А може, взагалі немає Росії? Юридично. Спробуємо розібратися.

Такої держави, як Росія, немає взагалі і ніколи не було. Є РФ – Російська Федерація і в її складі є все, що завгодно, окрім Росії. Причому всі республіки РФ – в їх конституції названі державами. «Российская Федерация состоит из республик, краев, областей, городов федерального значения, автономной области, автономных округов – равноправных субъектов Российской Федерации». Республики имеет свою конституцию и законодательство».

Виходить, що є держави у татар, башкирів, удмуртів і т.д. А у росіян держави немає.

України, є офіційним членом ООН з 1945 року, РФ не є членом ООН, там все числиться за СРСР. РФ незаконно займає місце СРСР. Писульку виданої їй СНД, за якою вона представляла інтереси колишніх радянських республік не можна вважати юридично-обґрунтованою.

Не було спільної позиції держав СНД, бо на той час не існувало й самої категорії «держава СНД». Країни Балтії і Грузія не взяли участі в «делегуванні» 21 грудня 1991 р. РФ повноважень заміщати СРСР в ООН.

Читаємо:

Статут ООН Глава 5, стаття 23

Устав Организации Объединённых Наций

Глава V

Совет Безопасности

Состав

Статья 23

1. Совет Безопасности состоит из пятнадцати Членов Организации.

Китайская Республика,

Франция,

Союз Советских Социалистических Республик,

Соединенное Королевство Великобритании Северной  Ирландии и

Соединенные Штаты Америки

являются постоянными членами Совета Безопасности.

Росія з 1991 року так і не оформила належним чином своє членство в ООН – не кажучи вже про постійне членство в Раді Безпеки. І це юридичне непорозуміння накладає вето на рішення Ради Безпеки. Для того щоб Росія замінила СРСР у Раді безпеки не знадобилося навіть рішення Генеральної асамблеї. 21 грудня 1991 року Рада глав держав СНД, нібито, ухвалила рішення щодо членства в ООН та інших міжнародних організаціях. За три дні Російська Федерація звернулася до Генерального секретаря ООН Хав’єра Переса де Куельяра з посланням про те, що членство СРСР в ООН, зокрема у Раді безпеки, «продовжується Російською Федерацією». Генсекретар, за тиждень до закінчення його каденції, узяв до уваги це послання, «висловивши думку», що воно є лише повідомленням, яке не вимагає якихось спеціальних рішень з боку самої ООН. Про згоду із ним повідомили усі члени Ради безпеки. Далі це питання не обговорювалося. Фактично нинішній статус Московії, як члена Ради безпеки ООН ґрунтується на «висловленій думці» генерального секретаря та згоді із ним членів Ради безпеки. Юридично, цього не достатньо.

Відповісти на це питання міг би Міжнародний суд ООН. Для цього слід зробити відповідний запит до нього, що має базуватися на частині 1, ст. 96 Статуту ООН. Предмет запиту: питання щодо правочинності продовження Росією членства в ООН. На підставі консультативного висновку Суду є можливою постановка питання щодо права перебування Росії у Раді Безпеки.

Сьогодні Росія є небезпечним ворогом України і світової цивілізації загалом.

Час переглянути законність підстав її членства у Раді безпеки. Юридичним інструментом тут може виступити Міжнародний суд ООН.

Україна має звернулася до суду в Гаазі щодо визнання незаконним перебування РФ в статусі постійного члена Ради Безпеки ООН. Під заголовком надаю фото будівлі Міжнародного суду ООН в Гаазі, щоби наші дипломати знали куди звертатися.

На відміну від України на Московії не проводився всенародний референдум про незалежність. У 1993 році Єльцин узурпував владу, розстрілявши Парламент і замінивши в незаконний спосіб Конституцію. Це зробило РФ взагалі нелегітимною. Передача влади від Єльцина не відповідала Конституції РФ. Немає там такого пункту: «Я втомився, я йду з влади». Згідно з Конституцією Єльцин через Думу мав призначити дострокові вибори і чекати результатів виборів президента. Міг би і почекати, адже не був недієздатним.

А може, взагалі, ані Московії ані РФ не існує? Навіть, нібито, «свою» історію вона вкрала у України. Московія усім світом визнана країною-агресором, проти неї запроваджено санкції. Вона розв’язала наймасштабніші за кількістю жертв та руйнувань бойові дії у Європі за часів Другої світової війни.

Статус члена Ради безпеки Росія використовує задля унеможливлення ухвалення резолюцій, спрямованих на припинення її війни проти України, де російські військовослужбовці і їхні найманці коять злочини проти людяності, найбільші з часів Другої світової.

Статут ООН успішно змінювався тричі – а саме у 1962, 1971 та 2005 роках. Хто заважає його змінити і зараз?

Статуту ООН Росією ніколи не підписувався та не ратифікувався. Єдиним шляхом вступу держави в ООН, крім держав засновниць (таких як СРСР або Українська РСР) згідно ч. 2 ст. 4 Статуту ООН є схвалення відповідної постанови за рекомендацією Ради Безпеки ООН, чого стосовно прийняття РФ в ООН ніколи не відбулося. Таким чином усі позадоговірні, політичні рішення 21 грудня 1991 р. щодо делегування РФ повноважень на заміщення місця СРСР в ООН суперечили на той момент чинним нормам міжнародного права. Таким чином, сьогодні РФ де-юре не може вважатися учасницею Статуту ООН, членом ООН та постійним членом Ради Безпеки ООН, але де-факто вона успішно користується усіма правами та можливостями цих трьох статусів.

Використовував статті Костянтина Матвієнка і Бориса Бабіна

Yaroslav