На підвіконні горить свічка, яка нагадує про голодомор, на заставці монітора – світлини з Майдану. В телевізорі, листаючи канали, щоразу натикаєшся на якогось «політичного трупа» з команди Януковича, що дивним чином воскрес.

Яка, крім московських грошей, причина успіху п'ятої колони? Очевидно у тому, що вони самі вірять у те про що говорять.

Колаборант в Україні це гібрид. Гібрид homo совєтікуса, малороса, бариги та популіста. Подібні люди були всю історію української нації і сподіватись, що вони враз десь щезнуть – наївно. Сотні років без державності призвели до того, що у нас ще довго будуть народжуватись подібні Віктори, Нестори чи Вадими (чимало тут осіб й іншої нації). Гени – страшна сила, вони міняються дуже повільно.

Орбіта наша хоч і відхилилась від північного сусіда, проте не настільки як хотілось. Просто озирніться навколо: у правлячій партії достатньо негідників та малоросів та й «самий величний із правителів» теж патріотизмом ніколи не відзначався, ми продовжуємо споживати російський медіа продукт і переходити на російську аби на образити співрозмовників.

Але нація наша поступово йде на поправку. Травма двох майданів і війна поставила кордон неповернення. Так, «мудрий український народ» ще може вестися на телевізійного персонажа, який з усіх сторін ідеальний, але повернення колаборантів у всеукраїнському масштабі – неможливе. Колективний Медведчук уже не захопить владу, бо значна частина такий вибір просто не сприйме – від слова ЗОВСІМ.

Проте, залишається неприємний осад: наявність деструктивної сили на кшталт ОПЗЖ і їм подібних продовжують гальмувати наш розвиток. Ми псуємо шанс за шансом, і велика частина українців, втрачаючи надію, їдуть геть. Їдуть туди, де чесні суди, де можна без страху працювати на себе, де немає «ватних», в місця, де до Росії дуже далеко.