Юрист-міжнародник Богдан Бернацький: За 5-7 років Україна ввела санкції проти більше ніж 2000 осіб та понад 1000 юридичних осіб РФ. І ми маємо сказати, що ці санкції не працюють

Чим відрізняються санкції проти конкретних осіб від секторальних, чому останні Україна досі не застосувала до РФ, та як сталося, що порушники санкційного режиму не несуть ніякої відповідальності в інтерв’ю УНІАН розповів юрист-міжнародник Богдан Бернацький.

Розкажіть про санкції, які вводить Україна, наскільки вони достатні та ефективні?

Треба розділити цю історію. Окремо розглядати випадки введення санкцій проти Нікарагуа (це перші секторальні санкції в історії Україні), а також другий санкційний режим, який був запроваджений ще у 2015-2016 роках проти посадовців Російської Федерації – тих, хто здійснює злочини проти міжнародного права, проти територіальної цілісності України.

Були санкції проти юридичних осіб на тимчасово окупованій території. І також, окремо, треба розглядати останній випадок, якій привернув найбільшу увагу суспільства, це санкції проти медіаактивів Тараса Козака (народний депутат від ОПЗЖ, - УНІАН), та Козака особисто. Всі ці приклади йдуть під вивіскою «санкції», але за природою вони різні.

Розповісте про них детальніше?

Санкції проти Нікарагуа є досить типовими для міжнародного права. Ми бачимо випадок, коли третя держава вчинила не дружній крок що до України - відкрила почесне консульство у Криму. Указ про його відкриття підписав президент Нікарагуа, і, попри звертання, офіційні запити українського МЗС, це консульство продовжує діяти, і його очолює людина, яка була засуджена на території України. Це порушує фундаментальні принципи міжнародного права.

Реакція України - цілком пропорційна, однак форма могла б бути трохи іншою. Були введені секторальні санкції. Але у цих діях відсутня певна економічна логіка, адже у нас майже відсутня торгівля з Нікарагуа. Тобто ми заборонили те, чого фізично не існує. Натомість треба розуміти, що на такі дії треба було б відповідати персональними санкціями проти оточення президента, проти високопосадовців Нікарагуа.

Другий аспект – до санкцій ЄС проти Нікарагуа ми могли б приєднатись не тільки на політичному рівні, а на юридичному. Заходи ЄС, які вже запроваджені, вже є досить ґрунтовними. Було б правильно до них приєднатись. Це дозволило б продемонструвати нову якість у відносинах з ЄС, показати, що ми готові виконувати Умову про асоціацію в повному обсязі (особливо в зовнішньополітичній частині).

Експерт зазначив, що українські санкції проти Нікарагуа є досить типовими для міжнародного права / ua.depositphotos.com

А наші санкції проти РФ?

Україна запровадила санкції проти високопосадовців РФ, військового керівництва, компаній, які працюють у сфері ВПК і таке інше. За 5-7 років санкції були введені проти більше ніж 2000 осіб та понад 1000 юридичних осіб. І ми маємо сказати про те, що вони не працюють.

Вони мають лише морально-політичний вимір. Ми маємо якісь папірці, де написані прізвища та юридичні компанії, з якими нам не можна торгувати, вести бізнес, відкривати рахунки. Питання у тому, що немає жодної відповідальності за те, що хтось не виконує вимоги закону, співпрацюючи з підсанкційними суб'єктами. Будь-яка особа може вести бізнес, як зазвичай. Може, хтось буде нести якусь моральну відповідальність, проте юридичної відповідальності не буде. Виходячи з цього, санкції не працюють.

Ми можемо хоч всіх зробити підсанкційними суб'єктами – різниці не буде. Немає юридичних механізмів притягнення до відповідальності. І це те, чим я займаюсь. Я допомагав підготувати законопроект про національні та міжнародні санкції за авторства Єлизавети Ясько (народний депутат від «Слуги народу»). Цей закон дозволяє ввести відповідальність - фінансову, юридичну, кримінальну - за порушення санаційного режиму і ввести механізм моніторингу. Ми пропонуємо єдину системну реформу санкційного законодавства.

В чому ще проблеми з нашими санкціями?

У нас ніби санкції є, а тих, хто слідкує за їх дотриманням, немає. Тих, хто до відповідальності буде притягати, теж немає. І зараз єдиний формат, в якому ми можемо побачити, проти кого накладені санкції – зайти на сайти президента України й РНБО та продивитись історію рішень, а також шукати підприємця, який нас цікавить. 

Санкції проти РФ були логічним продовженням нашою політики відсічі агресії, аби продемонструвати, що Україна засуджує злочини агресії, не визнає анексію Криму і т.д. У відповідь на грубі порушення міжнародного права, Україна застосувала до РФ персональні санкції. І тут така логічна річ: враховуючи масштаб порушення міжнародного права, масштаб недружніх дій, Росія переважає Нікарагуа за всіма показниками. Втім, секторальні санкції ми до РФ не застосовували.

Українські санкції проти російських посадовців мають лише морально-політичний вимір, зазначив юрист / Ілюстрація REUTERS

Переходимо до наступного типу санкцій?

Третій трек – остання історія про те, що українській уряд наклав санкції проти медіаактивів, які належали або належать народному депутату Козаку, і проти нього особисто. І тут є декілька питань юридичного і політично-морального характеру, на які варто звернути увагу.

Нагадаю, що у 1991 році ще існувала Комуністична партія України, і президія Верховної Ради її заборонила, сказавши, що партія порушує Конституцію, хоче вчинити державний переворот і т.д. Втім, у 2001 році Конституційний суд України вирішив, що та заборона була не конституційною. Але партія була заборонена, фізично, юридично вона перестала існувати, і вона не могла брати активної участі при розбудові незалежної України. Думаю, що на цьому прикладі ми можемо побачити певну аналогію, хоча тільки історія може сказати, чи буде ця аналогія доречна.

Тож санкції, про які ми говоримо, виявились лише юридичним механізмом для заборони каналів. Я вважаю, що мали бути застосовані інструменти кримінального права, механізми анулювання ліцензій на мовлення, але вибір був зроблений таким чином. Можливо, логіка президента в тому, що, якби почалось кримінальне розслідування, воно б не завершилось і за десять років.

Президент та РНБО аргументували своє рішення двома підставами. Перше - ці канали і пан Козак, як власник, отримували фінансування, пов’язане с терористичною діяльністю. Друге обґрунтування - ці канали отримували фінансування з держави-агресора. Це два окремих юридичних аргументи, хоча вони нібито пов’язані. Таким чином, вони ніби вважають, що ці канали - не українські. Якщо вони підпорядковуються або фінансуються державою-агресором, вона ніби має «контрольний пакет акцій».

Всі документально підтвердженні дані не опубліковані, вони не є у загальному доступі, ми можемо орієнтуватись тільки на заяви та виступи. І звісно, ця історія буде оскаржена. Для ЄСПЛ, якщо справа туди потрапить, поріг доказовості, ступінь доказовості буде дуже високий. Тож буде питання: чи достатньо доказів було у РНБО, щоб приймати таке рішення? Якщо дивиться на це рішення крізь призму захисту прав людини, захисту діяльності журналістів, ми будемо мати до нього дуже багато питань. Це унікальний випадок, і складно уявити, які наслідки й результати будуть у цієї справи.

На думку експерта, введення санкцій проти каналів Медведчука - унікальний випадок / фото УНІАН, В'ячеслав Ратинський

Наскільки ефективні санкції, які проти Росії вводили ЄС та США?

На ваше питання намагався відповісти уряд Німеччини. Під час однієї прес-конференції було питання: «Як Німеччина оцінює ефект від санкцій проти РФ?». На що була відповідь: «Уряд не займається таким дослідженням». Логіка дуже проста – майже неможливо оцінити ефект за певною науковою методологією. Наприклад, падіння ВВП ні про що не скаже, конкретних результатів не дасть. Це дуже комплексна річ.

Однак, санкції мають ефект у вигляді стримування технологічного розвитку наукомістких галузей економіки, і це можна дослідити. Наприклад, «Північний потік-2». Ефект санкцій в тому, що він досі не збудований. Деякі компанії через загрозу з боку США відмовляються від співпраці.

Відбувається певна мілітаризація РФ, вона збільшує свій військовий потенціал. Санкції ЄС накладені, щоб не допомагати у його збільшені. Чи досягає це мети – так. Для них це послідовна правильна поведінка. Можливо, Україна хотіла б більше санкцій та щодо інших секторів економіки, але це рішення ЄС.

Для України санкції - це нова історія, вона почалась тільки у 2014 році, до цього санкції практично жодного разу не вводились проти третьої держави. Проте у ЄС та США є санкційна історія з дуже довгим періодом. ЄС почав активно розвивати санкційну політику років 10-15 тому. Мета – дотримання своїх цілей зовнішньої політики: протидія тероризму, захист прав людини, демократії, верховенства права, протидія тим, хто вчиняє недружні кроки щодо ЄС.

Є чіткі критерії, інструменти й механізми виконання санкцій ЄС. Держави напряму імплементують ці рішення ЕС. Наприклад, Австрія не може постачати зброю в певні країни, на які накладена заборона про постачання зброї, або не може інвестувати, давати позики банкам, які відкриті в Криму. Якщо хтось порушить, будуть дуже серйозні наслідки. Штрафи дуже великі, вони можуть доходити до декількох мільйонів євро. Рекордний штраф – 20 млн євро, був у Сполученому Королівстві. Є кримінальна відповідальність, і теж дуже сувора – 5-10 років позбавлення волі. І про такі випадки писали ЗМІ.

Не завжди санкції накладаються з наміром досягти конкретного результату. Подивімось на санкції проти високопосадовців Венесуели, у яких заморожені активи й таке інше. Санкції вводили через те, що були порушенні права людини, порушені демократичні принципи, виборчі стандарти та т.д. Чи дотримуються зараз у Венесуелі прав людини? Звісно, ні. Це процес дуже довготривалий. Інколи санкції використовуються як інструмент демонстрації міжнародної позиції, щоб показати, що держава або ЄС не згідні з певною поведінкою третіх держав. Це закладає цеглинки в фундамент міжнародного правопорядку.

Влад Абрамов

УНІАН в Google News