Нас зробили залежними

От і все. Ми дожилися до цього. Я вже серйозно ставлю собі питання – для чого були попередні 5 років? Самі розбирайтеся.

Від листопада 2015 року ми не мали такого явища як імпорт електрики з Росії. Зараз – маємо. Україна імпортує електрику, при чому ми купуємо електрику у держави-агресора. І це нікого серед можновладців не хвилює. Та шо там не хвилю, вони це пролобіювали. А саме Андрій Герус – голова енергетичного комітету Ради.

Нам казали що енергонезалежності України нічого не загрожує? А в реальності, ми по факту здаємося Москві. Біля 20% електрики відтепер ми імпортуватимемо з Росії та Білорусі (читайте – з тої самої Росії). Вже писав, ситуація коли структури Коломойського продають на «Центренерго» вугілля дорожче ніж на ринку, а купляють електрику у того самого «Центренерго» дешевше собівартості, нічим хорошим не закінчиться. Держава нестиме збитки, но це Коломойскьому з Герусом байдуже. Оліграха цікавить одне питання – як купувати електрику ще дешеве. А це можна тільки у Москви. Тому вірний помічник Герус вносить поправку до законодавства, щоб можна була імпортувати струм з країн, які не входять до Європейського енергоспівтовариства. Депутатам Герус божиться, мовляв, тільки з Білорусі будемо купувати. Дарма, що Білорусь – практично частина Росії, тільки з іншою вивіскою.
Проте, вирішили обійтись без політесу – з 1 жовтня купують електрику прямо у Росії.
Що це означає? Крах вітчизняної електроенергетики та державною вугільної галузі. Бо російська електроенергія буде витісняти з нашого ринку українську. Першими зупинятися державні енергогенеруючі кампанії, відразу за ними держ.шахти – їхнє вугілля стане нікому не потрібне. Натомість з роботою будуть російські шахтарі та енергетики.

П’ять років ми не знали що таке новорічний шантаж Москви – погрози перекрити нам газ і електрику. Тепер все повернеться. Шантаж забезпеченням енергоносіїв – класична поведінка Росії. Завжди одне й те саме – за безперебійне постачання енергії Москва вимагатиме політичних поступок. Наприклад – щодо інтеграції України з Європою. І Україна муситиме на них іти – вибору не буде. Так само як в часи Януковича. Вже цього літа Росія відмовилася постачати вугілля на Луганську ТЕС – і прифронтова зона ледь не залишилася без електрики. А з 1 жовтня Москва припинила транзит вугілля через Білорусь. Що це означає для нас – очевидно. Нам очевидно. Чи очевидно Герусу? Думаю, так. Але ж інтереси Коломойського для нього – понад усе. А інтереси Коломойського – це наддешева електрика для його застарілих феросплавних заводів.

У цій ситуації ми отримали додаткову проблему. Тепер ми купуємо електрику у російської «Інтер РАО ЕАС», голова директорів якої Ігор Сечин – під санкціями США через анексію Криму. То з подачі Геруса ми свідомо стріляємо собі в ногу. Мало було «телефонних неприємностей», давайте ще подратуємо Вашингтон тим, що «подсанкційній особі» даємо заробити.

А хто ж з українського боку закуповує електрику в РФ? «Укренерго» оприлюднив офіційні дані – це компанія «Юнайтед Енержи» наближена до Коломойського. У нас багато казали про торгівлю на крові… А зараз що відбувається? Як назвати це?

Нам багато казали про те що торгувати з агресором – аморально. Але по факту саме до більш тісної торгівлі з агресором ми прийшли. Ми на пустому місці стали залежні від Москви по електроенергетиці – по тому, по чому ми ще недавно не мали ніяких проблем. Низький уклін пану Герусу. В ім’я інтересі конкретного олігарха, Україну зробили залежною від Росії. Руками Геруса зробили. Який, до речі, ще два тижні тому стверджував в одному з інтерв’ю, що Україна не купуватиме електрику в Росії…