Поговоримо про капітуляцію, або Формула Штанмайера-Коломойського-Путіна
А давайте поговоримо про капітуляцію. Поки що не про повну, на щастя.
Лише “трошки” про енергетичну. Бо у відносинах із Росією, саме з енергетики й починається капітуляція.
Якщо пам’ятаєте – державний Центренерго, після того, як туди зайшов менеджмент від Коломойського, почав закупівлі вугілля з раіссі. Здавалось, що це вже повний капець, червона лінія, дно. Що нема куди ще нижче впасти. І… Лише здавалось.
Маємо новий прецедент, що загрожує нам не лише фінансовими втратами. І не лише черговим прикладом справжнісінької торгівлі на крові. А загрожує колапсом всієї енергетичної галузі. Це для початку. А взагалі загрожує входженням в руській мір.
Але спочатку трошки ретроспективи.
З листопаду 15-ого року струм з Росії ми не купували. Тобто, з 15-го року Україна стало зменшувала енергетичну залежність від північної кироакії. І к 19-ому року звела цю залежність майже нанівець.
І для нас це питання було принциповим. Не тільки у розрізі торгівлі з агресором. Енергетична незалежність є однією з умов для інтеграції в загальноєвропейську енергетичну систему, що унеможливило б будь-який вплив раіссі на нашу енергосистему. Ми добудовували нашу Незалежність.
А що ж ми маємо на-тепер, всього за п’ять місяців нового президента і всього за три місяці нового уряду?
З подачі Геруса, який є лобістом Коломойського, а за сумісництвом – головою комітету ВР з питань енергетики, Україна починає імпорт електроенергії (порядку 20%) з раіссі та Білорусі (що майже те саме, оскільки їх енергосистеми поєднані, а сама Білорусь – лише придаток раіссі).
Тобто замість того, щоб вирішити питання – як зробити так, щоб ми самі виробляли більше електроенергії, що дало б ще й додаткові робочі місця, податки, зростання ВВП, пан Коломойський фактично дарує все це нашому ворогу.
Навтомисть наші ТЕС та АЕС будуть вимушені зменшувати обсяг виробництва, цілком можливо, що деякі ТЕС зупиняться взагалі, купа людей лишиться без роботи. Не тільки енергетики, а й шахтарі – бо в разі зупинки ТЕС купувати вугілля буде нікому.
А імпортувати енергію з РФ буде така собі “Юнайтед енерджи”, пов’язана самі вже здогадалися з ким. Так-так, з тим, хто володіє феросплавними заводами і має «рожеву мрію» у вигляді дешевої електроенергії.
Тепер давайте перелічимо та підсумуємо все що маємо.
1. Постачання вугілля з РФ.
2. Постачання електроенергії з РФ. Що тягне за собою:
3. Торгівлю на крові
4. Пряме спонсорування ворога
5. Важіль у руки ворога для шантажу держави у зимовий період.
Ну і як тут забути підписану днями “формулу Штанмайера”, що дає:
6. Важіль у руки ворога при обміні полонених та визволенні заручників й взагалі ставить під питання існування України, як єдиної унітарної держави.
Але свідки злочинного Маздамер-мінус, тобто Роттердам+ можуть радіти.
Нема більше роттердаму та прозорих закупівель. Нема прозорого ціноутворення для підприємств. Нема вугілля від клятих Капіталістів, а є посконний-православний від північних братушок, тобто тітушок. А тепер ще й ватна електроенергія.
І у пана коломойського все добре – “кадило крутиться, баблишко мутится”. Свої фірми знов на потоках. Свої заводи отримують дешеву електроенергію. Своя фірма почала імпортувати електроенергію з Росії. А що там буде з Україною, з їх підприємствами, з людьми – та кого ж це хвилює? І кого хвілює, що ми будемо робити, коли раісся таки натисне на важіль енергетичного шантажу – правда ж?
І глядячи на все це складається враження, що зацікавлених осіб це не тільки не хвилює, а навіть навпаки – радує, що таким і був план. План капітуляції України перед РФ. Чого РФ не змогла добитися військовим шляхом за п’ять років при минулий владі – при теперішній вона добилася лише за кілька місяців.
І що це по вашому є, як не справжнісінька здача інтересів держави по всіх фронтах?
ДумайТе.
