П'ять років війни: як у лікарні Дніпра навчилися заново збирати бійців

"Чудом вижив.... втратив руку і ногу, а уламок від снаряда пробив голову. Тоді мене доправили до лікарні Мечникова, де медики мене підлатали і через декілька днів відправили до Києва", - згадує боєць батальйону "Кривбас" Василь Стуженко, як його рятували у Дніпрі після засідки 24 серпня 2014 під Іловайськом.

Майже три роки після поранення частину його мозку прикривала тільки шкіра.

У 2017-му медики з лікарні ім. Мечникова відсутню частину черепа замінили йому титановим імплантатом. Всі витрати на операцію та виготовлення самої пластини вони взяли на себе.

Пластина точно повторює зруйновані кістки черепа, витримує удари і не заважає Василю у повсякденні.

Стуженко - один з тисяч бійців, який за п'ять років війни врятували у дніпропетровській обласній лікарні ім. І.І. Мечникова.

У період найзапекліших бойових дій на Сході місцеві медики перетворилися на військових лікарів. Їм довелося з нуля вивчати військову хірургію, штудіюючи підручники та навчаючись в іноземних колег.

Як обласна клінічна лікарня стала фактично прифронтовою, з'ясовувала для ВВС News Україна Вероніка Лобанська.

Хірургія по підручниках

За перші місяці війни до лікарні потрапили декілька сотень бійців.

Всього за 5 років війни тут врятували життя понад трьом тисячам військовослужбовців.

Але сюди везли не лише вояків, але й цивільних поранених з Донеччині та Луганщині, зокрема, дітей. У більшості були вогнепальні поранення - від "Градів", мінометів та іншої зброї.

80% постраждалих відправляли одразу до реанімації. 3,5 тисячі операцій лікарі провели просто у приймальному відділенні лікарні.

Рятувати людей допомагали медики з Європи, Ізраїлю, Канади, США.

"Медики з-за кордону допомагали в перші дні війни, особливо із випадками бойових травм. Адже ми до початку військових дій не лікували такі поранення, в нас не було ніякого досвіду", - згадує головний лікар Сергій Риженко.

Наприклад, розповідає медик, поранення у цивільному житті більш стерильні, за винятком ДТП, але і в таких випадках рани так не забруднюються, як на полі бою. Місцевим лікарям довелося стикнутися з тим, що вони майже не зустрічали раніше, - часті випадки гангрени, відірвані та відбиті кінцівки, розірвані судини.

"Раніше ми думали, що такі травми потрібно швидко зашити, але виявляється, поранену поверхню необхідно розширювати та чистити, аби вона швидше загоїлась", - розповідає Сергій Риженко.

Багато пацієнтів потрапляють до лікарні із розірваними судинами, ризикуючи загинути від втрати крові. Але і з цим тут навчилися боротися краще. Інколи бійців у буквальному сенсі доводиться збирати.

"Зазвичай доводиться збирати суглоби хлопців заново. Був випадок, коли військовому роздробило лікоть, і на місці суглобу залишилися одні м'язи. Довелось зібрати новий, повністю штучний суглоб", - каже пан Риженко.

Навички військової хірургії багатьом у Дніпрі довелося опановувати з нуля, зокрема, у лікуванні черепно-мозкових травм.

"Тоді у 2014-му, коли до нас почали надходити поранені, ми за три тижні вивчили історію військової хірургії за столітній період. Ми вивчили досвід медиків під час війни у В'єтнамі, Іраку та Кореї, Афганістану, Північного Кавказу. Згодом проаналізували свій результат за 2014-2015 роки, залишивши добре напрацьовані методики, які і дотепер вдосконалюємо", - підсумовує Андрій Сірко, завідувач відділення нейрохірургії № 2.

За 5 років через лікарню І.І. Мечникова з пораненнями головного мозку пройшло близько 320 військових.

При черепно-мозкових травмах лікарі одразу роблять первинну пластику: видаляючи осколки, хірурги одразу проводять пластичну операцію, аби повернути бійцям не лише їхні життя, але й обличчя.

На початку війни гостро бракувало місця для поранених. До 2014-го тут було не більше 60 реанімаційних ліжок, нині їх уже 100. Цілодобово чергують медики, анестезіологи та медсестри.

Техніка, яка рятує життя

Новацією стало відкриття у 2018 році лапароскопічного відділення. Це дозволяє проводити мінімально травматичні для пацієнтів операції, після яких вони швидше одужують.

Зараз відсоток урятованих життів у лікарні сягає 90. Цього досягають завдяки оновленому обладнанню та професійності персоналу.

За п'ять років лікарню оснастили сучасною технікою: від комп'ютерного томографу, ангіографу, нейрохірургічного мікроскопа та апаратів вентиляції легенів до багатофункціональних ліжок із протипролежневими матрацами.

Тут пишаються операційним столом експертного класу з Японії для нейрохірургії та мікрохірургії. Єдиний в Україні медичний апарат під час операції дозволяє мінімізувати зсув голови пацієнта при зміні положення його тулуба.

Це дуже важливо, коли з фронту привозять поранених в голову - часто в результаті роботи снайперів.

Крім того, обласний центр екстреної меддопомоги отримав нові карети швидкої. Автівки, оснащені сучасною апаратурою, - електрокардіографом, пульсоксиметром, а також дитячим і дорослим спінальним щитом.

Головний лікар згадує, що до 2014 року лікарні Донецька та Луганська випереджали дніпропетровську обласну за медичним устаткуванням. Тепер, за словами Сергія Риженка, лікарня ім. І.І. Мечника - найпрогресивніша в Україні.

Утім, пораненим бійцям потрібні не тільки ліки і лікарі. Потрібно якось прийняти спогади про жахіття побачені на фронті.

"Я намагаюся не спілкуватися із хлопцями про війну, не питати, як вони отримали ту чи іншу травму, а навпаки - говорити на інші теми. Наприклад, цікавлюся їхніми планами на майбутнє", - розповідає Яна Штейнц, медсестра з відділення нейрохірургії.

"От був хлопець, який отримав травму хребта, залишився паралізованим. Однак все одно був життєрадісним і веселим. У нього було стільки планів на подальше життя та навчання. Такі пацієнти викликають бажання працювати далі", - згадує Яна.

Усі ці п'ять років до лікарні щомісяця надходить допомога від волонтерів та благодійників.

Саме завдяки цій допомозі і вдалося провести операцію на черепі Василю Стуженку.

Така операція вважається косметичною. Витрати на неї держава не компенсує.

"Пластину вирішив поставити, аби отримати дозвіл на керування автівкою. Адже машина мені була вкрай необхідна, я постійно приймаю участь в різних змаганнях військових, замаюся стрільбою із лука, тому доводиться багато їздити країною. Був вибір між покупкою автівки та оплатою операції", - розповідає боєць, якого двічі врятували у лікарні імені І.І. Мечникова.

Як кажуть самі лікарі та медичні сестри, порятунок військових - це їхній особистий внесок у боротьбу за Україну.

Завідувач відділення нейрохірургії Андрій Сірко каже, що готовий рятувати бійців стільки років, скільки знадобиться:

"Вношу посильний внесок в цю справу для моїх дітей, онуків, правнуків. Вони скажуть: "так, наш дідусь не воював на фронті, але він допомагав тим тяжким пораненим, які надходили до лікарні. А по-друге, я отримую величезний моральний підйом, рятуючи життя цих хлопців. Коли вони надходять до нас, нам неважливо, якого вони роду військ, яке в них звання, ми бачимо людей, які воювали за Україну. Вони надають нам сил та наснаги працювати в таких умовах і ще 5, 10, 20 років, якщо буде потрібно".

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.