В ефірі програми «Право на владу» з вуст ведучої, а також з вуст лідера однієї з олігархічних партій, близької до власника телеканалу, пролунали схожі звинувачення на адресу Порошенка і його політсили — ви мовляв розколюєте країну.
Конкретніше — Порошенко виступає на захист української мови і тд, дає оцінку, хто патріот, а хто ні, і цим він шкодить Україні і вносить сум'яття, підриває державу.
Згадувати ім'я цього політика, як і ведучої, зайвий раз не варто. Їхнім спільним роботодавцем є Коломойський, і це він говорив їхніми губами.
Весь пафос цих заяв інформаційних рупорів одіозного олігарха, який на різних напрямках прагне змінити зовнішньополітичний курс України на проросійський, бо Захід для нього закритий, полягає у тому, що активна проукраїнська позиція «роз'єднує» країну.
І знаєте що це дуже сильно нагадує? Напад одеської вчительки на ученицею за те що та принципово і впевнено говорила українською.
А ну-ка встань! Поднялась! Поднялась, говорю! «Да!». Как ты отвечаешь мне? Ты посмотри на неё! Почему ты мне так сказала: «Да!»?.
– Нуу… да.
Ребята, я чуствую, что вообще треба на українскій мові казати. Бо в нас, бачте, бачте, шо робиться? Вона на українській мові, так вона, получаєтсья, зверху, а ми знизу! А вона више нас, понімаєте?
Звичайно, на цих же «плюсах» в часи президентства Порошенка за допомогою фейків і маніпуляцій було нанесено таку шкоду українській державності, чи навіть ментальному здоровью українців, яка важко піддається підрахунку. І вони продовжують маніпулювати. Але зараз це вже більше ніж про політику.
Такі розмови — в ефірах, в школах, в курилках, як раз і будуть дедалі частішими. І цей, не розкол, а потреба визначитись, мати сміливість бути собою, і стане основною характеристикою вже післявиборчого періоду в Україні.
Ескапади слуг Коломойського демонструють, наскільки вони не впевнені у собі, попри величезні ресурси і вплив, якими володіють. В їхніх словах читається намір очорнити не якусь там партію, а взагалі людей, які вміють і хочуть думати, які бережуть свою самобутність, і яким не «какая разница».
І що симптоматично — одеській вчительці це не допомогло.
