#ПідбориVSберці: 10 історій українських жінок-військових із флешмобу

 

автор: Анастасія Федченко

На війні вона командує підрозділом, а в мирному житті любить романтичні комедії. На фронті – снайперка, а за цивільним фахом – журналістка. На передовій створює медичну службу і витягає поранених буквально з того світу, а під час коротких відпусток мандрує світом.

У Збройних силах України сьогодні понад 10 тисяч жінок-військовослужбовців, багато з них брали й беруть участь у бойових діях на рівні з чоловіками.
Близько 3 тисяч офіцерів-жінок обіймають відповідальні посади в штабах, керують особовим складом.

Аби вкотре підкреслити, що наближають перемогу не тільки чоловіки, українські бійчині запустили флешмоб #підбориVSберці. За умовою, жінкам потрібно опублікувати в соцмережах дві світлини: одну – зі служби, іншу – з цивільного життя, а також розповісти кілька слів про свою історію війни та миру.

Людмила (Катруся Стріла)

Ось, наприклад, ветеранка на псевдо Катруся Стріла.

“Я долучилась до війни добровольчинею у 2014 році, до 2016-го перебувала у складі 5-го батальйону ДУК (УДА) – інформаційник, помічниця начальника штабу, керівниця волонтерського відділу. Зараз також займаюсь діяльністю, пов’язаною з нашими бойовими підрозділами Української добровольчої армії та ГО “Державницька ініціатива Яроша”. За період перебування в батальйоні виконувала роботу та завдання, які ставились командуванням бату у підрозділі та у Пісках, Водяному, Опитному. Зараз я офіцер запасу Збройних сил України”, – розповідає жінка про бойовий досвід.

І продовжує вже про мир: “Життя після повернення триває. Я люблю донечку, свою кицю Маню, яку привезла з війни, порядок в усьому. І поважаю людей, які брали, беруть участь у війні та тих, хто допомагає військовим та добровольцям”.

 

Наталя Борисовська

Ще одна, хто бере участь у флешмобі – Наталя Борисовська.

“Моя служба тривала з 2009-го по 2017 рік, з них із 2014-го по 2016-й рік на фронті, без ротації та виходу на ППД. Разом зі своїм легендарним 42-м батальйоном виконували завдання у Краматорську (Іловайськ та Савур-Могила без моєї фізичної присутності), Дебальцевому, Вуглегірську, Торецьку, Зайцевому, на Світлодарській дузі (Луганське) . Але життя поза армією є. Я люблю татарську їжу, тварин та дружні веселі компанії. Як звичайна дівчинка вдома, але скоро повертатимуся на фронт, на службі – старший сержант ЗСУ”, – пише Наталка.

 

Юлія Толопа

“Ну немає у мене підборів, – жартує солдат Юлія Толопа. – Моя служба тривала з 2014-го по 2015 рік – добровольчий Батальйон “Айдар”, 2016-2017 роки – “Донбас-Україна”, 16-й батальйон 58-ї бригади. Досі проходжу службу в 15-му батальйоні 58-ї бригади”.

 

Вікторія Мірошниченко Руда

Вікторія Мірошніченко-Руда, нагороджена громадським орденом “Народний герой”, розповідає: “Моя служба тривала з 14-го року. Починала як волонтер, потім як парамедик. Із грудня 15-го року вже в складі батальйону “Луганськ-1″. За станом здоров’я вимушена була повернутися в травні 2018 року з фронту. Але волонтерську діяльність досі не припиняю”.

 

Юлія Сідорова

А це історія Юлії Сідорової, більше відомої за позивним “Куба”: “Я ніколи не служила в ЗСУ, але беру участь у бойових діях в лавах добровольців. І таких жінок серед добровольців доволі багато, тому статистику [щодо ЗСУ] можна рахувати неповноцінною. Я пишаюся бути однією з жінок-воїнів, які боронять Україну. Але і про жіночність я теж не забуваю. На війні не закінчується мій світогляд. Я люблю мандрувати, читати, вдягати красивий одяг і навіть підбори, коли на це є час і нагода”.

“Мій шлях у боротьбі розпочався ще з Майдану в 2013 році. Далі було три роки в складі медичного батальйону “Госпітальєри”. Останній рік працюю на фронті в 1 ошр ДУК ПС, де ми разом з Аліною створили власну медичну службу “Ульф”, – каже Куба.

Вона налаштована рішуче: “Планую йти до кінця, тобто до перемоги!”

 

Галина Клемпоуз Перлинка

Ще одна дописувачка за тегом флешмобу – Галина Клемпоуз на псевдо “Перлинка”.

“Моя служба тривала з 2016-го по 2018 рік, а також із 2014-го по 2016 роки я була волонтером на фронті. Разом зі своїми побратимами та посестрами виконували завдання на Світлодарській дузі, під Чермаликом, Новолуганське… – пише Галина. – Але життя поза армією є. Я, як звичайна дівчина, люблю підбори і сукні, подорожувати, співати. Але це вдома. Не факт, що скоро не повернусь на фронт. Війна триває…”

 

Вікторія Шевчук

Вікторія Шевчук розповідає: “Моя служба почалася ще за довго до війни, коли я свідомо попросилася в 11-му класі з уроків медицини перевести мене на ДПЮ (допризовна підготовка юнацтва – “Н”). А потім військовий інститут, п’ять років курсантських погонів. Тому, що таке буди днювальним роти, знаю на собі. Перше місце служби і бойовий досвід мені дала 26-та Бердичівська бригада, а саме – протитанковий артилерійський дивізіон!!! Вражень та досвіду від першої по четверту хвилі мобілізації я набралася вдосталь. Але все одно вважаю цей час найкращим. Далі було переведення на нове місце служби”.

“Життя моє поза армією теж цікаве та насичене. Кохаю свого чоловіка! А взагалі я дуже домашня, люблю аромат кави, мандарини і борщик моєї бабці! Захоплююсь психологією, люблю співати і танцювати, читати книжки і малювати. Подорожувати і зустрічатися з друзями! А ще я вірю в Бога, в добро і нашу Перемогу!” – емоційно розповідає Вікторія.

 

Катерина Число

А це вже історія Катерини Число.

“Я змінила підбори на берці у вересні 2015 року. Це був Добровольчий український корпус “Правий сектор”. Зміни відбулись не тільки у зміні взуття, але і в житті в цілому. Завдяки війні я знайшла свою родину у всіх сенсах цього слова. Війна змінила мої звички, мій погляд на життя, долю і майбутнє. Я була єдиною дівчиною в підрозділі, та це не заважало мені почуватися там “своїм братаном”. Це були найкращі часи”, – розповідає Катерина.

“Зараз я також вдягаюсь берці, але це у випадку двіжухи, – пише жінка. – В планах обрати військову спеціальність і пройти навчання. Якщо моя донька підросте, а війна, на жаль, буде тривати, то обов’язково ще раз зміню підбори на берці. Всім дівчатам, які зараз на передовій, бажаю успіху, наснаги в боротьбі і щоб все завжди було 4.5.0”.

 

Анастасія Соколова

Анастасія Соколова: “Моя служба триває більше двох років. Разом зі своєю найкращою у світі бригадою виконували завдання у Торецьку-Зайцевому, на Світлодарській дузі, Кримському-Новотошківському. Але життя поза армією є. Я люблю гостру їжу, металеві значки-піни, колекціоную розмальовки. Як звичайна дівчинка вдома, на службі – офіцер ЗСУ”.

 

Олена Білозерська

“Мене звати Олена Білозерська, до війни була журналістом, – починає розповідь ще одна бійчиня, відома через медіа. – У 2014 році пішла добровольцем на фронт. Три з половиною роки воювала у ДУК ПС та УДА (район ДАП, район Волновахи, район Маріуполя). Зараз офіцер ЗСУ, командир взводу САУ у 503-му окремому батальйоні морської піхоти”.

Читайте також:
Снайпер УДА, журналіст Олена Білозерська
застрелила трьох бойовиків. ВІДЕО

Це тільки десять історій із кількох тисяч. На передовій жінки на рівні з чоловіками боронять Україну та щодня наближають нашу перемогу. І про це варто пам’ятати.

Читайте також:
В ЗСУ обрали “міс” на конкурсі дівчат – військових медиків. ФОТОРЕПОРТАЖ

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна