Спостерігаючи за ситуацією, в якій опинився президент Зеленський і його партія перед місцевими виборами, кидаються в очі ключові проблеми, які вже восени можуть стати рушієм перетворення Зеленського на прототип Ющенка.
• По-перше, рівень недовіри до президента перевищив показники довіри в соціологічних дослідженнях на 10% (51% проти 41%). І в цей же час Зеленський є головним двигуном піар-кампанії зеленої партії, яка поведе своїх людей в органи місцевої влади восени. Піарники Зе-команди не придумали нічого кращого, ніж знову виїхати на особистому рейтингу Зеленського. Та фундаментом кампанії є концентрація на позитивних історіях, як роздача квартир постраждалим від вибуху газу в будинку на Позняках, чи обіцянки грошей людям після повені, а ще «Велике будівництво». Масштабна понад стомільярдна «стройка» інфраструктурних об'єктів і доріг на фоні корупції, яка нікуди не поділася з галузі, а значить гарантує президенту скандали, що битимуть по рейтингу.
• По-друге, історія з посадкою Порошенка. Тут є дві сторони медалі. З одного боку присутня ініціатива команди Портнова, яка закидує органи заявами на п'ятого, і доводиться таки все розслідувати. Проте, весь негатив електорату Порошенка направлений на Зеленського. «Євросолідарність» мобілізує свій електорат, а Зеленський, який замість того, щоб абстрагуватися, втягується в цю історію, коментує про Порошенка щось журналістам і не приховує до нього негативу. Відповідно, «Євросолідарність» практично наздогнала «Слугу народу» за соціологією -21,3% проти 26,6%. До цього фактору додається історія Стерненка і критика генпрокурора Венедиктової, негатив до якої трансформується в гнів на президента, бо це його кадр.
• По-третє, маємо певний ультиматум Росії, яка певним чином наполягає на ухваленні змін до Конституції України щодо особливого статусу Донбасу. І це як одна з умов втілення в життя плану Єрмака-Козака, який дозволить провести вибори в ОРДЛО у жовтні разом з місцевими. План цей практично помер, бо часу майже не лишилося. Плюс інформаційно Банкова не прокачала цю історію так, щоб вона не вбила рейтинг «слуг». Він асоціюється зі зрадою і капітуляцією. Та й фізично підготувати все до виборів в ОРДЛО вже неможливо, як і забезпечити домовленості щодо нашого контролю над кордоном та виведення іноземних збройних формувань під контролем умовно ОБСЄ. Та залишається час до 17 липня, коли завершується сесія ВР. Потрібно відправити проєкт змін в Конституційний суд, отримати відповідь і забезпечити голосування 226 голосами на позачерговій сесії в серпні і потім дати 300 голосів на черговій сесії на початку вересня. Важливо, що ВР має ухвалити постанову про місцеві вибори саме до 17 липня. Потім ЦВК має ухвалити постанову, необхідну для проведення місцевих виборів. І якщо там буде сказано, що в ОРДЛО їх провести неможливо, то про план Єрмака з Козаком можна забути. Принаймні, до осені точно. Хоча Зеленському вибори провести дуже б хотілося. Бо це синонім миру і фактично ріст рейтингів. Провал стратегії по Донбасу — це фіаско.
• По-четверте, також провал плану Єрмака і Козака означатиме, що Росія обирає шлях знищення Зеленського. Як колись робила це з Порошенком. Посилення партій, які виступають за добросусідські стосунки з РФ, помітний неозброєним оком. Партія Шарія, яка виступає лайт-версією Медведчука, пішла у відкриту війну з Банковою, примушуючи піар-команду президента робити помилки. А Шарій грає на електораті Зеленського, що живе на Півдні та Сході. Це так зване «болото», яке забезпечило перемогу Зеленського рік тому. Якщо «Слуга народу» провалить місцеві вибори, то крах і без того слабкої вертикалі влади практично невідворотній. А враховуючи те, що Зеленський не може контролювати власну фракцію в парламенті, що доводить провал голосування за програму уряду, не здатен забезпечити баланс між олігархами і змушений опиратися на Ахметова та правоохоронців Авакова, його можуть підштовхнути до кількох сценаріїв.
Перший — розпуск Ради і спроба виграти вибори без монобільшості, об'єднавшись у коаліцію з кимось.
Другий — стати Ющенком 2.0 і, можливо, останнім президентом, після якого в нас буде парламентська республіка.
