Російська дезінформація має складну структуру і швидко розвивається, а тому закриття її окремих каналів є необхідним, але недостатнім, вважає Пол Ґобл, експерт із питань Євразії та колишній аналітик ЦРУ й Державного департаменту США. «Якщо ви закриєте п’ять проросійських медіамереж в Україні, за тиждень після цього у вас з’явиться 20 нових», – сказав Пол Ґобл днями під час 12-тої щорічної конференції «Діалог США та України про безпеку». Радіо Свобода пропонує конспект виступу Ґобла під час дискусії про те, як адміністрація нового президента США Джо Байдена може допомогти Україні в боротьбі проти дезінформації та забезпеченням кібербезпеки.
У лютому Україна наклала санкції на проросійського народного депутата Тараса Козака й заблокувала його телеканали «112 Україна», NewsOne та ZIK за поширення російської дезінформації. Пізніше, під санкції потрапив кум російського президента Віктор Медведчук, який, на думку міжнародних спостерігачів, фактично контролював ці канали, а також його дружина Оксана Марченко та інші соратники.
Наскільки ви змусите Росію оборонятися в цих питаннях, настільки менше вона матиме можливостей продовжувати свою кампанію дезінформації
Пол Ґобл вважає, що закриття каналів російської дезінформації, виявлення та засудження пов’язаних із нею осіб має бути частиною стратегії боротьби з цим явищем. Але крім того, Україна має систематично розвінчувати російську дезінформацію та поширювати ці матеріали на Заході, пояснювати своїм громадянам як російська дезінформація діє на них емоційно.
Україна також має піти в наступ своєю пропагандою спрямованою на росіян, особливо на українські спільноти на підконтрольних Росією територіях. Досі пропаганда українських наративів була «жалюгідно слабкою», вважає Ґобл.
«Наскільки ви змусите Росію оборонятися в цих питаннях, настільки менше вона матиме можливостей продовжувати свою кампанію дезінформації», – каже Ґобл.
Для того, щоб ефективно боротися з російською дезінформацією потрібно чітко розуміти її унікальні властивості та на кого вона спрямована, вважає Ґобл. Він також пропонує три завдання для України, української діаспори та друзів України на Заході, які посилять опір проти цього явища.
Три властивості російської дезінформації
Можливість швидко відновитися на нових каналах після закриття Ґобл вважає однією з основних властивостей російської дезінформації. В епоху інтернету, Росія швидко може відкрити нові видання й канали, де її спікери зможуть доносити будь-яку інформацію.
«Поки ви витрачаєте велику частину ваших ресурсів для ідентифікації цих людей, визначаєте які джерела потрібно закрити або проігнорувати – тим часом з’являтимуться нові канали», – каже Ґобл.
Ця властивість також відрізняє російську дезінформацію від роботи західних міжнародних мовників: коли їх закривали у в країнах Східної Європи, вони просто визнавали поразку й зупиняли роботу.
Ґобл каже, що Росія ж думає навпаки: «Те, що нас закрили, не визначає що ми робитимемо далі. Ми робитимемо ще більше».
«І так відбувалося знову і знову, не лише з 2014 року, а ще з 1917 року», – каже Ґобл.
Схожим чином, російська розвідка завжди планує, що вона зазнає невдачі, тоді як західна розвідка планує ніколи не зазнавати невдачі, каже Ґобл.
Росія хоче поширювати наративи в Україні, які передаватимуть на Заході, щоби заохочувати людей думати, що Україна – це безнадійна справа
З цим пов’язана друга властивість російської дезінформації – її спеціалісти завжди намагаються поширити свої повідомлення на велику кількість цільових аудиторій, щоби збільшити шанси того, що вони десь будуть сприйняті. Росія транслює свою дезінформацію не лише на Донбасі, але й у Львові, та навіть у передмісті Вашингтона, пояснює Ґобл.
«Але важливо те, що основною аудиторією російської дезінформації про Україну є не самі українці, а інші країни, які можуть підтримати Україну, або ні, – каже Ґобл. – Росія хоче поширювати повідомлення, наративи в Україні, які підхоплять і передаватимуть на Заході, щоби заохочувати людей думати, що Україна – це безнадійна справа».
Ґобл вважає, що західні країни мають більше зосередитися на тому, як російська дезінформація про Україну впливає на них самих: «Подолання цієї перешкоди – це один із найбільших викликів, що стоять перед нами», – каже Ґобл.
Третьою й найважливішою властивістю російської дезінформації Ґобл вважає те, що вона перш за все намагається переконати емоційно, а не категоріями «правда чи брехня». Дезінформація намагається створити настрої, конструкції та фільтри, що впливають на судження людей не тільки про тему сказаного, але і про все на світі, каже експерт.
«Успіх російської дезінформації полягає не в одному твердженні. Це повторення [тверджень] у різних форматах, різними способами настільки, що це в’їдається під шкіру. Це стає частиною світу, який люди бачать навколо і приймають як нову реальність», – каже Ґобл.
Люди, які вже постраждали від дезінформації, легко відкинуть правдиву інформацію, якщо не буде спроб пояснити, що з ними відбувається
Тоді російська дезінформація доводить людей до того, що вони самосвідомо заперечують правдиву інформацію, бо вони вважають що її джерело треба ігнорувати, каже експерт. Питання правдива інформація чи ні перестає бути для них важливим. Замість цього, вони починають оперувати питаннями «Як я ставлюся до цього?» або «Які почуття це викликає?».
А тому й підхід до боротьби з такою дезінформацією має бути відповідний. Самого її заперечення та поширення правдивої інформації мало, адже наголос на емоції частіше перемагає раціональність, на що й розраховують росіяни, вважає Ґобл.
«Люди, які вже постраждали від дезінформації, легко відкинуть правдиву інформацію, якщо не буде спроб пояснити, що з ними відбувається, – каже Ґобл. – Якщо ми боремося лише з частиною загроз, ми не переможемо».
Три об’єкти російської дезінформації
Щоби знати як їй протидіяти, потрібно чітко розуміти три основні групи, на які націлена російська дезінформація ще з 1917 року, вважає Ґобл. Хоча суть повідомлень залишається тією ж, але підходи до різних груп відрізняються.
Росія насамперед хвилюється через російськомовних громадян України, адже якщо вона втратить їх, то повністю втратить і Україну, вважає експерт.
А це означає, що Україна має не робити кроків, які створюють уявлення, що російська мова належить Москві. Якщо Україна утискатиме російську мову, вона тільки її політизуватиме. І це призведе до того, що Кремлю буде легше впливати через дезінформацію на російськомовних українців через російськомовні канали, вважає Ґобл.
«Я розумію, що це суперечить усталеним поглядам. Але насправді жорсткий похід проти російської мови дав Москві певні переваги в цій галузі. Та й у світі інтернету обмеження російського багато на дають», – каже Ґобл.
Другою важливою цільовою аудиторією російської дезінформації є україномовні українці. Після розпаду Радянського союзу, в архівах КДБ знайшли цілі курси про те, як потрібно вербувати ті чи інші етнічні групи. Російська дезінформація наслідує такі підходи.
«Росіяни в цьому експерти й найкраще вони підготовлені до того, як впливати на українців», – каже Ґобл.
Важливо зрозуміти, що з перспективи Кремля, це не українці чинять опір Москві, а Захід використовує українців щоби протистояти Росії
Експерт закликає краще вивчати ті ж посібники КДБ, аби розуміти, як сучасна російська дезінформація намагається вплинути на україномовних українців.
«Тому що це стало орієнтиром того, як російська дезінформація проводиться в Україні», – пояснює Ґобл.
Як вже зазначалося, основною аудиторією російської дезінформації про Україну Ґобл вважає людей на Заході. Утім, західні країни цього досі не розуміють, каже експерт.
«Важливо зрозуміти, що з перспективи Кремля, це не українці чинять опір Москві, а Захід використовує українців щоби протистояти Росії, – каже Ґобл. – І тому його ціль… – не боротися з українцями в Україні, а боротися зі США й Заходом в Україні».
Саме тому, російська дезінформація спрямована на те, щоб Захід відвернувся від України, вважає експерт. В очах Кремля, українці не здатні діяти самостійно, для них усі люди – це просто шахові фігури, якими грає Державний департамент США, ЦРУ чи хтось інший.
«Абсолютно так само Кремль бачить своє населення. Він не здатний прийняти те, що звичайні люди можуть робити надзвичайні речі. Це одна із причин чому він врешті програє», – каже Ґобл.
Три завдання для боротьби
Українці, українська діаспора та друзі України можуть набагато більше зробити, щоби не тільки посилити опір російській дезінформації, але й покращити відносини України із державами Заходу, які стурбовані цією проблемою, вважає Ґобл.
По-перше, Україна має створити громадсько-державну установу, яка буде відстежувати російську дезінформацію та публічно повідомлятиме про неї в Україні й за кордоном через свої посольства та українську діаспору. Цей звіт має поширюватися насамперед російською, українською, а також міжнародними мовами, як англійська та іспанська.
Він має публікуватися в українських медіа, а також транслюватися українськими службами різних західних мовників за кордоном. Його мають поширювати лідери громадської думки в кожній країні, яка підтримує Україну, каже експерт.
«Назвою може бути «Ten Lies of the Week From Moscow About Ukraine» – «Десять фейків тижня Москви про України», хоча, може, доведеться збільшити це число», –каже Ґобл.
Ви можете змінити думку Заходу про те, наскільки великої допомоги потребує Україна
По-друге, громади української діаспори мають зробити все, щоби цей звіт впливав на рішення чиновників в їхніх країнах. Вони можуть навіть писати листи редакторам різних медіа і писати там колонки, закликає Ґобл.
«Напевно ви не зможете швидко змінити як Захід відповідає на російську дезінформацію, але ви можете змінити думку Заходу про те, наскільки великої допомоги потребує Україна», – каже експерт.
І по-третє, уряди західних країн теж мають напряму отримувати цей щотижневий звіт – і для цього набагато більше мають робити українські посольства за кордоном.
«Західні уряди, особливо в англосаксонському світі, також стурбовані дезінформацією. Україна здобуде більше підтримки вже завдяки тому, що покаже себе як порядний міжнародний гравець у цьому питанні», – каже Ґобл.
