Свято для кожного, у кого в серці Україна!

Петро Порошенко

Важко навіть уявити, ще 2014 року, коли зелені чоловічки вже окопалися в Криму, Україна відзначала день захисника за російським календарем – 23 лютого.

За п’ять років 14 жовтня вкарбувалося в українську історичну пам’ять. Отже, рішення про нове свято було правильним.

Український народ поважає свою армію і пишається нею. Її боїться агресор. На неї з острахом озираються капітулянти. Вона виставила для них жирні червоні лінії, – і горе тому, хто їх перетне.

Щиро вітаю наших воїнів із Днем захисника України! Слава Україні!

* * *

Сильні, відважні, мужні та вірні – такі сучасні захисники України!

Для всієї України ви – герої. Завдяки вам Україна була, є і буде!


Ірина Геращенко

ДЯКУЄМО! Нашим захисникам і захисницям! За мужність і справжність. Дякуємо, що живі!

… Згадуємо сьогодні кожного і кожну, хто загинув за Україну, й вклоняємося їх пам’яті.
Молимося за поранених і заручників.
Просимо Господа, щоби були звільнені всі полонені та знайдені всі зниклі безвісти.

Надихаємося подвигом живих, хто воював і воює за Україну!

Зі святом захисників і захисниць України!

Дякуємо!!!


Гліб Бабіч

З Днем Захисника України!

Низький уклін вам, побратими! Живим і всім, хто пішов у небо.
Поки ви є – Україна жива!

Низький уклін вам волонтери і всім, хто допомагав нам, – ваш внесок у захист України величезний.

Низький уклін всім, хто підтримував нас, співпереживав і чекав.

Низький уклін тобі, Україно! Країна, за яку варто воювати. І за яку не соромно загинути.

Зустрінемося на Марші в Києві. Вихід з Парку Шевченка о 16:00, приходьте заздалегідь.

Хто не зможе – ви все одно з нами. Ми завжди разом.


Victor Tregubov

Есть разные чувства.

Вот есть, например, чувство, когда от твоей большой родины отрывают кусок (например, твою малую), а ты хрен что можешь сделать.

А есть чувство, когда ты постоянно проверяешь новости о перемещениях техники у границ.

Но есть и чувство, когда новость об этом перемещении вызывает у тебя ироничное ну-ну.

А есть чувство, которое испытываешь при виде своего флага над городом, над которым раньше висело тряпье оккупантов.

А ведь где-то есть еще чувство, когда ты знаешь, что вчерашний оккупант испытывает вот это вот самое первое чувство из списка.

Вот за то, чтобы испытать последнее чувство, можно и всю жизнь потрудиться, нэ?

С праздником, котики.


Николай Ильинов

Не просто так…

Каждый год в Украине более 300 тыс людей умирают от болезней сердца. Умирают просто так: из-за неправильного питания, из-за злоупотребления алкоголем, из-за того, что не уделяют внимания профилактике заболеваний, в конце концов, из-за хреновой медицины, на которую нужно увеличивать финансирование, а не на офис президента.

Каждый год в Украине гибнет в ДТП более 3 тыс человек и более 30 тысяч получают травмы. Гибнут просто так: из-за несоблюдения правил дорожного движения, из-за пьянства за рулем, в конце концов, из-за хреновых дорог, на которые нужно увеличивать финансирование, а не на поддержку предприятий Коломойского.

Каждый год в Украине осуществляется около 5 тысяч умышленных убийств. Убивают просто так: из-за ревности, по пьяни, из-за денег, в конце концов, убивают по причине хреновой работы правоохранительной системы, которую нужно совершенствовать и увеличивать на это финансирование, а не на марафоны и прочие «фишечки» нового преЗедента.

За 5 лет войны погибло около 2,5 тысяч украинских воинов. Погибли НЕ ПРОСТО ТАК, а за то, чтобы на территории Украины люди спокойно жили, строили планы, воспитывали своих детей, в конце концов, чтобы они не умирали от болезней, пьянства, невежества, не убивали друг друга в мирное время, а наоборот задумались о ценности жизни. Возможно это единственные 2500 смертей, которые за последние 5 лет были в нашей стране НЕ ПРОСТО ТАК. Много ли это? Для семей погибших это трагедия, которую нельзя измерить цифрами. А для страны? Это приблизительно в 2 раза меньше, чем за это же время утонуло в реках, озерах и морях страны в мирное время или в 15-20 раз меньше, чем за это же время покончили жизнь самоубийством.

Но этого достаточно было, чтобы сохранить страну, сохранить десятки, а может, и сотни тысяч жизней тем, кого они прикрыли своими спинами. И сегодня один из тех дней, когда хочется вспомнить погибших и просто сказать спасибо живым!

ВСЕ БУДЕТ УКРАИНА!

СЛАВА УКРАИНЕ! ГЕРОЯМ СЛАВА!


Олена Монова

Ангела на плече тем, кто на линии огня.
Ангела за спиной тем, кто не дожил.
Нам всем терпения и веры.
С праздником, Украина.
Мама Божа, дітей своїх бережи.

***
В пятый раз я пишу это, пять лет подряд.
И буду писать до тех пор, пока три слова — на линии огня — не рассыпятся в придорожную пыль, станут лишь памятью и навсегда останутся в прошлом.


Татьяна Худякова

Спасибо тем, кто не отпетлял, не отмазался. Тем, кто боялся, но вставал.
Тем, кто умирал, но возвращался снова.
Тем, на кого всегда не хватает денег.
Тем, кого “туда не посылали”.
Павшим – память.
Живым – шана.
Всем нам – победы!

Увидимся на Марше.


Алексей Петров

День захисника України

Більш ніж свято військових. Цей день – свято майже для всієї країни.
Для кожного, хто все покинув та пішов на війну, захищати свою землю.
Для кожного, хто збирав допомогу армії в тилу. Пік пиріжки для солдат, усіма правдами та неправдами таскав через кордон шоломи та бронежилети, в’язав зимові шкарпетки та ремонтував техніку.

Свято для кожної малечі, що старанно виводила на білому папері “Дякую тобі, солдат, за мир!”, і потім ці малюнки закрили собою стіни тисяч бліндажів та блок-постів, були причеплені всередині башт броньованої техніки, лежали за пластиною броніка.

Свято для наших родин. Вони чекали, вірили, допомагали кожним словом та інтонацією в голосі…

Свято для кожного, у кого в серці Україна! Хто зупинив та допомагав зупинити окупанта!

Шана живим, та вічна пам’ять загиблим…

СЛАВА УКРАЇНІ!

Фото by Anatolii Stepanov


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Вибачте, сьогодні було багато вражень і багато емоцій. Не вийде у мене зараз гучних слів.

Просто от розумієте? 5 років тому ми були в стані, коли здавалося – бери нас голими руками. А от знайшлися люди, які пішли в армію. Які пішли в добровольчі батальйони. Знайшлися люди, які взялися робити те, що мусив би робити армійській тил, – волонтери. Знайшлися ті, хто фінансував волонтерів.

А ще були звичайні люди – водії, електрики, залізничники, які забезпечували роботу армії. Які під вогнем ремонтували ЛЕПи, тягли інтернет, надавали допомогу пораненим. Були люди, які були небайдужі.

Оце і є захисники. Всі. Життя набагато складніше за бойовик, вправний повар для комбата насправді не менш цінний за досвідченого підривника – ви це знали? Захищати країну – це не тільки стріляти. Потрібно дуже багато супутніх професій. Фахівець тилу… Логіст… Штабний оператор, який щодня перетравлює гігабайти інформації, аби надати її командиру…

Всі потрібні.

З днем захисника України вас. З днем фахівців! З днем небайдужих.

Автор