Шлях до примирення. Чи знайдуть азербайджанці та вірмени спільну мову
Шлях до примирення. Чи знайдуть азербайджанці та вірмени спільну мову

Шлях до примирення. Чи знайдуть азербайджанці та вірмени спільну мову

20:10, 28.02.2021
6 хв.

Те, що відбувається зараз у Нагірному Карабасі, колись може чекати на нас. Адже навіть повернувши роками окуповані території, людей до співіснування з колишніми ворогами повернути важко. Іноді – неможливо.

Малакат Алієва приїхала на звільнену землю, аби знайти могили чоловіка і доньки. Восьмирічна дівчинка загинула від кулеметної черги, коли сотні азербайджанських біженців потрапили тут у смертельну пастку. Мати не може простити собі, що не встигла  прикрити дитину. Шукає могилу, аби попросити вибачення. Але марно. 

«Навіть квітку немає де покласти, - плаче вона. – Поховала їх тут, але тоді все було інакше, росли дерева. А вони тут все вирубили».

Для Малакат Алієвої слово «примирення» звучить, наче наруга – у війні вона втратила чоловіка й доньку

Малакат  не уявляє, як зможе жити поруч зі своїми колишніми вірменськими сусідами. Слово «примирення» для неї звучить, наче наруга.

Відео дня

«Як я можу їм пробачити? На моїх очах вбили чоловіка та дитину. Вони вороги назавжди», - каже вона ТСН.Тижню.

Малакат Алієва так і не знайшла могилу доньки. Вона повертається додому. Її карабаська війна так і не закінчилася.

Для інших мешканців цих територій шлях назустріч явно буде довгим. Тут, серед Кавказьких гір, дорога від помсти до пробачення нагадує стежку над прірвою. Один непевний крок і… будуть жертви. Мало кому вдається забути криваве минуле цієї землі, але всі розуміють: кожен мусить прийняти якесь рішення.

«Ми вже повертаємося до своїх домівок, і проблем з місцевими вірменами не буде. Попри всі жахи минулого, я готовий жити з ними поруч», - розповідає ТСН.Тижню заслужений лікар Азербайджану, біженець Мамед Агаларолду. 

Зовсім близько звідси, за російсько-турецьким центром моніторингу, те, що залишилось від невизнаної «Нагірно-Карабаської Республіки». Туди, після перемоги Азербайджану, з землі, яку вважали своєю, відступили вірменські біженці. Одна з них, немолода вірменка, сподівається, що із закінченням  війни її життя тут  не зміниться, а в її невеличкій крамниці просто  побільшає нових покупців. І їй байдуже, якої національності. «Жодної різниці, азербайджанець ти, вірменин або грузин», - каже вона. 

Та ці слова просто розлютили її чоловіка, який не стримував емоцій і не соромився камери. «Якщо побачу тут азербайджанця, то вб’ю його. І тебе вб’ю!», - заявляє він.

Обличчя війни завжди потворне. Незалежно від причини та географії.        

«Знищити символіку, культуру і віру противника – цього прагне будь-яка окупація. І ось приклад. Мечеть, яку спочатку зруйнували, а потім перетворили на хлів. Тримали тут свійську худобу», - розповідає спеціальний кореспондент ТСН.Тижня Андрій Цаплієнко з середини цієї мечеті. 

Мечеть спочатку зруйнували, а потім тримали в ній худобу

Інший приклад – місто-привид Агдам. «Таке враження, що тут пройшлись килимовим бомбардуванням. Насправді ж, окупаційні сили методично знищили Агдам вже після того, як захопили його. І я не знайшов відповіді, чому вони так вчинили», - ділиться своїми спостереженнями Андрій Цаплієнко.           

За його словами, Агдам називають «Кавказькою Хіросімою». З усіх будівель квітучого колись міста вціліла лише мечеть. І це зараз місце збору для тих, хто тут колись жив. «Я дивлюсь на людей, які повертаються на рідну спустошену землю і наче бачу віддзеркалення нашого майбутнього. Яким буде повернення українських окупованих земель і чи можливо це найближчим часом», - розповідає Андрій. 

Азербайджанці добре знають, який могутній ворог ховався за спинами вірмен. Росія відкрито не втручалась в конфлікт, втім, підтримувала протистояння на Кавказі, застосовуючи принцип «розділяй і володарюй». Все це дуже нагадує український сценарій Кремля.  

«У питанні з Україною ми хочемо, щоб це питання було розв’язано. Якщо в українського народу є мотивація, ви, без сумніву, повернете свої землі. Без сумніву!», - розповідає ТСН.Тижню директор центру історії Кавказу, професор ЮНЕСКО Різван Гусейнов. 

Але повернути землі – лиш початок справи. Симпатичні  домівки, схожі на гнізда гірських птахів, належали вірменам. Зараз всі вони покинули село. Проте, їхні будинки недоторкані. Азербайджанська влада завіряє - корінні жителі можуть повернутися сюди в будь-який момент. Якщо, звісно, забажають. Та чи зможуть вірмени та азербайджанці колись пробачити цю довгу війну? ТСН.Тиждень питає про це президента країни-переможниці. 

Повернути землі – лиш початок справи

«Що ви можете запропонувати вірменам? Громадянство, повну інтеграцію, автономію?», - ставить питання Андрій Цаплієнко. 

«Ми даємо сигнал тим, хто там проживає. Все повинно повернутися у свій природний стан, повністю деполітизований. І люди вірменської національності, які там проживають, вони, я думаю, зрозуміють. І, коли будуть спілкуватися зі своїми азербайджанськими сусідами і колишніми друзями, вони, я думаю, швидко знайдуть спільну мову», - відповідає ТСН.Тижню президент Азербайджану Ільхам Алієв. 

Утім повернення території це тисячі нових проблем. Вірменська сторона, попри домовленості, не залишила карти мінних полів, тож азербайджанці просто перепахують сотні гектарів смертоносної землі велетнями-тралами. 

Баку не перетворює відбиті території у пам’ятник  кривавого минулого і активно будує тут майбутнє. Зокрема, за спостереженнями ТСН.Тижня, ще не прибрали мінні поля, а вже будують аеропорт. «За два місяці підготували ґрунт під злітну смугу, а до вересня тут має вирости сучасний термінал міжнародного аеропорту», - розповідає Андрій Цаплієнко.

Азербайджан не перетворює відбиті території у пам’ятник  кривавого минулого і активно будує тут майбутнє

На звільнених територіях - справжній будівельний бум. Створюються транспортні «хаби» і мережа нових доріг. Але іноді простіше пробити дорогу крізь скелі, аніж  до того, з ким переглядався через приціл... І ми, українці, це розуміємо на власному досвіді. 

Андрій Цаплієнко, Сергій Щекочіхін

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся