Три роки минуло з дня загибелі у Миргороді патріота, побратима, найдорожчого сина, чоловіка та батька Олега Супруненка, але про справедливе покарання вбивцям говорити не доводиться.
12 липня 2017 року Україною прокотилася страшна звістка про жорстоке побиття, а по суті політичну розправу над молодим політиком, депутатом-свободівцем Миргородської міської ради Олегом Супруненком. Потім були 26 днів боротьби у реанімації, а вже 7 серпня серце молодого патріота не витримало. Миргородці та вся Україна втратили гідного представника нації.
Знущання на цьому не закінчилися – батьки й дружина Олега вже три роки вимагають у суді справедливого покарання вбивцям, щораз вимушені слухати брехню нелюдів.
Якби свободівці не тиснули на владу, вбивць Олега Супруненка навіть не взяли б під варту. Справу затягують?
Наприкінці лютого 2019 року Миргородський міський районний суд засудив убивць депутата-свободівця – Хачатура Хачатряна (10 років) та Левона Марданяна (4 роки і 6 місяців), проте й до сьогодні вони перебувають у СІЗО та оскаржують свій вирок у Полтавському апеляційному суді.
Ще одного нападника, Олександра Гребенюка, який зізнався у раніше, відправили за ґрати на 7 років. Проте вже 2 липня 2020 року його повторно допитали у залі суду, де він повністю змінив свої покази. Четвертий злочинець (Руслан Хачатрян) утік, ймовірно до Московії.
Очільник Полтавського обласного осередку ВО «Свобода» Валерій Черняков переконаний, що справу «зливають» та переграють, адже вже втретє в суді змінили прокурора з невідомих причин.
За що вбили Олега?
Очільника Миргородського осередку ВО «Свобода», керівника свободівської фракції в Миргородській міськраді Олега Супруненка вбили за те, що не «прогнувся» під місцеву владну мафію.
Олег протягом років захищав інтереси громади – проводив активну просвітницьку роботу, постійно відвідував усі загальноукраїнські патріотичні акції та заходи, був активним волонтером. У міськраді він займав чітку політичну позицію та перебував у протистоянні з провладною більшістю, захищав інтереси миргородців – за це його і вбили!
Нагадуємо, що вночі 12 липня 2017 року на свободівця, який повертався зі зміни на арматурному заводі, де працював слюсарем, на нього напала банда нелюдів під керівництвом «колеги» ‒ депутата-«ляшківця» Хачатура Хачатряна.
Тихе курортне містечко захлинулось у крові патріота ‒ за 300 метрів від дому його по-звірячому побили арматурою і битками четверо, а потім кинули непритомним на узбіччі.
Саме дружина знайшла покаліченого скривавленого Олега, а не поліція. Через три тижні його не стало.
Рідні майже до деталей пам’ятають той місяць… Здавалось, що йому стає краще: вийшов з коми, почав говорити, та не судилося. Вбивці переламали все тіло ‒ це за його громадянську активність та роботу як політика-націоналіста. Кількість і тяжкість травм жахала навіть реаніматологів.
У Олега залишилися згорьовані батьки ‒ Андрій Миколайович та Катерина Михайлівна, сестра Юлія, племінник Денис, дружина Аніка та півторарічний син Святослав. Його побратими свободівці продовжують контролювати судові засідання і підтримувати родину. Миргородці вимагають від правосуддя знайти та покарати всіх виконавців та замовників убивства.
Що Олег зробив для Миргорода?
Не так багато встиг, як йому хотілося. Серед важливих проблем, які він намагався розв’язати, – несанкціоноване підвищення цін на проїзд у маршрутках. Він ішов проти всіх – проти мера і депутатського корпусу.
Своїми силами організовував громаду, збирав підписи, проводив віча. Ця боротьба тривала декілька місяців, і вона була непроста. Олег ініціював створення комісії з вивчення правомірності підвищення тарифів на проїзд у міському транспорті, планував подати звернення в прокуратуру. Навіть готувався до цього.
Також боровся за припинення хабарництва у садочках і школах, за ремонт доріг без корупційних схем, за справедливі податки для малого і великого місцевого бізнесу.
Як голова регламентної комісії, розробив удосконалений регламент, за яким депутати працюють досі. Організував багато просвітницьких, культурологічних заходів, поїздок, відкрив у Миргороді дошку Героям Майдану, започаткував щорічний Марш вишиванок (без нього це не робиться), показ фільмів та лекцій до Дня Героїв Крут.
В ньому бачили конкурента, загрозу, чи не єдиного, хто міг публічно сказати правду, називаючи прізвища порушників. Його ідеї та справи продовжують побратими, депутати-свободівці. Наприклад, з ініціативи «Свободи» Миргород позбувся чергової окупаційної спадщини. Вдалося змінити совєцьку назву центрального парку міста («Дружба») на Парк ім. Тараса Шевченка. Саме Олег Супруненко свого часу розпочав справу перейменування парку.
Довідка: Олег народився у Миргороді. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №1 ім. Панаса Мирного. 2005‒2008 рр. навчався в Миргородському державному керамічному технікумі імені М.В. Гоголя. 2013 року вступив до лав Всеукраїнського об’єднання «Свобода». З жовтня 2015 року обраний депутатом Миргородської міської ради VII скликання від ВО «Свобода».
Олег любив рідне місто й намагався зробити його жителів щасливішими. Він був небайдужим, чесним, конкурентним молодим політиком. Майже весь час пропрацював на місцевому арматурному заводі. Вів досить скромний, звичайний спосіб життя. 
З 2011 року Олег активно включився в громадське життя країни. В 2012 році разом із дружиною він був спостерігачем, журналістом від ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА». Слідкував за виборчою компанією. Через півроку Олег став головою Миргородської міської організації ВО «Свобода».
Перша організована ним патріотична акція у Миргороді, створення графіті Тараса Шевченка до Дня української мови та писемності зі словами «Не вмирає душа наша! Не вмирає воля». Акція отримала сильну підтримку від миргородців. Пізніше таке графіті намалювали і в Кременчуці.
Олег лише кілька місяці керував організацією, як на його плечі звалився Майдан. Розпочалася Революція гідності в Києві та в кожному місті в Україні. Він був одним із лідерів миргородського Майдану. 
Олег також був в Києві, в епіцентрі кривавих подій. 18 лютого обороняв Кріпосний провулок та вулицю Шовковичну від антимайданівців і «Беркута», щоб дати час відійти жінкам і літнім людям. 18-19 лютого тримав разом з іншими барикаду на Софійській площі. Повернувшись до Миргорода в ніч з 19 на 20 приступив до організації барикади на в’їзді зі сторони ПрАТ «Армапром», що забезпечило потужну охорону громадського порядку в буремні для країни часи та не дозволило дестабілізувати ситуацію в місті і влаштувати погроми.
Після Майдану з ініціятиви Олега було встановлено дошку «Героям Майдану» на будівлі Краєзнавчого музею. 2014 року Олег організував фарбування центрального мосту в Миргороді у патріотичні кольори під гаслом «Розфарбуй Миргород! Розфарбуй Україну!». На день пам’яті Героїв Крут щорічно проводив історичні лекції для дітей. Запровадив традицію щороку проводити Марш вишиванок на День незалежності України.
Також Олег Супруненко був активним волонтером. Збирав гуманітарну допомогу для військових на Схід. Готував подарунки на Миколая для миргородських бійців, на день пам’яті Героїв Крут. Проводив патріотичні та історичні лекції для дітей. Побратими згадують, що Олег також хотів відправитися на передову, але це питання не обговорювалось, тому що його дружина Аніка завагітніла.
Завдяки активній громадській роботі та підтримки виборців Олегу вдалося завести фракцію «Свободи» у складі трьох чоловік у Миргородську міську раду. Він очолив комісію з питань регламенту. Олег був одним із кількох депутатів, що дійсно їздив на велосипеді, а не на автомобілі, на роботу і у депутатських справах. На звичайнісінькому велосипеді «Україна». Часом соромливо пристібав його біля офісу «Свободи», а потім пішки доходив до міськради.
Патріот із непереборним відчуттям справедливості ‒ саме таким був Олег Супруненко ще зі шкільної лави. Таким і залишався у міській раді: не боявся говорити правду й ставити незручні питання, відстоюючи інтереси громади, яка його обрала. Він брав активну участь в оскарженні незаконно підвищення тарифів на проїзд у місцевому громадському транспорті, а також критикував місцеву владу за надто тісну співпрацю і потурання «бізнесменам».
Провести його в останню путь прийшли тисячі людей з усієї України. Його батьки, друзі та соратники вбиті горем. Вони запевнили, що не зупиняться в пошуку винних в страшному вбивстві людини. Поховали Олега Супруненка на кладовищі неподалік від батьківського дому.
Олегу Супруненку депутатський корпус міськради присвоїв звання Почесного громадянина Миргорода (посмертно). В щорічному конкурсі «Людина року» нагородили званням «Патріот року ‒ 2017». Також Олега Супруненка внесено до Книги Пошани Полтавської облради за вагомий внесок у розбудову демократичної держави та розвиток місцевого самоврядування. На фасаді рідної Миргородської ЗОШ №1 йому відкрили пам’ятну дошку.
«Він був сама чесність. Це промовляли його глибокі сині очі», ‒ так характеризують Олега всі ті, хто був знайомий із ним.
Пресслужба Полтавської обласної організації ВО "Свобода"