Янг і Кашпіровський

Вперше вживу я зустрів Кашпіровського в далекі вісімдесяті. Він був лікарем в Вінницькій психлікарні, але їздив (можливо, через товариство “Знання”) із виступами по Україні. Виступи складалися з різних цікавих і веселих демонстрацій, пов’язаних із навіюванням. Викликалися на сцену глядачі та їм навіювалося, що вони збирають квіти, боксують, п’ють замість води різні напої… Цікаве шоу.

Народ по-різному пояснював ці феномени. Одні казали про підкуплених і підставних. Це в міському БК можна про таке говорити, а коли ти бачиш двох кремезних доярок, що стрибають на сцені немов боксери, питання підкупу зникає. У селі всі ж один одного знають, тому підставними довго не награєшся – це ж не цирк. Інші говорили про гіпнотичний транс. Вже потім я зрозумів, що ніякого трансу не було. Є такий суперфеномен як навіювання. Під час навіювання людина залишається в свідомості, не втрачає пам’яті, але повністю підкоряється волі навіювача. Це повною мірою використовують вуличні шахраї та в меншій мірі маркетологи.

Чи усі однаково піддаються навіюванню? Цікаве питання. Оскільки шоу Кашпіровського було розраховано на дві години, то він використовував одну хитрість. Викликав із зали десяток добровольців, вишиковував їх у ряд і підходив до кожного. Потім ставив перед обличчям долоню і просив уважно на неї подивитися. Він тягнув долоню до себе, а людина або тяглася за нею, або хоч хитнулася, або не реагувала. Зал думав, що то окремий номер, але це був тест на піддатливість навіюванню. Хто важче піддавався, той вертався в зал, з іншими працювали далі. Чому одна людина так реагує, а інша інакше, сказати важко. Це якийсь механізм, що дозволяє групі приматів бути цілісною та підкорятися волі лідера. Достукатися “до кожного” можна, але для цього потрібно більше часу, більше зусиль і, звичайно, масовий ефект (посилення навіювання оточенням, яке на нього реагує).

У нашій політичній ситуації людям навіяли не те, що Зеленський – це класно, а що Порошенко – це неприпустиме зло. Багато із тих, хто згідно із елементарною логікою за нього голосуватиме, все рівно вважають його злом. Навіть серед затятих порохоботів, які були завжди за нього, є ті, хто знаходять у чому його звинуватити. Ніякі факти, ніякі порівняльні таблиці цих людей не переконають. Це потрібно прийняти.

Скільки таких. Якщо змоделювати на основі результатів досліджень аналогічних явищ, то до 25 млн дорослих громадян України. Страшна цифра? Цей фокус можна провернути не лише з Україною. Трамп, Ле Пен, Брексіт – із цієї ж серії. Чому там цифри інші? Дуже просто. Не усі клани (фінансово-політичні групи) вирішили зіграти на боці навіювача. Тут працює не людина на сцені. Тут її роль відіграють ЗМІ та ботоферми. Так ось деякі клани не включилися в цю гру в Франції, Британії чи США.

У нас за команду навіювача грали 97% – масовий ефект. Це звичайно Московія та її колаборанти, це олігархи та їхні кишенькові партії, так звані громадські активісти і навіть деякі відомі волонтери. Дехто просто із принципу щоб не втрачати популярність. Ідеальні умови.

Чи можна було протистояти? Ні, не можна в умовах, що сталися. Усяка спроба встановити диктатуру (контролювати інформаційне середовище) в постмайданній Україні закінчилася б повстанням із поганими наслідками. Не забувайте, що така спроба вписувалася б в модель, яку навіювали.

Ймовірна реакція західних партнерів була б такою, що вивела б із під удару Московію і нанесла б удар по ослабленій війною та економічною кризою Україні. Тому Порошенко прийняв єдине вірне стратегічне рішення. Створити в Україні умови, при яких рівень бідності впаде в три рази, економіка підніметься до передвоєнних років, а рівень свобод зробить некомфортним перебування будь-якого диктатора при владі.

Що буде далі? Ми спостерігатимемо три процеси.
Перший – це спроба продовжити навіювання заради знищення опонентів та виправдання своїх економічних провалів.
Другий – це олігархи, які тепер гратимуть кожен за себе (це знизить інформаційний тиск), а під ударом із усіх боків може опинитися саме “слуга урода”.
Третій – люди почнуть виходити зі стану навіювання (якщо діятимуть два перших).
Я чув купу розповідей тих, кого прокинули вуличні шахраї. Шок, сором, пригнічення, виправдання… Як накладуться ці три дії? Це як додавання векторів у багатовимірному просторі 😆

Будемо надіятися, що той “жирок”, який запасла держава і суспільство за п’ять років, не дасть їй загнутися в процесі виходу зі стану “звуження свідомості”. Що вона не наробить ще більших дурниць. Що нарешті в нашій політиці замість “усі на одного” з’явиться конкурентність (Коломойський намагатиметься купувати олігархів заради продовження їхньої консолідації).

І найголовніше, що ми, ті, що не піддалися навіюванню, зможемо діяти спільно, холоднокровно і цілеспрямовано. Принцип дзюдо – використовуй напір суперника проти нього самого.

Хто ми? Багато хто пише про кризу демократії. Про те, що потрібно обмежувати загальне виборче право. Ну і пропонуються різні фільтри від IQ до податкового статусу. Майкл Янг в творі “Піднесення меритократії, 1870-2033” (1958) показав, що важливим є інтелект. Він був не правий. Важливим є стійкість до навіювання.

Пам’ятаєте той тест який я описав вище. Той, хто піддається навіювання, не є самостійним у прийнятті рішень. Він може бути добрим або поганим залежно від обставин. Однак, він є потенційною маріонеткою – така наша мавпяча природа. Обирати і бути обраними мають насамперед ті, хто є самостійними в прийнятті рішення. А вже потім ті, які пройшли інші фільтри. Ми ці фільтри вже пройшли. Всю владу гідним! (meritus – гідність лат.)