Міністрів, але натомість повне взаєморозуміння з ОАСК (або його “спадкоємцем”) – то проблеми тут не у вас, а у Кабміну. Те саме з міністерствами, Нацбанком, іншими суб’єктами владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України.

Якщо ж трохи уважніше поглянути на поданий Володимиром Зеленським законопроєкт, то побачимо, що він передбачає не лише розпуск ОАСК, а й створення на його місці нового суду – з тією ж юрисдикцією. А це вже зовсім інша історія, оскільки, якщо розглядати розпуск ОАСК у контексті боротьби за очищення судової системи, як це нам подає пресслужба ОПУ, то досить було б нагадати президентській монобільшості про президентський же законопроєкт № 5067, який лежить у Раді ще з лютого.

Ним передбачено внесення змін до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, яка робить ОАСК таким могутнім, і передача справ щодо оскарження актів Кабміну, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, НБУ, інших суб’єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України – до Верховного Суду як суду першої інстанції. У випадку прийняття цього законопроєкту, ОАСК втратив би найбільш “ласу” частину своїх повноважень, а справи в цих категоріях вже готовий прийняти Верховний Суд.

Хоча, можливо, у президента вирішили піти іншим шляхом – і ОАСК “зразково-показово” ліквідувати, і без такого потрібного суду не залишитись. Щоб розібратись у цьому варіанті розвитку подій, потрібно розуміти, що буде з суддями ОАСК і як наразі призначають суддів загалом.

Отже, згідно з президентським законопроєктом, ОАСК ліквідується, на його місці створюється КМОАС (Київський міський окружний адміністративний суд), а до його створення справи ОАСК розглядатиме КОАС (так само київський і окружний, але без “міського”), юрисдикція якого зараз поширюється на Київську область.

Створення нового суду може піти двома шляхами – довгим і коротким. Довгий передбачає дотримання вимог законодавства, що регулює порядок відбору, призначення та переведення суддів на відповідні посади. І уже тут починаються проблеми: добір кандидатів на посаду судді, проведення кваліфікаційного іспиту й надання Вищій раді правосуддя рекомендацій щодо призначення судді на посаду надає Вища кваліфікаційна комісія суддів України. А у нас її немає, і буде не скоро.

Законопроєкт № 3711-д, яким передбачалось відновити роботу ВККС – пройшов лише перше читання, скільки ще мине часу до перших результатів роботи Комісії, наразі сказати не зможе ніхто.

Тому більш очевидним є короткий варіант – скористатись нормами статей 55 та 82 Закону “Про судоустрій та статус суддів”, а також нормами пункту 1 частини 2 статті 2 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” закону № 679-IХ. Суть у тому, що в період відсутності повноважного складу ВККС, Вища рада правосуддя може без рекомендації чи подання ВККС відрядити (тимчасово перевести) до новоствореного КМОАС суддів з інших окружних адміністративних судів. Таке відрядження може тривати всього рік і бути продовженим ще на рік (не більше двох років сумарно). В такий спосіб можна відносно швидко зібрати новий суд “на коліні”, а за кілька років і ВККС підтягнеться. Цікаво, що право відряджати суддів до інших судів без подання ВККС, Вища рада правосуддя отримала минулого року, щоб хоч якось залатати колосальну нестачу кадрів у судах і зберегти їхню дієздатність до вирішення ситуації з Вищою кваліфікаційною комісією суддів.

До слова, перевести до новоствореного КМОАС можуть і суддів з того самого “ліквідованого” ОАСК. Сюрприз. Так, після ліквідації суду, його судді нікуди не дінуться, не втратять статусу, гарантій, а також мають право на переведення до рівнозначного суду. Звільнити їх можна буде тільки у випадку відмови від переведення. Буде дуже цікаво поспостерігати за цим процесом, погодьтеся.

У будь-якому з цих варіантів, на якийсь час повноваження і справи ОАСК перейдуть до Київського окружного адміністративного суду, якому зараз територіально підсудна Київська область. Щоб зрозуміти масштаби проблеми, яку збирається створити президент, потрібно знати кілька цифр. В ОАСК наразі 49 суддів, і за 2020 рік там побували 61 350 справ. У Київському адміністративному ж – 22 судді. А за 2020 рік в КОАС побували 19 665 справ.

Чотирикратне збільшення навантаження не може не позначитись як на строках розгляду справ (як і без того в нас існують лише на папері), так і на якості судочинства загалом. Якихось варіантів вирішення цієї проблеми у президента наразі не запропонували. Отже, не виключено, що ми можемо побачити суддів ОАСК, відряджених до КОАС, де вони розглядатимуть ті ж справи, що і в ліквідованому суді. Реформи, на які ми заслужили…

Також не слід забувати про ще один важливий нюанс. Якщо тимчасові відрядження суддів до рівнозначних судів цілковито перебувають у віданні Вищої ради правосуддя, то вже призначення суддів на посади – прерогатива президента, передбачена нормами частини 1 статті 80 Закону “Про судоустрій і статус суддів” та статті 128 Конституції України. І хоча в цьому випадку указу президента також передує подання ВРП, призначення суддів, на яких надійшло подання, може здійснюватись досить “вибірково”. Або не здійснюватись взагалі, як це відбувається зараз, не дивлячись на те, що в деяких судах здійснення правосуддя зупинилось або майже зупинилось через фактичну відсутність або перевантаженість суддів.

У місцевих судах заявляють, що з 98 подань про призначення суддів, які були надані президенту Вищою радою правосуддя, наразі підписані лише 3, хоча частина 2 статті 80 Закону “Про судоустрій і статус суддів” дає президенту на це лише 30 днів. Таким чином, в кінці довгого шляху кандидатів на посади суддів новоствореного Київського міського окружного адміністративного суду стоятиме Володимир Олександрович Зеленський (якщо до того часу ще буде президентом, звісно), вирішуючи, хто з них стане суддею “нового ОАСК”, а чиє подання чекатиме в Офісі президента “до нових віників”.

Наприкінці варто згадати про один маленький, але дуже показовий епізод на самому початку життєвого шляху законопроєкту про ліквідацію ОАСК (не враховуючи того, що написано проєкт настільки “грамотно”, що довелось йому навздогін подавати ще один законопроєкт, який виправляв допущені у проєкті про ліквідацію ОАСК колізії з чинним законодавством і робив всю цю конструкцію хоч якось дієздатною).

Так от, стаття 125 Конституції України передбачає, що проєкт про утворення, ліквідацію суду президент вносить до ВР після консультацій з Вищою радою правосуддя. Консультативний висновок ВРП щодо законопроєкту, який передбачає ліквідацію ОАСК, дійсно був, його опублікували ще 5 березня. Проте законопроєкт, на який ВРП дала свій висновок (дуже критичний, до слова), і законопроєкт, поданий президентом до ВР (під № 5369), – це різні законопроєкти.

Хоча б тому, що розглянутий ВРП законопроєкт передбачав ліквідацію і ОАСК, і КОАС та утворення на їхньому місці одного мегасуду, з юрисдикцією у Києві та області – Окружного адміністративного суду Київської області та міста Києва. А в поданому в Раду проєкті про ліквідацію КОАС уже не йдеться. Які ще зміни відбулись при трансформації наданого ВРП для консультацій проєкту у проєкт, поданий до ВР, – залишається лише гадати. Але в будь-якому випадку, стаття 125 Конституції не передбачає винятків, навіть якщо в Офісі президента вважають, що “нема чого тут по два рази радитись”.

Але яка там Конституція, тут президент довіру до судової системи відновлює. Як уміє.