Дефолт, інфляція, арешт українських активів за кордоном: експерт розповів про наслідки дешевого газу від Тимошенко

Контракт на постачання російського газу у 2009 році — результат змови прем’єр-міністрів України і РФ Юлії Тимошенко і Володимира Путіна.

Про це в ефірі “Прямого” у ток-шоу “Ехо України” заявив економічний експерт Борис Кушнірук.

– Є обіцянка Юлії Володимирівни знизити ціну на газ українського виробника вдвічі. А Каплін обіцяє у чотири рази… Скажіть мені, чи знайду я ойкумену, щастя і радість, якщо я проголосую саме в цьому розрізі, у розрізі газу та економіки, за Капліна або Юлію Володимирівну?

Тут потрібно розуміти, що якщо ми оголошуємо, що ми не виконуємо домовленостей з МВФ, то це означає те, що ми припиняємо співпрацю з МВФ і з усіма нашими західними партнерами. А йдеться не тільки про МВФ. Бо МВФ виступає таким собі фронтменом у стосунках України з західними країнами. Тому ми припиняємо співпрацю і зі Світовим банком, і з Євросоюзом, і зі Сполученими Штатами.

Очевидно, що в цьому випадку Україна зіштовхнеться з дуже високою ймовірністю того, що вона буде змушена оголосити дефолт по своїм зовнішнім зобов’язанням. Тобто вона не зможе розраховуватись. Якщо ви думаєте, що просто світ заплаче і на цьому все завершиться, то ні. Очевидно, що це буде означати не просто повне припинення співпраці з Україною, а й початок арешту українських активів за кордоном.

Тому що, умовно кажучи, одна справа, коли в Україні справді дуже важка ситуація, Україна оголошує дефолт, і всі розуміють, що ситуація саме така. І зовсім інша ситуація, коли Україна може розраховуватись і може вести відповідальну політику, але при цьому вирішила, що їй цього робити не потрібно.

Тому для України це означатиме, по-перше, стрімке знецінення гривні, девальвація, відповідно й інфляція та падіння економіки. Якщо ми хочемо отримати весь цей набір, а він гарантований. Тут не потрібно якісь дуже складні логічні послідовності розраховувати. Тут просто, очевидно, послідовність одна, в один крок. То в цьому випадку ми можемо проголосувати за подібний підхід: давайте знизимо тарифи на газ і припинимо співпрацю з західними партнерами.

– Критика Тимошенко весь час точиться навколо того, що вона не мала права і так далі, і так далі… А Тимошенко говорить: я підписала те, що мала підписати як прем’єр-міністр. Вона зробила правильно, чи треба було далі перемовини вести? Я не розумію, як до цього ставитись?

Якщо брати історію ту, то я присвятив їй доволі велике дослідження – біля 60 сторінок тексту. Тому навряд чи я зможу переказувати їх всі. Але я можу сказати, що насправді те, що ми спостерігали тоді – це була змова пані Тимошенко і Путіна. Причому, щоб ви розуміли, ця змова почалася не тоді, коли вони підписали безпосередньо ці угоди 18 січня 2009 року. Ні, це все почалося значно раніше. Ще в жовтні місяці пані Тимошенко підписала меморандум, будучи прем’єр-міністром, з прем’єр-міністром Путіним, згідно якого були певні домовленості, що Україна перейде на ринкові ціни на газ протягом 3 років, і буде відповідна угода з “Газпромом”. Але за однієї умови – що Україна має до кінця 2008 року повністю розрахуватися по боргам за газ.

Що має робити прем’єр-міністр, яка хоче прийти поступово до цих ринкових цін і при цьому підписати таку угоду? По-перше, очевидно, щоб не було боргів. Як ви думаєте, що зробила Тимошенко, коли підписала цей меморандум? Вона дала доручення НАК “Нафтогаз” збільшити закупку газу і збільшити заборгованість. Станом на середину грудня 2008 року Україна непогашену оплату за отриманий газ за вересень-жовтень 2008 року, при тому, що у нас була проблема – тоді ж почалася економічна криза для України. В світі вона почалася раніше. І в цьому випадку у нас стрімко скоротилося споживання газу. Таким чином, просто цей газ було нікуди дівати. Станом на кінець 2008 року ми мали фактично під зав’язку газові сховища, забиті газом – 32 з чимось мільярдів кубів.

Так от, питання полягало в тому, що вона просто не розраховувалась за газ, і у НАК “Нафтогаз” теж грошей не було. Тоді вже змушений був втручатися Віктор Ющенко, особисто зустрічався з представниками МВФ, вести переговори, щоб Україні дозволили використати золотовалютні резерви на погашення боргів за цей газ. Коли був оплачений газ за вересень та жовтень, і Ющенко вже почав казати, що принаймні ми врегулювали проблему, і можна сподіватися, що буде підписана ця угода. А Путін заявив, що нічого подібного: нам потрібно, щоб ви погасили газ за листопад та грудень. Причому такого ніколи не було. Тому що, умовно кажучи, розраховуються постфактум: коли завершується період в два місяці – після того розрахунок іде. Ні, каже Путін, потрібно, щоб ви розрахувалися за весь газ, який поставлений, в тому числі, в грудні.

Віктор Ющенко знову змушений був зустрічатися з МВФ і знову вести переговори, щоб дозволили заплатити і за цей газ. Коли вже заплатили і за цей газ, поїхав в Москву Дубина з чіткими домовленостями, що є цей меморандум підписаний пані Тимошенко, згідно з яким ціна на газ, якщо брати цей перехідний трирічний період, має бути на кінець року десь 198 доларі за тисячу кубів. А при цьому Путін сказав Дубині: 250 доларів, і все, і не менше. Для України це означало в умовах падіння попиту на газ, складної ситуації в економіці з точки зору наших основних споживачів, це було банкрутство. Тому фактично не було у Дубини навіть можливості підписувати цю угоду, бо його би розірвали в Україні.

Потрібно розуміти, що в цей момент було. У газосховищах України знаходились 32 мільярди кубів. Ми цілком забезпечували спокійно проходження не просто зимового періоду, а до травня місяця ми забезпечені були повністю газом без жодних проблем. Тому, умовно кажучи, можливості для того, щоб вести переговори, в України були.

Але Путіна цікавила не ціна на газ для України. Взагалі. Контракт з Україною його не цікавив. Це були інтереси Тимошенко корупційні, я переконаний, й інші інтереси. Головне, що цікавило Путіна – йому було потрібно створити ситуацію блокади постачань газу територією України. Що Тимошенко робила, коли не розраховувалась за газ? Бо якщо би ми не розрахувалися за газ наприкінці 2008 року, то в цьому випадку у Путіна була би цілком підстава сказати: Україна не платить, тому він припиняє постачати газ через територію України…

Я хочу просто пояснити, для чого Путіну було потрібно припинити це постачання газу. Бо він планував примусити Захід будувати тоді ще “Північний потік-1”, а потім “Північний потік-2”. Саме блокада постачань газу територією України змусила Захід погодитись на будівництво “Північного потоку” 1 і 2. А для чого це Путіну потрібно? Це вже почали визнавати і німецькі фахівці. Вони вже визнають, що головною метою, для чого це робиться, – для того щоб мати можливість здійснити збройний напад на Україну. Бо якщо повний потік газу територією України, то в цьому випадку будь-які проблеми на території України стають проблемами Європи, і вона змушена займатися проблемами України. А якщо буде побудований зараз “Північний потік-2”, то це розв’язує руки для цілком ймовірної повномасштабної російської агресії. Саме для цього йому і були потрібні “Північний потік-1” і “Північний потік-2”.

Нагадаємо, раніше народний депутат Сергій Каплін повідомив, що звертається до Генпрокуратури та Національного антикорупційного бюро з вимогою провести аудит газової угоди Тимошенко-Путіна.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.