«Пекельна Хоругва або Різдво Козацьке»- найкращий український фільм для дітей і дорослих. А тепер уже і культовий для українців. Справжній вибір народу.
Аплодисменти і овації в кінці фільму,забиті зали, походи в кіно родинами по два-три рази.
Єдиний мінус- штучно обмежена кількість залів і сеансів.
Цей фільм уже наша спільна удача.
Прорив для українського кіно.
Вибір українського глядача.Чесний і щирий.
Без всякої реклами і підтримки. Без постерів і плакатів, і всього того що треба.
Виключно силами інтернет-спільноти , ланцюгової реакції, яка прокотилася в Україні і за кордоном.
Всі українці віх діаспор просять, а деякі і вимагають показу у них.
Коли це і з яким фільмом було?
Тисячі і десятки тисяч захоплених відгуків від дорослих і дітей. Діти навіть дзвонять мені і дякують. Люди підходять на вулицях і дякують.Та що там говорити.
Пекельна Хоругва впевнено потіснить всякі американські «Один вдома» у різдвяний час, не кажучи вже про московські «рождєствєнскіє подєлкі», «льогкі пари» і малоросійські «Діканьки з чєрєвічкамі».
А головне — наш фільм лікує і зшиває поранену,пошматовану і розтоптану душу нації, яку спеціально нищать, принижують і упосліджують всякі «квартали» і решта «обсирателів»
На фільм заходять глядачі, а виходить народ.
Я не очікував такого народного визнання і успіху.
Дякую і вам, нашим глядачам, українцям за визнання, підтримку і допомогу.
Є певні питання,які виникають у глядачів і повторюються.
Отож відповідаю на них.
Значить так. Сценарист я сам. Не все ввійшло в фільм, а дещо ввійшло не так як хотілося.
«Жарти про тещу і зятя»- цитати із українських народних казок. Якщо хочете вкажу звідки. Там багато посилань до народних казок і легенд. Середньовічний і бароковий фолькльор.
Я перекопав купу архівів і документів.
Як в Пропалій Грамоті такі відсилання є.( Наприклад сцена із пістолями- пряма цитата із Костя Гордієнка.)
І жарти в фільмі якраз дуже вдалі. Дивіться реакцію залу. Якщо особисто комусь і «не зайшло», то іншим в самий раз. Головне те що в тему. «Жити з жінкою і тещею»- пряма дослівна цитата із казки про вовка. Це дослівне цитування його клятви. Треба знати свою міфологію і фолькльор. Так що розслабтеся.
Якщо ти чогось не зрозумів, то це може не «провал» сценарію, а «провал» у знаннях по міфології.
Про «убогу картинку» батальних сцен . Нагадую всім ще раз. Це дитяча казка. Тут не може бути гіперреалізму чи стилю «битва хобітів», від якої моторошно. Навіть та сама шабля ввійшла у фільм «із скрипом». До останнього моменту вагалися із нею. Єдиний кадр. Все решта робилося досить умовно спеціально. Дітям зайшло чудово. Просто супер. Уже знаю по відгукам. Значить все правильно зробили.
Для прикладу в Пропалій Грамоті батальна сцена взагалі супер убога. Тупо звуки битви на тлі прапору. І все.
І вистачає. У нас теж вистачає.
А головне «працює» так як треба. Цо занадто то не здраво.
Ваш любимий реалізм тут не потрібен зовсім. Це ж своєрідна гра , як у буфонаді чи вертепі.
Стосовно вашого улюбленого «графонію». Пора вам всім попуститися.
Я вже писав всім і повторюся.
«Графоній» тут діло десяте.
Він тільки супроводжує ідею. Фільм для дітей. Їх все влаштовує на всі сто відсотків. Мене теж. Якщо козак зникає в спалаху і тут же з'являється, то цього досить абсолютно. Не бачу сенсу якось особливо це обставляти. Щоб сноби потішилися? Дитина не зверне на ваш «особливий графоній» жодної уваги.
І дитині начхати дорогий ексклюзивний «графоній» тут використано, чи простий. Зник- появився. От що важливо.
Це у тупих фільмах заповнюють порожнечу спецефектами. Подивишся кіно, і не згадаєш про що воно. Тільки дорогі спецефекти і згадаєш.
У нас із дією і сюжетом все нормально. Тому ніхто не звертає уваги на спецефекти.
Реакція в залі це підтверджує.
Спецефектів рівно стільки, скільки треба для розуміння дії. Вам шашечки чи їхати? Нам із дітьми — їхати.
Те ж саме щодо костюмів і решти закидів по антуражу,декораціям і т.д..
Це КАЗКА!!!!!
Тому все із цим нормально.І люрекси і пошив і крій і шапки з хустками.
Скажені реконструктори, екзальтовані етнографи і решта упоротих ідуть лісом.
Ми знімали не історичний фільм і не реконструкцію побуту хутора Вільшанки.
Це своєрідний український Невеленд.
Як і має бути в казці. Реакція глядачів нам в поміч.
Дерев'яного намиста не буває? А чорти бувають?
В казці головне символ.
От із ними ми всі і працюємо.
Для прикладу- ми граємося з дитиною. Хлопчик щасливо вимахує іграшковим мечем. Дорослий «адепт графонію» каже: «Який жах! Як можна допустити вимахувати мечем не із сталі 09Г2 ?!!!! І де , курва, ваша заточка під 30 градусів ,мозаїчні піни на руків'ї і кабошон на сорок каратів?
А малий в цей час зносить голову дракону і рятує свою рідну країну Україну.))))