Як Юлія Тимошенко в Росії звання академіка купувала і фотографією Путіна пишалася

Сергій Борщевський
експерт Центру досліджень Росії, письменник, дипломат

Ця історія, що трапилася рівно 16 років тому, попри всю її попсовість, заслуговує на те, щоб про неї принаймні раз на кілька років нагадували. Бо відомо ж: приходять нові покоління, факти забуваються, і, як мовили стародавні римляни, так минає мирська слава.

Отже, 5 грудня 2002 року. Юлія Тимошенко стала професором і цього ж таки
дня академіком (проминувши посвячення в члени-кореспонденти) російської
Академії проблем безпеки, оборони та правопорядку. Про що не забарилася повідомити прес-служба Блоку Тимошенко.

Юлія Тимошенко отримує посвідчення про членство в російській Академії проблем безпеки, оборони та правопорядку. 5 грудня 2002. Фото прес-служби БЮТ (Олександр Прокопенко)

Церемонія відбувалася в одному з приміщень Верховної Ради України. Представник Академії вручив тодішній опозиціонерці відповідні посвідчення, наголосивши на тому, що російські наукові та політичні кола “високо відзначили реформи Юлії Тимошенко в паливно-енергетичному комплексі, її боротьбу з корупцією і тіньовими впливами в цій сфері, кардинально нові підходи у формуванні систем безпеки в енергетиці”.

З незрозумілих мені причин пасаж про боротьбу з корупцією і тіньовими впливами не набув широкого розголосу, але Юлія Володимирівна все одно повинна була почуватися щасливою. Аж до 10 грудня 2008 року (чому саме до цієї дати – трохи згодом).

Із членством в академії їй вдалося обійти кількох президентів України – Леоніда Кравчука, Леоніда Кучму, Віктора Януковича, а ще екс-прем’єр-міністра Анатолія Кінаха та музиканта-“регіонала” Яна Табачника. Саме ці імена називали ЗМІ у зв’язку з одержанням відзнак російської Академії проблем безпеки.

Віктор Янукович – кавалер орденів Петра Великого і святого князя Олександра Невського І ступеня російської Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку

Але всі ці особи просто одержували брязкальця Академії. А пані Тимошенко відразу зробилася її дійсним членом.

Була б Юлія Володимирівна людиною богобійною, то мала б усі підстави слідом за
святим Лукою звернутися до Господа: “І звідкіля мені це?”, адже тоді вона
фігурувала в РФ у кримінальній справі щодо головного фінансиста Міноборони Росії Георгія Олійника. Справа стосувалася очолюваної Тимошенко компанії “Єдині енергетичні системи України”. Закрили її в Росії стосовно Юлії Тимошенко – яка вже стала прем’єр-міністром України – лише в грудні 2005 року з формулюванням “у зв’язку із закінченням терміну давності”.

Але так чи інакше, 5 грудня 2002 року Юлія Володимирівна зробилася академіком російської Академії проблем безпеки, оборони та правопорядку.

Для посилення ефекту і підтвердження “ваги” РАПБОП представник Академії вручив Юлії Тимошенко фотографію в рамці…

Фото не просте. На ньому – керівник РАПБОП Віктор Шевченко з президентом Росії, недавнім директором ФСБ Володимиром Путіним

Є в цій історії, яка тривала далі, ще кілька курйозних деталей.

По-перше, чому відзнаки Академії (як і високі титули) можна вважати
брязкальцями? А тому, що членство в Академії було платним, як і її нагороди, і коштувало до 1100 доларів.

Деякі ЗМІ повідомляли навіть, що всю цю біжутерію можна було придбати через інтернет.

По-друге, прикметною видається особа засновника Академії, такого собі
Віктора Григоровича Шевченка. Ось кілька моментів його біографії: закінчив
Саратовське вище командно-інженерне училище, працював в армійському
комсомолі, у 1969-2000 роках – в органах держбезпеки, з 1982 року – у центральному апараті КГБ СРСР з плавним переходом до ФСБ Росії.

І нарешті, по-третє. 10 грудня 2008 року ухвалою Верховного суду РФ Академію було ліквідовано у зв’язку з тим, що вона незаконно видавала зовні схожі на державні посвідчення професора, члена-кореспондента та академіка.
Недійсними були визнані й усі ордени та медалі (загалом 73 види) закладу.

Навіть у корумпованій Росії та ще й при тому, що, за даними деяких ЗМІ, біля витоків Академії стояли чи то тодішній секретар Ради безпеки РФ Володимир Путін, чи то перший заступник секретаря Ммхайло Фрадков, або й вони обидва, Академію було ліквідовано, бо її керівництво замахнулося на “святе”: видавало відзнаки, схожі на державні.

Отакий кінець історії, яка так добре починалася 5 грудня 2002 року і про яку –
попри сумний, але повчальний кінець – не варто забувати.

Читайте також:
Стало відомо, скільки Тимошенко витратила на рекламу “Нового курсу”