Автор — Тимур Литовченко
Довго вагався, чи варто описувати свої спогади від того виснажливого дня?! Бо мій погляд є трохи відстороненим — я ж дивився на все з ліжка!.. Що в цьому такого видатного, героїчного?! Проте шановний Anti–Colorados таки вміє бути дуже переконливим. Ну що ж, читайте…
Біжи до своєї мети!
Якщо не можеш бігти — йди до своєї мети.
Якщо не можеш йти — повзи до своєї мети.
Якщо не можеш повзти — лягай і
лежи в напрямі своєї мети!..
(Приказка)
На той момент, коли Революція Гідності досягла свого піку, я не ходив вже півроку, переніс вже дві операції (спочатку на лівому — менш ушкодженому гомілкостопному суглобі, потім мені по кісточках збирали правий гомілкостоп, вщент з’їдений деформуючим арторозом) й готувався до третьої (попередньо призначеної на березень 2014 року). Окрім того, не маючи змоги в інший спосіб позбутися такого «баласту», шеф-редактор нашого журналу розпорядився ліквідувати посаду головного редактора, яку я обіймав. Єдине, що мені лишалося, зважаючи на ситуацію — то це оголосити диван, до якого я був прикутий, ЄВРОДИВАНОМ і лежати на ньому в напрямі Євромайдану.
У рамках наявних можливостей, я знайшов «Диванну сотню», де мене приписали в групу такої собі львів’янки Ольги С., перед нами поставили завдання писати коментарі та лайкати матеріали на підтримку Майдану. Наша керівниця пані Ольга, як згодом з’ясувалося, колись брала участь в русі «Відсіч». Я покопався в мережі, знайшов та переслав їй те, що свого часу писав про цей анонімний рух. А також скинув посилання на обрані статті з сайту «Новий ПіК», на свіженьку публікацію на «Главкомі». Насамкінець, накидав посилання на наявні в мережі піратські копії моїх художніх творів…
Ознайомившись із надісланим, пані Ольга погодилася, що каменти і лайки — це трошки не мій рівень. Попросила писати якомога більше про Євромайдан і неодмінно надсилати їй гіперпосилання на всі мої публікації на «Новому ПіКу» та на «Главкомі». На тому й дійшли згоди.
Щодо подій 18.02.2014, то затію Коордради Євромайдану я вважав жахливою тактичною помилкою. Адже концептуально розглядав Майдан як «Січ ХХІ століття». Січ була потужною і майже непереможною, коли стояла на місці. Коли ж найбільш боєздатна частина козаків формувала загін і вирушала в похід — на Січ могли напасти і навіть зруйнувати її… Аналогія із запланованим на 18.02.2014 «походом» під Верховну Раду напрошувалася сама собою, про що я відверто написав пані Ользі ще напередодні. Вона відповіла, що рішення ухвалене, і ніщо його не змінить.
Тоді я зробив крок відчаю: написав абсолютно авантюрний матеріал, в якому спробував обрахувати «людську базу» Революції Гідності, виходячи з приблизної кількості учасників Євромайдану, Автомайдану та регіональних Майданів. З моїми підрахунками виходило, що за всіма названими людьми «в тилу» стоїть ще 6,5-9 млн осіб. Звідси головне питання: чи настільки міцні яйця у Януковича, щоб покласти в землю та/або розпихати в концтабори 7-10 млн народу — причому швидко й рішучо?! Бо щоб вчинити таке, треба бути жорстокішим від Сталіна, Мао і Пол Пота…
Ясен перець, методика моїх розрахунків була спірною і жодної серйозної критики не витримувала. Але я знав, що з боку Антимайдану мої матеріали на «Новому ПіКу» читають. Оприлюднивши статтю увечері 17.02.2014, я розраховував на внесення хоч якогось сум’яття в лави по той бік барикад. Бо там явно недооцінювали «людську базу» Революції Гідності. Реакцію отримав вже глибоко вночі з 17 на 18 число. Мене обзивали авантюристом, самовпевненим дурнем і т.ін., але в самому тоні відгуків відчувалося: опоненти замислилися… і таки здригнулися, уявивши масштаб майбутньої сутички. Чого я, власне, і домагався.
Зранку 18.02.2014 я отримав скандал від дружини й дочки: вони вимагали, щоб я припинив писати «всякі статейки» на підтримку «майданутих», бо через мою необачність до нас додому прийде міліція, і нас усіх посадять — а я ж між двома операціями й навіть ходити не можу!.. У відповідь я зробив великі очі та запропонував перевірити мою Фейсбук-сторінку — а на Мордокнижку я завбачливо нічого не постив… а про блог на «Новому ПіКу» мої жінки нічого не знали. Коротше, відбрехався… Далі дружина й дочка пішли на роботу, сидіти зі мною приїхала моя мама, і я нарешті увімкнув «Еспресо TV».
Розуміючи, що той день стане епохальним для історії України, я паралельно розігнав ще й PhotoShop. Коли бачив щось цікаве — давив на клаві PrintScrn, після чого зберігав копію екрану із вказанням дати й часу та коротким коментарем. Деякі з цих телекартинок (не всі) згодом я вмістив у фотоальбомі на ФБ. Разом з іншими матеріалами, вони стали в нагоді при роботі над завершальним розділом «Книги Нових Сподівань. 2005-2014» — десятої книги нашої художньої історичної епопеї «101 рік України».
(Далі буде)
???Вісім років тому, 18 лютого 2014 року, в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності.
Зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом повернення до Конституції України 2004 року.
На той час до урядового кварталу було стягнуто великі сили міліції, БТР і два водомети. А у Маріїнському парку зібралися сотні «тітушок».
Коли майданівці наблизилися до Верховної Ради, силовики розкололи колони і разом із «тітушками» почави відтісняти людей. На вулиці Грушевського та Кріпосному провулку почалися сутички. На вулиці Шовковничній проти демонстрантів бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби: світлошумові гранати та помпові рушниці.
З боку майданівців в сторону правоохоронців летіло каміння та петарди, крім того, протестувальники підпалили дві вантажівки КамАЗ, що блокували проїжджу частину. Сутички між силовиками та євромайданівцями відбулися також у Маріїнському парку з боку станції метро «Арсенальна».
Опівдні «Беркут» почав відтісняти мітингувальників по вулиці Інститутській у бік Майдану Незалежності. У свою чергу мітингарі розпочали спорудження барикад на перехресті вулиць Інститутської і Банкової та у Маріїнському парку.
О 16 годині міліція відтіснила протестувальників до Жовтневого палацу, а на вулиці Грушевського «беркутівці» захопили барикади та взялися за руйнування барикад на Хрещатику. Також міліція зайняла Український дім, і взяла під контроль Європейську площу.
Тим часом Служба безпеки України у зв’язку з подіями, що відбувалися в Україні, оголосила про проведення антитерористичної операції на території всієї країни. В свою чергу у Міністерстві внутрішніх справ попередили, якщо до 18-ї години не припиниться протистояння, то вони готові «навести лад» у Києві всіма доступними засобами.
Ще вдень центральні станції київського метрополітену почали закривати, о 16-й метро зупинили повністю. Дороги міста були паралізовані. Окрім того, було повідомлено що рух транспорту в бік Києва буде обмежено.
Близько 20 години силовики почали ще один штурм Майдану, але вже за допомогою бронетехніки – БТР врізався в барикаду, і за ним на штурм пішли «беркутівці» і бійці Внутрішніх військ. У бік активістів безперервно летіли світлошумові гранати, а в бік «Беркуту» – піротехніка. На Майдані зайнялася барикада, біля Будинку профспілок – намети.
З боку Інститутської мітингувальники підпалили покришки. Через деякий час їм вдалось утворити суцільну смугу полум’я, яка заважала пройти правоохоронцям.
Пізно ввечері На Майдані загорівся Будинок профспілок. Полум’я поширилось на верхні поверхи. Спершу мітингувальники гасили вогонь власними силами. Згодом на місце прибули рятувальники. В будівлі були заблоковані люди, але їх вдалось вивести на вулицю.
Події в Києві викликали неабияке занепокоєння в світі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель телефонувала Віктору Януковичу, але він не відповів на дзвінок. Намагався зв’язатися з Януковичем і тодішній президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу, але також безрезультатно. Водночас, віце-президент США Джо Байден у телефонній розмові закликав Януковича відкликати силовиків. Високий представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кетрін Ештон засудила насильство в Україні. Офіційна Варшава попередила владу України про серйозні наслідки у відносинах з Євросоюзом у разі силового розгону Євромайдану.
Під впливом цих сигналів Янукович запросив лідерів опозиції на переговори на Банкову. Розмова тривала близько години, а по її закінченню Віталій Кличко повідомив, що Янукович не йде ні на які поступки і хоче, щоб Майдан очистили.
?В результаті протистоянь 18 лютого, на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку, у Маріїнському парку та Майдані Незалежності загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості.